Інформація, аналітика

Трохи більше місяця протримався пам'ятник завойовникам Кавказу, проти встановлення якого виступила черкеська громадськість

В Адлерському районі Краснодарського краю демонтовано пам'ятник учасникам Кавказької війни, проти якого раніше виступали черкеські громадські активісти. Про це повідомляє Кавказ.Реаліі.

«Кобза» всього кілька днів тому опублікувала матеріал про те, що черкеська громадськість обурена появою пам'ятника російським завойовникам Кавказу. І ось ми з радістю повідомляємо, що цей монумент демонтований.

 

Установка памятника "Монумент подвигу русских солдат" в Адлерском районе Краснодарского края вызвала возмущение черкесской общественности

Представители черкесских общественных организаций назвали его "объектом монументальной пропаганды", а саму идею установки – провокационной. Информация об установке памятника и его описание появилось на сайте администрации Сочи 30 июня, но позднее исчезло. Об этом рассказало издание "Кавказский узел".

"Архитектурная композиция представляет собой возвышенность, на которой лежит карта Форта Святого Духа, заложенного в 1837 году на мысе Адлер. В 30-х годах 19-го века Форт служил укреплением Черноморской береговой линии и был одним из важнейших стратегических пунктов побережья", – говорилось в описании монумента.

До 120-річчя з дня народження одного з піонерів української фантастики ХХ століття

Радянського письменника Юрія Смолича, 120 років від дня народження якого припадає на 8 липня, навряд чи, хтось зараз згадає. Його майже забули навіть в Україні. Його твори, не стали «нетлінкою». Події, ним описані, канули в минуле, змінилися покоління, держави. Але був час, коли книги цього письменника видавалися великими накладами, по ним ставилися вистави в театрах і знімали фільми. Це в минулому. Життя помчало вперед і повело за собою читачів і глядачів. Так, Юрію Смоличу не вдалося збагатити культуру «літературними шедеврами», але його пошуки свого місця в літературі досить цікаві.. І головне - він писав українською мовою, не даючи їй піти в небуття. Давайте згадаємо про цю людину.

Факт про намір московських зайд повісити Марію Заньковецьку було оприлюднено зовсім недавно – під час презентації у Львові поновленого спектаклю, що став легендою, – «Марія Заньковецька»

Останнім часом між сайтом «Кобза – Українці Росії» та освітньо-пізнавальним часописом «Український дім», що видається Центром гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, склалися приятельські творчі стосунки. Напевно, далася взнаки тематична спорідненість обох видань, але не тільки це: як нам здається – ще й спільні погляди обох редакцій на ті чи інші події, явища, факти, визначних постатей української історії та сьогодення. В новому числі «Українського дому» з’явився передрук інтерв’ю, опублікованого на нашому сайті, докторантки факультету соціальних наук Університету Оттави Клавдії Татар, яке підготував член Національної спілки журналістів України, редактор «Кобзи» Віктор Гіржов. Ми, в свою чергу, знайшли у ніжинському часописі цікавий  матеріал київського професора Миколи Тимошика, який пропонуємо вашій увазі, про книгу директорки Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою НДУ ім. М. Гоголя Надії Онищенко, в якій досліджується особиста доля видатної української акторки, що народилася в Ніжині, Марії Заньковецької та доля її спадщини – будинку, в якому мешкала родина Заньковецьких. 

Редакція «Кобзи»

Рік 2019-й:   ще одна важка для діаспори «зима» позаду. Чи дочекаємося «відлиги»?

Протягом минулого року «Кобза» відповідно до свого призначення і головних  редакційних цілей і  завдань намагалася ретельно і якомога повно інформувати читачів про діяльність українських громад в Російській Федерації. Дякуємо за це, насамперед,  нашим активним дописувачам – Володимиру Павуку,  Євгену СавенкуЛюдмилі Найденко, Петру Лісничому, Валентину Іващенку, Ярославу Копельчуку, Анатолію Авраменку, Едіті Позняковій (Мочевус). І цілковито заслужено Володимир Павук з Новосибірську і Людмила Найденко з Нижнєкамську   були визнані переможцями в номінації «Українець року в Росії» сайту «Кобза» за 2019 рік. Втім, джерелом наших публікацій були не тільки повідомлення наших кореспондентів, але й регіональні видання, сайти українських організацій, сторінки у Facebook, тощо. Тепер з цих шматочків інформаційної «мозаїки» склалася певна картина, яку можна побачити і осягнути вже в цілому. Зазначимо, що перші п’ять місяців 2020 року до цього «панно» майже нічого не додали, хіба що і та «мозаїка», що була, тільки продовжувала «осипатися».

 

Причины начала Второй мировой войны и ее итоги по-разному трактуются Европой и Россией. Первые говорят: «Никогда больше», другие – «Можем повторить»

8 мая Украина, следуя европейской традиции, отметила День памяти и примирения. Эту памятную дату Верховная рада установила 9 апреля 2015 года в рамках реализации политики декоммунизации. Тогда же было принято решение отмечать 9 мая как День победы над нацизмом во Второй мировой войне вместо установленного с советских времен Дня Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов. Символом 8 мая стал красный мак – во многих западных странах он является данью памяти жертвам всех военных и гражданских вооружённых конфликтов после 1914-го года.

Пропонуємо увазі читачів матеріал Надії Онищенко, опублікований у часописі «Український дім», який видає Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

«Немає великих звершень розуму без великих випробувань душі...»

Микола Миклухо-Маклай

Це твердження Микола Миклухо-Маклай, філософ, атрополог, етнограф, анатом, біолог, географ, письменник і художник, записав у щоденнику в одинадцятирічному віці.

Валентин Пилипчук подарував Держархіву зару­біжної україніки документи з історії української діаспори в Росії

У Києві, в читальній залі Центрального державного архіву зару­біжної україніки в рамках дня відкритих дверей відбулася зу­стріч-дискусія з посланцем найбільшої української діаспори у світі «Українці Росії» Валентином Пилипчуком, представником правління Загальноросійської громадської національно-куль­турної організації (ЗГНКО) «Український конгрес Росії» (м. Пе­тропавловськ-Камчатський, РФ), членом Президії Української всесвітньої координаційної ради (УВКР).

Пам'яті Семена Степановича Гулака-Артемовського

14 квітня 1863 року на сцені Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі відбулася прем’єра «Запорожеця за Дунаєм» -  опери сповненої чарівної музики і м'якого оксамитового співу, що так властиві душі українського народу. Якщо про композитора Миколу Лисенка можна сказати - великий, то про Семена Гулака-Артемовського, - перший, адже саме він є автором  цієї першої української національної опери.

У рамках програми «Захист» Посольство України в РФ створило Групу допомоги громадянам України в Росії та представникам діаспори під час пандемії COVID-19

Закордонні дипломатичні установи України розгортають спеціальну програму "Захист" для українців, які після закриття українського кордону залишаться поза межами Батьківщини.

Про це заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба у відеозверненні, опублікованому у Facebook.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка