«Хвилини юності оці»

• 
• 

Деталі

Категорія: Далекосхiдна хвиля (Хабаровськ)

Створено: Неділя, 21 червня 2009, 04:05

Про творчість поетеси з Комсомольська-на-Амурі Тетяни Мірчук

Те що вчора було – не забути,

Що було-загуло – не вернути.

Нам по річці непам’яті плити

В те, що доля дозволить прожити.

Подивлюся назад – міражі,

В світанковому тануть диму.

А життя ставить вимогу – жити!

Як же я не повірю йому.

Народилася Тетяна Миколаївна Мірчук в 1954 році в селищі лісорубів Аненський Міст Витегорського району на самому північному заході Вологодської області - на кордоні з Карелією і дорозі з Санкт-Петербургу в Архангельськ. Виросла на лісному узбережжі річки Ковжа, що входить до відомого Волго-Балту.

Хто саме Тетяна Мірчук за походженням вона й сама не знає. Чула від матері, що майже 200 років тому її пращурів відправили на Північ з України. Прізвище бабусі Курдиш, мабуть її батьки якимось чином попали в Україну з Туреччини.

У 1972 закінчила десятирічку, а в наступному році її родина від’їхала на Далекий Схід. Закінчила тут Хабаровський технікум зв’язку, працює оператором на Комсомольському поштамті.

Вірші почала писати в п’ятому класі. Сьогодні Тетяна - авторка п’яти збірок поезій, остання «Звичайна музика вірша» побачила світ у Комсомольському-на-Амурі видавництві «Агора» в 2008 році.

Олександр ЛОЗИКОВ.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Автобіографічне

Колись, старою, наче мамонт,

Позву, з костуром у руці,

На допомогу свою пам'ять

Що зібралася до мерців.

Подам паперу та чорнила,

М’яким поласую стільцем,

Горілки не наллю, бо зілля

Не допоможе їй оце.

Нехай вона твереза буде,

А то іще впаде в маразм,

І буде плакатись, як Юда,

Ковтаючи за спазмом спазм.

Я плямувати не дозволю

Слізьми папера, не гаразд

В її літа втрачати волю,

Виткнути слабкість напоказ.

Доладно зможу і бадьоро

Не тільки факти навести,

Але й знайти яскраве слово,

Щоб у рядок його вплести.

Яку помітити хвилинку,

Щоб не затуркати загал.

Про перші кроки, про ялинку,

А потім вже про шкільний бал.

Родинний дім, тумани вранці,

Смереки, поле, та ріка.

Мене під хмари на гойдалці

Підносить батькова рука.

Гриби несу до хати з лісу,

Із човна коблика ловлю,

А то ще заспіваю пісню

Про те, як рідний край люблю.

Я билася, коли дражнили,

Або перетинали шлях

Ті хулігани, що хотіли

Мене повергнути у жах.

Я йшла на хлопців звузив очі,

Дзвінких давала ляпасів.

Відповідати вчилась мовчки,

Коли доходило до слів.

Так що старою, наче мамонт

До вас з костуром у руці,

Я не прийду, триває пам'ять

Хвилини юності оці.

***

І пересвідчуся я знов:

Найкраще почуття — любов.

Зі тисячі облич лише одне

Лице моєї долі не мине.

Хай нас розлучать небо і земля,

Любов нам буде сяяти здаля.

***

Хто я тобі, частковий пройдисвіт,

Тебе мені подарувала доля.

Ні щастя особливого, ні горя,

Ні серденка закованого в лід.

Що я тобі? Ота щаслива зірка,

Що сяяла в долоні лише мить,

Той дощ, що вдарив струменем по вікнах,

Не знаючі чого йому кортить?

Що я тобі? Той шов, що кровоточить,

Коли недбало лікар накладе?

Що я тобі? Невиплакані очі,

Та під очима зморшки де-не-де.

***

Забудь моє ім’я, забудь мої долоні

Вже сивина лягла мені на скроні.

Якщо де зійдемося віч-у-віч,

Мені не поклонися, не поклич.

А зграя птахів хай собі літає,

Вона про небо в тебе не питає.

***

Не стрінь мене посмішкою на лиці.

Ми знову з тобою вовки-одинці.

Забудь ті шляхи, що прямують повз мене,

Бо витримки в мене не більше, ніж жменя.

Пробач, не резон мені з долею битися,

Щоб в новім житті пощастило зустрітися.

***

Щастя моє гірке,

Як у степу полин.

Тіло моє хлипке,

Як при дорозі тин.

Горда, в гіркі часи

Жалю не потерплю,

Милості не неси,

Кволості не люблю.

Горду кохай, та знай,

Як мене не кохай,

Лиш після судного дня

Другою буду я.

Кличу Ярославною в Путивлі…

Кличу Ярославною в Путивлі,

Біля білих монастирських стін,

Дай мені, велика доле, сили

Гордою піднятися з колін.

Чи почуєш ти мій крик далекий,

Плачі, та стогнання по тобі?

Ігорю, мій княже кароокий,

У коханні мій і в боротьбі.

Я не знаю, де тебе шукати,

Може вітер вільний досягне,

Щоб сльозою вмити твої лати,

В радості освідчити мене.

Стань конем, мій вітер, чорним степом,

Чи блакитним небом на поклін

Ігореві князю на потребу

Дай мені піднятися з колін.

Переклад з російської Олександра Лозикова. «Далекосхiдна хвиля» №1

Довідка:

Мирчук Татьяна Николаевна (1954 г.р., с. Анненский мост Вытегорского района Вологодской области).

В Комсомольске-на-Амуре с 1974 г. Окончила Хабаровский техникум связи. Работает оператором на городском узле связи.

Татьяна Мирчук стихи начала писать с 13 лет. Сочиняла юмористические рассказы, которые тут же расходились по школе. В областную газету "Вологодский комсомолец" послала два стихотворения, одно из них напечатали. Поэт Б. Чулков прислал отзыв, в котором хорошо отозвался о юном даровании. После окончания школы получила почетную грамоту за успехи в литературе, но по настоянию родных поступила не в литературный, а в сельскохозяйственный институт. Отучилась полтора года и уехала на Дальний Восток.

Работает, пишет стихи и регулярно печатается в вытегорской районной газете "Красное знамя" и в местной городской газете "Дальневосточный Комсомольск", в журнале «Экумена», в литературных сборниках «Комсомольск-на-Амуре 70 лет», «Солнцестояние». В издательстве "Белый ветер" печатают её детские стихи под псевдонимом "Тетя Таня" Любимые поэты: Пушкин, Цветаева, Рубцов, Есенин, Пастернак и многие другие. Член Комсомольского-на-Амуре отделения Дальневосточной межрегиональной писательской организации.

Книги Мирчук Т. Н.

Мирчук Т. Н. Гармония: Стихи. - Комсомольск-на-Амуре: Рик, 2001. - 80 с.
Мирчук Т. Н. Журавушка. (совместно с Кухтиной А.Н.) - Комсомольск-на-Амуре, 2003. - 114с.
Мирчук Т. Н. Первоцветы. (Совместно с Кухтиной А.Н.) - Комсомольск-на-Амуре, 2003. - 102с.
Мирчук Т. Н. Поиск пути: стихотворения. - Комсомольск-на-Амуре, 2004. - 105 с.

http://www.kmslib.ru/chlpo.html#mirchuk

Додаток:

Презентация поэтического сборника Татьяны Мирчук состоялась в школе № 36

13 декабря в школе № 36 состоялась традиционная встреча старшеклассников с поэтами и писателями нашего города. В импровизированной литературной гостиной ребята принимали Татьяну Александровну Мирчук – члена городской писательской организации, одну из самых ярких «звездочек» литературного небосклона города. Она представила свой новый поэтический сборник «Простая музыка стиха»

Говорят, что современные дети не любят, не понимают и не принимают поэзии. А может, просто не всегда удается создать атмосферу, когда хочется слушать еще и еще? А потом и самому читать стихи? Замечательная традиция существует в школе №36 – в декабрьские вечера согревать души и сердца поэзией. 13 декабря в стенах школьной библиотеки состоялась традиционная встреча старшеклассников с поэтами и писателями нашего города. В импровизированной литературной гостиной ребята принимали Татьяну Александровну Мирчук – поэтессу, члена городской писательской организации, одну из самых ярких «звездочек» литературного небосклона города. Встреча была организована сотрудниками филиала № 5 Центральной библиотеки им. Н. Островского.

Вместе с Татьяной Александровной пришли молодые, очень талантливые творческие люди, которые сами пишут стихи, музыку. Это Татьяна и Евгений Паньковы, руководители клуба авторской песни «Тоника», написавшие несколько песен на слова Т. Мирчук и, конечно же, исполнившие их.

Татьяна Мирчук – лирик, способный выразить самые тонкие чувства человека. У неё особая чувствительность к звуку, музыке. Недаром последний сборник поэтессы, презентация которого состоялась на вечере, называется «Простая музыка стиха». Звучали стихи в исполнении автора и зрителей. Многие успели уже приобрести для себя книгу Татьяны Александровны и теперь просто читали с листа то, что понравилось им больше всего, что оказалось созвучно их душе.

Атмосфера доброты, искреннего внимания и восхищения царила в библиотеке. Затаив дыхание, слушали старшеклассники стихи и песни. Потом благодарили и, уходя, говорили «спасибо» всем, кто организовал этот праздник: и автору, и музыкантам, и своим учителям, и библиотекарям филиала № 5 и своему школьному библиотекарю Наталье Федоровне Уваровой.

www.kmslib.ru/imag/mirchuk2.jpg 13.12.08

На снимках: Татьяна и Евгений Паньковы исполняют свою песню на слова Татьяны Мирчук. Поэтесса Татьяна Мирчук и руководители клуба авторской песни «Тоника» Татьяна и Евгений Паньковы.

• < Попередня
• Наступна >