Російська влада не дрімає

Деталі

Категорія: Українці Москви

Створено: Понеділок, 07 лютого 2011, 03:35

Співголова товариства «Українці Москви» Віктор Гіржов

Кремль і Банкова хочуть створити нову лояльну організацію українців Росії?

Український рух у Росії переживає нині не кращі часи, хоч українцям тут завжди жилося несолодко. Окрім інших проблем, про які йтиметься нижче, слід назвати недостатню увагу до запитів діаспори з боку української влади. Зокрема, і Посольство України в Росії, і МЗС з притаманним їм дипломатичним тактом завжди обіцяють підтримку й допомогу, але далі слів справа майже не рухається. Українська громада в Росії покинута напризволяще.

Свого часу для розробки й підтримки діаспорних Інтернет-ресурсів було навіть складено договір з МЗС, але грошей ми так і не побачили, хоча вони були зовсім незначні. А тепер представник міністерства Олег Волошин заявляє, що „діяльність ОУР не зовсім ефективна”. А звідки їй бути ефективною за такої „підтримки”?..

У мене торік була особиста розмова з міністром освіти й науки України Дмитром Табачником та його російським колегою Андрієм Фурсенком – під час їхньої зустрічі в Москві в рамках засідання підкомісії з питань гуманітарного співробітництва українсько-російської міждержавної комісії. Обидва міністри сказали тоді, щоб я написав на їхню адресу листи і виклав суть справи. Ішлося, знову ж таки, про підтримку діаспорних ЗМІ. З російського Мінпросу хоч підтвердження надіслали про те, що листа отримали й починають над ним працювати, а від Табачника – нічого.

Якось під час одного з приїздів до Москви я запитав у Дмитра Табачника, мовляв, як там справа з обіцянкою розглянути звернення ОУР з приводу підтримки діаспорної преси і чому ми не отримали навіть відповіді на свій лист? Міністр щось почав казати про те, що звертався до Мінекономіки чи Мінкультури України, але в них нібито грошей на такі витрати немає...

В Україні розроблено Національну концепцію співпраці з закордонним українством, затверджену у 2006 році указом Президента України за № 875, але все залишається переважно на папері. Приміром, українські електронні видання в Росії виходять виключно силами ентузіастів, хоча ми всіляко намагаємося формувати імідж України на сторінках інформаційно-аналітичного порталу УКРРОСІНФО та онлайн-журналу „Український огляд”. А що стосується так званих політичних заяв, то їх діаспора робить не заради якихось дивідендів, а винятково з метою підтримки молодої незалежності своєї історичної Батьківщини. Невже цього в Києві не розуміють? Видно, це просто нікому не потрібно.

Якщо ж повернутися до історії, то й колишній президент Ющенко під час свого візиту до Москви 13 лютого 2008 року обіцяв фінансову підтримку одного україномовного друкованого видання – журналу чи газети. Свого часу виходив часопис українців Росії «Український огляд», але за браком будь-яких коштів припинив свій вихід ще у 2006 році. Президенти змінюються, а віз і нині там… Тобто україномовне інформаційне поле в Росії практично не засівається. А без преси – годі сподіватися на повноцінну діаспору!

Зате російська влада не дрімає: спочатку закрили Український освітній центр у Москві, згодом – Федеральну національно-культурну автономію українців Росії, тепер взялися за ліквідацію Об’єднання українців Росії. Одночасно відбуваються відомі події (теж не вперше) навколо Бібліотеки української літератури в Москві – драма що вона має статус російської державної установи. Я згоден з думкою, що потрібна власна українська книгозбірня в російській столиці, тоді гострих питань буде значно менше.

Українці Москви, керівні органи українських федеральних організацій не мають також свого офісу в російській столиці, і вся робота ведеться вдома. Чи може українська громада за браку друкованих видань, шкіл та інших інституцій забезпечити свої національно-культурні та духовні інтереси? Питання, зрозуміло, риторичне.

Вважаю, що проблеми «періоду новітньої історії» для української діаспори почалися під час українсько-російських «газових» та інформаційних війн, дискусій навколо Голодомору тощо. Тобто українська громада стала заручником українсько-російських міждержавних відносин, великої політики. Звичайно, і ОУР і ФНКА УР певним чином реагували на всі ці події, а російській владі не завжди така реакція до вподоби. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров нещодавно недвозначно дав зрозуміти, що ФНКА УР ліквідовано з політичних мотивів. Таку ж думку в пресі висловив і колишній лідер українських організацій Росії сенатор Василь Дума. 

Тепер у коридорах влади (напевно, і українських, і російських) визріває ідея створення „нового об’єднання українців” – лояльного до будь-якої політики, безпроблемного, а отже, легко керованого. Але ж давно відомо, що громадський рух, створений згори, штучно, не може бути життєздатним і ефективним. Може бути тільки ручним і зручним для влади. І влада зробить усе, аби він мав достатнє фінансування (реноме ж треба зберегти) і на весь світ кричав про дієвий захист інтересів українців у РФ.

Маю іншу пропозицію – розв’язати всі проблеми великої української громади РФ за столом переговорів: формат і рівень тристоронньої зустрічі – Україна – Росія – діаспора мають бути такими, щоб рішення були прийняті дійові, конкретні, обов’язкові до виконання, а всі питання – зняті, якщо не раз і назавжди, то, в усякому разі, на тривалу перспективу. Це буде розумний, цивілізований підхід до справи, з огляду на важливість нинішніх українсько-російських відносин.

Керівники українських федеральних організацій готові до такої розмови і до розумних компромісів, а український рух у Російській Федерації, відчувши моральну й фінансову підтримку з боку обох, однаково близьких йому держав, отримає нове дихання і зможе успішно працювати для справи миру, спокою і широкого гуманітарно-культурного співробітництва двох братніх сусідніх народів – російського і українського.

Віктор ГІРЖОВ,

співголова РГО „Українці Москви”, головний редактор інформаційно-аналітичного порталу ОУР і журналу „Український огляд”.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

На світлинах: Співголова товариства «Українці Москви» Віктор Гіржов.

• Наступна >