Історія
- Деталі
- Розділ: Історія
Українська художниця й дисидентка рятувала політв'язнів та стала символом спротиву тоталітаризму
28 листопада 1970 року близько п’ятої години ранку художниця і громадська активістка Алла Горська вийшла зі своєї квартири у Києві по вулиці Рєпіна 25 (нині Терещенківська), щоб встигнути на перший автобус до Василькова. Там вона мала забрати швейну машинку у свекра Івана Зарецького та повернутися додому. Втім чоловік і 16-річний син її так і не дочекалися.
Наступного дня біля залізничної станції Фастів-2 на коліях знайшли тіло Івана Зарецького з відірваною головою. Через три дні після цього у льоху його будинку з переломом черепа від удару сокири виявили мертву Горську. Так деталі цієї трагедії описував син Горської Олесь Зарецький.
- Деталі
- Розділ: Історія
Историк Юрий Березкин о сущности мировых империй и их неизбежном распаде
Від редакції сайту «Кобза-українці Росії». Пропонуємо до вашої уваги фрагменти інтерв’ю з доктором історичних наук, професором Юрієм Берьозкіним. Розмова точиться навколо його книги «"Інки. Історичний досвід імперії". Наскільки неминуче виникнення імперій і чи завжди неминучий їхній розпад? Звичайно ж, тут не можна не обійтися без паралелей з такою колишньою імперією як СРСР і останньою у світі імперією, якою є на сьогодні Російська Федерація, що веде в Україні завойовницьку війну і здійснює політику геноциду української нації.
- Деталі
- Розділ: Історія
Рассказы людей, переживших Голодомор
В 1932–1933 годах Украина пережила массовое раскулачивание селян, а вслед за ним – Голодомор. У жителей сел большевики отбирали зерно, картошку, крупы, скот и орудия производства, заставляя вступать в колхозы. По оценкам историков, от голода тогда умерли около четырех миллионов украинцев. Голода не было в западной части Украины, куда в то время советская власть еще не дошла.
В последнюю субботу ноября в Украине – День памяти жертв голодоморов. В ноябре 2006 года Верховная рада признала Голодомор геноцидом украинского народа со стороны властей СССР. По состоянию на июнь 2023 года Голодомор официально признали геноцидом 32 страны мира, практически половина из них – после полномасштабного вторжения России в Украину. Резолюцию о признании Голодомора поддержал и Европарламент. Евродепутаты также призвали Россию как правопреемницу СССР извиниться за действия советского режима против Украины. Однако Москва продолжает настаивать, что причиной этого голода был неурожай.
- Деталі
- Розділ: Історія
Встановлення науково обґрунтованої кількості українців, які загинули й не народилися внаслідок Голодомору – важливе завдання для вітчизняних істориків та правознавців
Чотири, сім і навіть десять мільйонів. Кількість загиблих під час Голодомору 1932-1933 років за різними підрахунками має великий розкид цифр.
Досудове розслідування СБУ в кримінальному провадженні за фактом організації штучного голоду спирається на дані Миколи Герасименка і оперує цифрою в 10 з половиною мільйонів жертв. Натомість нове керівництво Музею Голодомору, на базі якого ці дослідження Герасименком проводилось, цю цифру заперечує.
На чому ґрунтуються ці обчислення, у який спосіб деякі з них можуть нашкодити вивченню важливої для України теми в міжнародному науковому світі, та врешті - скільки ж насправді загинуло людей від голоду? Своїми дослідженнями і думками поділились кандидат історичних наук, доцент Олександр Салтан, демограф з Університету Північної Кароліни у США Олег Воловина та докторка, доцентка Університету Кеннесо в штаті Джорджія Крістіна Гук.
- Деталі
- Розділ: Історія
Нові 20-ті й чому сьогодні так важливо берегти пам’ять
Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Валер'ян Підмогильний та тисячі інших українських митців, активістів та дослідників були розстріляни впродовж кількох днів радянською владою 86 років тому. Згодом їх назвуть Розстріляним відродженням. Кажуть, що час лікує. Історія не погодиться, бо ж на тілі української історії витаврувано надто багато імен, дат та подій, які, немов стигмати, раз по раз відкриваються і кровоточать.
Однією з таких ран і є масові розстріли в урочищі Сандармох в радянській Карелії. З роками масштаб трагедії стає лише ближчим і зрозумілішим. Ба більше: саме сьогодні як ніколи важливо пам’ятати імена і жертв трагедії, і їх катів.
- Деталі
- Розділ: Історія
Сестры Степана Бандеры провели в сибирской ссылке почти 50 лет
Пожилой мужчина пилит дрова на улице у ворот своего дома. На вопрос: где тут жили сестры Бандера? – отвечает серьезно:
– Бандеровцев у нас много было, сюда же кого только не ссылали. Они и сейчас есть, попрятались только, как война началась. Не люблю я их.
– Здесь когда-то жили родные сестры Степана Бандеры. Старшая здесь умерла, а младшая вернулась на родину 30 лет назад. Что-то слышали про это?
– Слыхал про это, вроде бы жили, но никто их толком не знал – необщительные. Вон там дом был их, но развалился давно.
С этими словами он машет рукой в сторону какой-то ложбины, заросшей высокой травой, и возвращается к своей работе.
- Деталі
- Розділ: Історія
До вашої уваги чергова лекція на YouTube історика Олександра Макарова – «От Киевской Руси к Российской Федерации и Украине». Вона присвячена історії формування етносів біля колишньої Київської Русі в XIII-XIX століттях і подальшого формування націй і держав, зміни їх кордонів аж до 1954 року. Наведені дані можна вважати відповіддю на фейки сучасних російських пропагандистів про історію України та українофобську статтю президента Росії та міжнародного терориста «Про історичну єдність росіян та українців», опубліковану у 2021 році, що мала на меті виправдати майбутнє військове вторгнення РФ в Україну.
- Деталі
- Розділ: Історія
Судьба идеолога автономии Сибири Григория Потанина и его учения
Областнические идеи Григория Потанина заключались в том, чтобы каждая область России жила не величием империи, а собственными интересами. Вместе, но автономно. В этом смысле и надо понимать слова Потанина о том, что "каждая область должна зажечь свое солнце", вместо того чтобы светить отраженным светом имперского центра.
- Деталі
- Розділ: Історія
В РФ набирает темпы кампания по сносу памятников репрессированным полякам, литовцам и украинцам
В России повсеместно стали уничтожать мемориальные знаки и комплексы, установленные в память о жертвах политических репрессий советского времени. В их числе немало памятников невинно пострадавшим полякам, литовцам и украинцам. Действия вандалов, как правило, не расследуются и не порицаются государственными органами.
По подсчетам BBC News, за последние месяцы демонтированы или существенно повреждены 11 памятников жертвам государственного террора. Происходит это в самых разных российских регионах. Официальных объяснений таким действиям нет, однако о мотивах догадаться не составляет труда. В первую очередь, это желание подретушировать историю своей страны, стереть память о неприглядных событиях. Дескать, государство всегда поступало и, что самое главное, сейчас поступает правильно. Кто думает иначе, тот предатель и презренный иноагент. Начиналось все с возвеличивания Сталина и других злодеев. Теперь дошла очередь до войны с памятниками жертвам.
- Деталі
- Розділ: Історія
До вашої уваги ще одна лекція на YouTube (попередня на http://kobza.com.ua/istorija/6922-1937-i-holovni-politychni-podii-v-srsr-ikh-vytoky-ta-naslidky.html) історика Олександра Макарова, яка цього разу присвячена соціально-політичному та національному складу Всеросійської надзвичайної комісії (більш відомої як ВЧК) 1918-22 рр.
Основні теми: причини створення ВЧК як окремого карального органу; боротьба більшовиків та лівих есерів за контроль над правоохоронною системою; соціально-політичний склад ВЧК на початку "Червоного терору"; освітній рівень співробітників ВЧК та його динаміка у роки Громадянської війни; боротьба Дзержинського та Петерса за контроль над кадровою політикою ВЧК у 1918 році; національний склад ВЧК у 1918, 1919, 1921 роках; роль подій на фронтах Громадянської війни у зміні національного складу; порівняння кадрового складу ЧК та НКВС у 1918-1921 роках.