Історія

Пам'ятаємо

Ця книга є альбомним виданням другої доповненої версії виставки, також названої “Holodomor: The Ukrainian Genocide”

Книга створена Ліґою Українців Канади і Дослідним Інститутом “Україніка” та опублікована видавництвом “Гомін України” у 2014 році. Цей проект заініційовано виключно з моральних поглядів, тобто, щоб посприяти утвердженню історичного факту, що проти українського народу таки був застосований Москвою геноцид Голодомором.

У цьому виданні злочин Голодомору вписаний в контекстах створення совєтсько-російської імперії 1920-х і 1930-х роках і Конвенції Організації Об’єднаних Націй про Запобігання і Покарання Злочину Геноциду (1948 р.).

Роберт Конквест

3 августа ушел из жизни британский историк Роберт Конквест, много сделавший для разоблачения истинного лица сталинского режима

Историка Роберта Конквеста, умершего 3 августа в возрасте 98 лет, многие называют первым человеком, раскрывшим миру глаза на преступления режима Иосифа Сталина. Книги историка оказали сильнейшее влияние на коммунистов на Западе, пишет корреспондент Би-би-си Стивен Эванс.

Если вы родились в семье коммуниста, книги Конквеста для вас были настоящим откровением.

В моем случае оба моих дедушки были коммунистами, членами Партии (ее так и называли, даже не уточняли, какой именно партии).

Лесь Танюк, патріот рідної мови
Лесь Танюк, патріот рідної мови

О том, как «великороссы» на протяжение веков безнадежно пытались задушить в Украине признак национальной самоидентификации - украинский язык.

* 1627 год. Указом царя московского Алексея Михайловича и его отца патриарха Филарета велено книги украинской печати собрать и на пожарах сжечь с суровым запрещением когда-либо в будущем покупать украинские книги. Так, в Москве сожжено «Учительное евангелие» Транквилиона-Ставровецкого вместе с другими его книгами и «Катехизис» Лаврентия Зизания Тустановского

* 1669 год. После Люблинской унии - гонения на украинские книги, напечатанные на польской территории.

* 1672 год. Указ о запрете во всех городах всех чинов людям держать у себя дома и на территории Польши открыто или тайно украинской печати книги, а кто их имеет, то сурово приказано приносить и сдавать воеводе, местному правителю.

Анатолій Васильченко.
Анатолій Васильченко.

До 28-ої річниці Чорнобильської катастрофи.

Від редакції: Нещодавно ми познайомилися з читачем нашого сайту Анатолієм Васильченком, українцем, що веде свій родовід зі Східної Слобожанщини, з села Верхній Карабут Воронізької області. Ще до революції 1917-го року його предки переїхали звідти до Сибіру, освоюючи Зелений Клин, а сам Анатолій працював на Чорнобильській АЕС саме під час жахливих подій квітня 1986-го року. Сьогодні ми публікуємо деякі спогади Анатолія Васильченка про ті часи.

«В своей жизни я жалею только об одном, что реактор взорвался на нашей станции».

Отаман УНР Симон Петлюра
Отаман УНР Симон Петлюра

Перебування Симона Петлюри на Кубані в 1902-1904 роках

Під час свого перебування на Кубані в 1902-1904 роках майбутній отаман УНР Симон Петлюра заклав основи співпраці, котрим не судилося перерости в міждержавні.

Прибувши в 1902-му на Кубань, 23-річний полтавець Симон Петлюра потрапив усе одно що додому, оскільки його земляки становили більшість кубанських переселенців, полтавський діалект визначав характерні риси "кубанської балачки", а саму Кубань називали тоді Кавказькою, чи козацькою, Україною. Він приїхав туди разом із приятелем Прокопом Понятенком (у 1918 році посол УНР при Кубанській Раді), оскільки був щойно виключений із Полтавської духовної семінарії як "головний керівник селянських заворушень" і побоювався арешту в Україні. Зупинився в станиці Смоленській за 40 км від Катеринодара в знайомого вчителя Костянтина Безкровного - правнука чорноморського отамана, який прибув на Кубань із Січі. За спогадами Безкровного, в станиці Петлюру найбільше вразило, що молодь на вулиці та на вечорницях співала майже виключно старовинних українських дум і пісень про Байду, Нечая, Сагайдачного, Морозенка. Він сказав тоді Безкровному: "То ми не пропадемо, коли на такій Кубані, до якої вживає Петербурґ найбільших русифікаторських засобів, ще досі цілковито панує українська пісня!"

Євген Сверстюк
Євген Сверстюк

Одне з першочергових завдань громадянського суспільства

Закласти камені пам'яті в основу - то біблійна мудрість.

Пам'ять лежить в основі релігії, в основі культури. Людина також початок веде від слова "пам'ять".

Кажуть: людина, яка багато пам'ятає і знає.

Кажуть: громада, яка шанує традицію і свою історію.

Кажуть: народ, який поважає і шанує свої святині.

І, нарешті, нація, яка в людській спільноті має гідність і самоповагу…

Але що робити нації, віками приниженій і безпам'ятній?

Первый президент независимой Грузии Звиад Гамсахурдиа
Первый президент независимой Грузии Звиад Гамсахурдиа

З.Гамсахурдиа и М.Костава оcновали первую оппозиционную «советам» организацию в Грузии еще в 1954 году

Президент Грузии Михаил Саакашвили посмертно присвоил бывшему президенту страны Звиаду Гамсахурдиа и его соратнику Мерабу Костава звания национальных героев. Об этом в субботу, 26 октября, сообщает«Интерфакс».

Соответствующее заявление президент сделал на открытии мемориала погибшим воинам в селе Квемо Алваани. Саакашвили назвал Гамсахурдиа светочем национальной идеи, боровшимся за свободу своей страны еще тогда, когда почти ни один грузин об этом даже не думал. По словам президента, не менее важный вклад в обретение Грузией свободы внес и Костава.

Звиад Гамсахурдиа и Мераб Костава организовали в Грузии первую оппозиционную советской власти организацию еще в 1954 году. На протяжении следующих 30 лет их неоднократно задерживали за антисоветскую деятельность. Самым громким стал их арест в 1977 году. Тогда Гамсахурдиа после официального раскаяния помиловали, а Костава провел в тюрьме следующие десять лет.

Голова Верховної Ради Леонід Кравчук восени 1991 р.
Голова Верховної Ради Леонід Кравчук восени 1991 р.

Репортаж про перебіг парламентського засідання 24 серпня 1991 року (із спогадом В. Коломацького)

Наостанок депутати звернулися до Верховної Ради РРФСР у Москві: "вікові традиції взаємопідтримки прогресивних сил України і Росії і надалі міцнітимуть".

Про засідання Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року у підручниках історії згадують одним реченням: саме на ньому було ухвалено Акт проголошення незалежності України.

Менше пишуть про те, що це засідання було чи не найемоційнішим в історії парламенту радянської України, а акт про незалежність був не єдиним рішенням, що його ухвалила Рада того дня.

BВС Україна на основі стенограм цього засідання та спогадів кількох його учасників публікує репортаж про події, які відбувалися у парламенті 22 роки тому.

Міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв
Міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв

Мові відмовляли у праві на існування до 1905 року

У своєму щоденнику Петро Валуєв згадує, що після виходу указу історик Микола Костомаров був "сильно озадаченный приостановлением популярных изданий на хохольском наречии".

30 липня (за старим стилем - 18) 1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв наказав припинити друк освітньої, духовної та наукової літератури українською мовою. Мові відмовляли у праві на існування до 1905 року.

Про заборону української ішлося у таємному розпорядженні (циркулярі) Валуєва до цензурних комітетів [відомств із контролю за друкованою і рукописною продукцією у складі міністерств освіти і внутрішніх справ - ІП] Російської імперії, нагадує рух "Простір свободи".

16 липня 1990 року булі підписана Декларація про державний суверенітет України
16 липня 1990 року булі підписана Декларація про державний суверенітет України

Як це було

Декларація про державний суверенітет України приймалася в роки розвалу СРСР. Міжнаціональна напруга в азійських і кавказьких республіках подекуди виплеснулася у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності. На вулицях українських міст Українська Міжпартійна Асамблея вже вела реєстрацію громадян Української Народної Республіки.

Починаючи з 15 травня 1990 р., вперше в історії України Верховна Рада республіки стала працювати у парламентському режимі. Вже з перших днів роботи там розпочалося протистояння між прокомуністичною більшістю - т.зв. групою 239 на чолі з 0. Морозом та демократичною меншістю - Народною радою, лідером якої став академік І. Юхновський. Забезпечивши обрання головою Верховної Ради першого секретаря ЦК КПУ В. Івашка, більшість все ж змушена була погодитися, щоб з 23 парламентських комісій 7 очолили представники опозиції.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка