lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Звитяжна праця доктора Мезенцева
Корифей археології, доктор історії, професор Канадського інституту українських студій Володимир Мезенцев
Корифей археології, доктор історії, професор Канадського інституту українських студій Володимир Мезенцев

Великий український історик ХНІ століття

Ім'я цього науковця вперше я почув ще під час навчання на історичному факультеті Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т.Г. Шевченка. Тоді, майже 35 років тому, молодий 26-річний викладач археології Володимир Коваленко знайомив нас з усіма провідними дослідниками епохи Русі-України. Тож і талановитого киянина, співробітника Інституту археології Академії наук УРСР Володимира Мезенцева ми запам'ятали. Роком пізніше пан Коваленко подарував мені невеликий твердий папірець, відправивши який за відповідною адресою до Москви, можна було отримати через рік одну з перших книг Володимира Мезенцева. Та не судилося. Бо у 1983 році вчений, якому не було й тридцяти, емігрував із Союзу. А книга поповнила список заборонених до видання.

Зустріч

І ось минулого літа, напередодні свята апостолів Петра й Павла, я зустрічав корифея археології, доктора історії, професора Канадського інституту українських студій Володимира Мезенцева у своєму обійсті в Новгороді-Сіверському. Але спочатку трохи споминів.

Коли два роки тому голосно заговорили про потребу відновлення української духовної святині епохи Івана Мазепи - храму Покрови Божої Матері у с. Дігтярівка на Новгород-Сіверщині. Володимир Мезенцев чи не першим заходився ширити за океаном серед української громади Канади та Америки прохання директора Науково-дослідного інституту архітектури та містобудування у Києві Сергія Юрченка про допомогу. В Інтернеті було розміщено звернення вченого з Торонто. Справа зрушила з місця. Розпочалося те, про що мріяли національно свідомі українці всі двадцять останніх років незалежності. На зміну затяжній духовній руїні прийшло відродження. Через деякий час пан Мезенцев прилетів із Канади у Дігтярівку, щоб побачити стан пам'ятки, яку звів гетьман Іван Мазепа на початку XVIII століття, доторкнутися до величних залишків святині-свідка яскравих історичних подій.

Все побачив, поспілкувався з провідними зодчими, які теж мріяли відновити минулу велич одного з найкращих витворів українського бароко, котре підняло у небо п'ять ажурних бань, що виблискують на сонці! Тут, за участі місцевого благочинного УПЦ Київського патріархату отця В'ячеслава (Павленка), гостю з-за океану розповіли про події останніх часів навколо церкви Подесення. Тоді й мені через листування вдалося встановити зв'язок із паном Мезенцевим.

І ось я зустрічаю гостя з Канади, вченого зі світовим ім'ям на порозі свого помешкання. Він простий і зрозумілий у спілкуванні, вміє уважно слухати. А ще має шалений запас інформації найвищого наукового ґатунку, феноменальну пам'ять. Тож, мабуть, невипадково, спонтанно залишивши на початку 80-х Радянський Союз, Володимир Мезенцев у чужому краї зміг по пам'яті відновити немало з власного наукового доробку.

Годинник уже давно пробив північ, а ми продовжували розмову. І на те була причина. Адже хотілося почути якомога більше від свого кумира археології часів студентства. Тож стрімкий час не став на заваді спілкуванню однодумців. До речі, професор із Торонто й сам давно використовує за потреби нічний час.

- Часто працюю до п'ятої ранку, - каже пан Володимир. - Адже наукова робота не знає перерви. А ніч - то спокій і рівновага в ритмі. Ось і працюєш спокійненько. Хочеться наздогнати те, що не вмістилося в денну частину доби.

Згадуючи українських достойників

Звичайно, спілкування з високим гостем вималювало конкретні лінії розмови. Провідними стали теми про майбутнє Дігтярівського храму, продовження археологічних досліджень у Батурині. До речі, пан доктор одинадцять років із колегою Володимиром Коваленком, а у 2012-му - із заступником директора Центру археології та стародавньої історії Північного Лівобережжя при Чернігівському національному педагогічному університеті ім. Шевченка Юрієм Ситим очолює міжнародну археологічну експедицію з вивчення козацької столиці XVII - початку XVIII століть.

Також розмовляли про українську громаду Канади та США. Бо саме завдяки благодійництву тамтешніх щирих українців з'явилась можливість реалізувати в Україні різні гуманітарні проекти з відновлення нашої минувшини. Пан Володимир Мезенцев з великою шаною називав кілька десятків імен друзів великої України з-за океану, які доклали зусиль до відновлення пам'ятки у Батурині та Дігтярівського храму на Новгород-Сіверщині. А ще він подарував цікаві авторські матеріали на тему історико-археологічних досліджень резиденції Івана Мазепи в Батурині. Вперше їх було надруковано 2011 року у знаних тижневиках «Гомін України» та «Свобода», які уважно читає українська діаспора в Америці та Канаді.

Згадали й доктора медицини пані Марію Фішер-Слиж, яка теж свого часу була в гостях у автора цих рядків. Її, як і доктора Мезенцева, у наш край покликало бажання побачити українські святині, відчути серцем дух справжніх початків Русі-України. Своїм приїздом на початку XXI століття пані Фішер-Слиж проклала стежину нового спілкування та допомоги Сіверському краю. Пані Марія брала участь у багатьох різних проектах в Україні, підтримувала й Батуринську міжнародну експедицію. А ще налагодила зв'язок із Суспільною службою Торонто, через яку зробила немало доброчинних справ на підтримку малозабезпечених чи постраждалих від стихійного лиха. Також передавала до бібліотек книжки українських авторів, зокрема з Канади та Америки. Тут у старовинному Новгороді-Сіверському на краю української землі, за кілька кілометрів від Росії, назавжди у пам'яті залишився образ невтомної українки з Торонто, яка спочила у Бозі наприкінці минулої зими...

Відроджувати вже сьогодні

На фаховому рівні йшлося і про перспективи розвитку історико-культурних можливостей Новгород-Сіверського краю разом з усіма пам'ятками минувшини, яких у Подесенні немало і які, як не прикро, руйнуються й далі. Адже пан Володимир добре знає не тільки археологію, а й архітектуру різних історичних епох. Неодноразово в розмові він акцентував увагу на тому, що коли є хоч якась можливість відродити історичну пам'ятку, то це треба робити, незважаючи на ступінь ушкодження споруди. Він наводив немало таких прикладів із європейської практики. Можливо, через таку турботу розумних людей так модерново і виглядає культурно-історична спадщина провідних європейських країн. У нас руйнація історичних об'єктів - це пожиттєвий вирок. Наприклад, у Новгороді-Сіверському майже 90% пам'яток архітектури, особливо доби Козаччини, на межі руйнації.

Справа життя

Володимир Мезенцев приїздить до України кожного року. До душі великому українському історикові XXI століття і наша природа. Можливо, це також впливає на рішення продовжувати активну місію на теренах Гетьманщини. До того ж, найуразливіша пора життя вченого була в Києві. Адже після закінчення Київського університету ім. Т.Г.Шевченка 1975 року Володимир Мезенцев упродовж семи років, до виїзду з Союзу, працював в Інституті археології Академії наук УРСР. Тоді ж він доклав чимало зусиль, перебуваючи в експедиціях на пам'ятках середньовічного Подніпров'я, Подністров'я, Ольвії.

А ще Осло, Шпіцберген... Потім був Гарвард, мрія кожного дослідника, де Володимир Мезенцев наполегливо трудився впродовж 1984-1987 років у всесвітньовідомому університеті. З 2001 року у козацькому місті Батурин, відродженому з попелу після трагедії 1708 року, доктор історії пан Володимир Мезенцев, представляючи Торонтський університет, вдало виконує функції директора археологічного проекту від канадської сторони. Напевно, в тому, що робота експедиції не згорнулася й нині, є велика заслуга канадської та американської сторін. Допомагають такі інституції, як Товариство ім. Шевченка в Америці, Понтифікальний інститут середньовічних студій Торонтського університету. З 2001 року цей проект спонсорують Канадський інститут українських студій (КІУС), Наукове товариство ім. Шевченка в Америці та Понтифікальний інститут середньовічних студій у м. Торонто в Канаді. Також на різних етапах до цієї справи доклали зусиль Фонд кафедр українознавства при Гарвардському університеті, Меморіальний фонд ім. Марусі Онищук та Іванка Харука, кредитна спілка «Будучність», фундація «Прометей» (Торонто) та Фонд «Поміч Україні» (Монреаль, Канада). Немало можна назвати й приватних осіб, які давали кошти на здійснення мрії багатьох українців. Серед усіх достойників, які складають чималенький список, звичайно, на поважному місці ім'я Володимира Мезенцева - українця з великої літери, людини з вірою в душі та полум'яною любов'ю в серці до землі своїх пращурів, до України-Русі.

Борис ДОМОЦЬКИЙ,

історик, м. Новгород-Сіверський

Передрук: Освітньо-пізнвальний часопис «Український дім». ? Число 1 (57). ? 2013. ? С. 6-7.

Доктор Володимир Мезенцев (зліва) у Глухові, 2009 р.
Доктор Володимир Мезенцев (зліва) у Глухові, 2009 р.

На світлинах: Корифей археології, доктор історії, професор Канадського інституту українських студій Володимир Мезенцев. Доктор Володимир Мезенцев (зліва) у Глухові, 2009 р.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка