Історія

Василь Сиротенко, серпень  1941 р.Спогади про мого батька-фронтовика Василя Сиротенка, нащадка автора гімна України

Здравствуйте, уважаемый Владимир Васильевич! Из Вашего письма, присланного на "5 канал" я узнал, что Вы сын майора Сиротенко. Я закончил в 2000 году Днепропетровский государственный университет. На 3 курсе историю средних веков у нас преподавал Ваш отец и был одним из наших любимых преподавателей. Он был одним из немногих, чьи лекции собирали полную аудиторию. И почти всегда, мы просили его рассказать о своей жизни, полной удивительных событий. Лично хочу выразить Вам благодарность за поддержку. С уважением - редактор программы "V.I.P.-жінка" Алексей Удовицкий.

Марко ВоронийРозповідь про життя поета Марка Вороного, страченого в чорному 1937 році

Його розстріляли за 5 років до мого народження. У нього нема навіть могили – лежить він разом з тисячами невинно убієнних в загальній могилі на Соловках. Ні разу не могли  побувати там його рідні та друзі. Від нього залишилась лише збірочка віршів „Форвард”, видана в 1932 році, та 500 віршів, зібраних директором інституту літератури ім. Шевченко Сергієм Кальченко. Тільки ті вірші так і не знайшли видавця. Померли його друзі і знайомі, при Берії розстріляли його катів і тепер про нього не знає ніхто, крім рідних. То ж щоб зовсім не щезла пам’ять про талановитого поета, розповім про нього Вам я.

Козак МамайИз истории последней Сечи Запорожской

15 июня 1775 г. на обратном пути с театра Русско-Турецкой войны генерал Пётр Текелий окружил крепость Новой сечи и объявил запорожцам, что волею императрицы Сечь ликвидируется. Превосходство сил было столь очевидным, что запорожцы приняли безоговорочную капитуляцию. Деревянные крепостные сооружения были сожжены, архив, клейноды и канцелярия вывезены, а старшина арестована. Так прекратила своё существование Сечь Запорожская — последний оплот украинской вольности. Два столетия истории запорожья стали едва ли не самым ярким эпизодом украинского национального эпоса. До сего дня образ казака-запорожца вдохновляет историческую память народа Украины.

Герб КубаніДо 90-річчя першого уряду і парламенту Кубанської Народної Республіки

Рід Рябоволів на Кубані відомий здавна, зокрема, він відігравав значну роль у житті Дінського куреня (пізніше станиця Дінська): дід Миколи Рябовола тривалий час був отаманом станиці, а батько понад 35 років працював станичним писарем.

Народився Микола 17 грудня 1883 року. Був першою дитиною в родині Степана Рябовола. Всього батьки привели у світ тринадцять дітей.

З дитинства старший син станичного писаря читав дуже багато книг. "З дитинства ж виявився в нього й інстинкт громадянства", - писав про нього пізніше Г. В. Омельченко в статті "За що і як боролася Кубань в 1917 - 1919 роках..."

Кузьма  БезкровнийПро козака-чорноморця Кузьму Безкровного

Серед чільних політичних діячів-кубанців, що стали на боротьбу за звільнення свого краю від московського панування, особливе місце займає Кузьма Якимович Безкровний (1876 - 1937), козак-чорноморець зі станиці Охтирської, з крові і кості українець (прізвище Безкровний зазначене в чотирьох куренях Реєстру Війська Запорозького 1756 р.), нащадок військового (кошового) отамана Чорноморського козацького війська Олексія Даниловича Безкровного (1780 - 1837) - героя війни з Наполеоном, війн із турками, учасника походів проти кавказців. Його іменем у 1904 р. згідно з царським указом став називатися 1-й Таманський полк. З початку революційних подій 1917 р. Кузьма Безкровний стає членом Кубанської військової ради (згодом - Кубанська крайова рада), членом Законодавчої ради, що 6 січня 1918 р. проголосила самостійну Кубанську Народну Республіку, ухвалила її першу тимчасову Конституцію. За його ініціативи депутати-чорноморці (їх називали самостійниками) прийняли резолюцію про прилучення Кубані на федеративних засадах до України, яка на той час вже відокремилася від Росії. За твердженням останнього прем'єра кубанського уряду Василя Іваниса, Кузьма Безкровний - політичне і національне найвиразніша постать.

Кубанські козаки 1917Історичний огляд

У російському, як, утім, і в українському суспільстві, дотепер переважає прагнення ігнорувати уроки історії, не бачити їхній очевидний зв’язок з вибухонебезпечними проблемами сьогоднішнього дня. Ось уже ціле десятиліття палахкотить Північний Кавказ. Наявні й ознаки етнічної кризи, що насувається на Кубань. Причин багато, як основні можна назвати невдалу спробу відродження козацтва як впливової військово-адміністративної складової російської політики в регіоні, все зростаючий мусульманський фактор. Переселенська експансія народів Закавказзя разом з агресивно-бездарною національною політикою. І хоча місцеве українське населення не є ні каталізатором, ні передбачуваною рушійною силою назріваючих негативних процесів, є потреба усвідомити місце його в історії і культурі Півдня Росії з початку колонізації цього регіону. Тим більше, що ця роль, при всій її непомітності, найчастіше протягом останніх двох століть була визначальною.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка