Андрій БондаренкоНапередодні Новорічних свят надішлю пляшку доброї української горілки тому, хто розповість хоч про єдиний захід, який ФНКА українців Росії самостійно провела за останні 5 років свого існування 

Цей матеріал – моя особлива думка, позиція і оцінка з приводу ліквідації Верховним судом Росії за позивом Міністерства юстиції РФ Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. Ділюсь своїми поглядами з вами, наші шановні читачі, та запрошую до подальшої дискусії.

Чому промовчали НКАУ в регіонах?

Два члена редакції нашого громадського сайту «Кобза-Українці Росії» були провідниками Автономії, ліквідованої місяць тому - 24 листопада. Редактор сайту пані Наталя Литвиненко–Орлова - заступником голови ФНКА українці Росії і очолювала одну з постійних комісій, а директор сайту професор Стефан Паняк – першим заступником голови Автономії. Вони ще своєї позиції не виказали. Але надіюсь, що обоє це зроблять.

Свою оцінку виказав лише наш колега пан Василь Коломацький, член Комісії людських і громадських прав Світового Конгресу Українців. Він живе в еміграції в Канаді і висловив своє бачення ситуації в Росії із-за океану. Залишаю його суб’єктивні «Нотатки небайдужого» без коментарів. Він має повне право вважати, що Федеральну національно-культурну автономії українців Росії ліквідував голова російського уряду: за емоційною оцінкою нашого молодшого колеги саме «прем’єр-міністр Росії Володимир Путін – душитель прав і свобод, гонитель українців». Сам так не вважаю.

Я не входив до складу Правління та Ради ФНКА українців Росії, обраних 10 квітня 2005 року делегатами ІІІ-го, останнього З’їзду Автономії. Але не чужа людина для цієї громадської організації. Бо ще в березні 2005 року, тобто напередодні З’їзду Автономії, відкрив на сайті сторінку «ФНКА українців Росії». Вона на майже 70-ти місяців була єдиним віконцем в світовій мережі Інтернет, де розповідалось про життя осередків Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. Редагував та виставляв під цією рубрикою документи і матеріали про Автономію і добре знаю стан речей на місцях.

Зрозуміло, що перш за все мною виставлялись на сайт матеріали про буття та діяльність національно-культурних автономій українців (НКАУ) в регіонах Російської Федерації, які не мають своїх окремих сторінок на сайті «Кобза-Українці Росії». Такі безкоштовні і безрозмірні веб-сторінки в Інтернеті за моєї ініціативи з’явилися і постійно діють та поповнюються новими повідомленнями та матеріалами у 11 регіональних та міських НКАУ Росії. Це – «Батьківщина» (Петропавловськ-Камчатський), «Бурштин» (Калінінград), «Вербиченька» (Нижнєкамськ), «Вісті» (Єкатеринбург), «Дивоцвіт» (Казань), «Київська Русь» (Південно-Сахалінськ), «Лелека» (Новосибірськ), «Україна» (Сиктивкар), «Українські новини» (Санкт-Петербург), «Українська родина» (Сургут), «Українське слово» (Мурманськ). Налагодив зв'язок майже зо всіма працюючими НКАУ в регіонах Росії, маю з ними добрий контакт. А Нижнєкамська міська національно-культурна автономія «Українське товариство „Вербиченька” прийняла мене в свої члени і присвоїла мені звання Почесного члена НКАУ. Я вдячний «вербичанам» з Нижнєкамська за таку високу оцінку моєї громадської та редакторської праці.

У цій передмові до матеріалу я свідомо повідомив про свій постійний зв'язок з регіональними і місцевими НКАУ. Зробив це саме тому, що за цілий місяць після ліквідації Верховним судом Росії Федеральної національно-культурної автономії українців ніхто в регіонах ніяк не відізвався і ніяк не прореагував на це судове рішення. Абсолютно ніхто. Регіональні та місцеві національно-культурні автономії українців цього немовби і не помітили. Від наших авторів - моїх колег і друзів із регіональних та місцевих НКАУ я за минулий місяць після 24 листопада не отримав ні єдиної записки по електронній пошті чи телефонного дзвінка, в яких було б якесь обурення зазначеним рішенням Верховного Суду РФ. Немовби воно абсолютно не стосувалося власне їх самих – членів осередків ФНКА українців Росії в регіонах.

Ще 21 травня на нашому незалежному сайті української діаспори Росії було опубліковане гучне повідомлення “Про політичний тиск на український культурний рух у Росії”. Ця анонімна заява від імені так званої ради чи наради керівників українських громадських організацій РФ, яку розповсюдили безіменні українці Москви, де не існує і раніше не існувало ні регіональної, ні місцевої національно-культурної автономії українців. В ньому перш за все йшла мова про можливість ліквідації з подання Міністерства юстиції Російської Федерації у судовому порядку загальноросійського українського громадського об'єднання 6 регіональних та 8 місцевих національно-культурні автономій українців країни - “Федеральної національно-культурної автономії українців Росії”. Таке ж саме повідомлення було розміщене і на офіційному сайті Об'єднання українців Росії, який редагує наш колега і товариш п. Віктор Гіржов. Здавалося б дивно, але за півроку до остаточного рішення Верховного суду на цю публікацію редакція сайту не отримала ніяких відгуків із російських регіонів.

За цей час свою занепокоєність виказала Українська Всесвітня Координаційна Рада у Києві. Розповсюдили заяви протесту із США і Канади головний провід Світового Конгресу Українців та його нинішній президент п. Євген Чолій та колишній головний провідник СКУ п. Аскольд Лозинський. Цитую: Світовий Конґрес Українців засуджує порушення людських та національних прав українців Росії, а також закликає Росію негайно припинити такі дії та дотримуватись своїх міжнародних зобов'язань відносно основних свобод людини. Світовий Конґрес Українців закликає владні структури України стати на захист української меншини в Росії та оскаржити порушення її людських та національних прав".

Світовий Конгрес Українців в Канаді і США, Українська Всесвітня Координаційна Рада, Об’єднання Українських Націоналістів в Україні за цей час робили гучні заяви, кляли та ганьбили з приводу ліквідації ФНКАУР уряд Росії та так званих «московських імпер-шовіністів». Колишній московський співголова ФНКАУР та його адвокат – представник на судовому процесі робили ображені заяви та давали коментарі в студії Віталія Портнікова на «Радіо Свобода». А власне ті люди, національно-культурні інтереси яких немовби ущемлювало це рішення Верховного суду, абсолютно ніяк на це не реагували, немовби це відбулось десь далеко за океаном і ніякого відношення до них не мало.

Чому ж ну прямо по Олександру Пушкіну наш «народ мовчить»? Чому регіональні та місцеві національно - культурні автономії українців зберігають байдужість по відношенню до повідомлення про ліквідацію своєї федеральної структури? Чому ні в одній із регіональних чи місцевих національно-культурній автономії українців - ні один пенсіонер чи пенсіонерка не висловили якогось незадоволення чи протестів проти акту ліквідації Федеральної національно-культурної автономії українців? Невже всі українці Росії в регіонах так страшезно перелякані «диктатором Путіним»?

Чи може цей акт дійсно ніяк не стосується національно-культурних автономій українців в містах і регіонах? На місцях у нас люди діла, люди справи. Певен, якби ліквідація Федеральної національно-культурної автономії українців якось стосувалася цих людей, то вони б своє слово сказали.

ФНКА українців Росії як "fata morgana"

Виникає сумнів: а чи відчували ці люди в регіонах на собі якісь наслідки існування на протязі 12 років юридично зареєстрованої всеросійської громадської організації ФНКА українців Росії? Бо залишаються класичні питання прямо по Максиму Горькому: «А чи був хлопчик? А може хлопчика і не було?»

Звик працювати з документами, а не оцінювати чутки. Тому давайте ще раз перечитаємо текст позову Міністерства юстиції РФ, на основі якого Верховним судом Росії було прийняте рішення про ліквідацію Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. Цитую його преамбулу і перший, головний пункт звинувачення.

«Согласно п. 2.1 устава основными целями Автономии являются содействие решению вопросов сохранения национальной самобытности украинцев России, родного языка, украинской национальной культуры и украинского образования.

В соответствии с приказом Министерства юстиции Российской Федерации от 03.07.2009 № 205 «О проведении проверки Федеральной национально культурной автономии украинцев России» в период с 20.07.2009 по 10.08.2009 Министерством юстиции Российской Федерации проведена плановая проверка соответствия деятельности Федеральной национально-культурной автономии украинцев России уставным целям и действующему законодательству, по результатам которой составлен акт от 11.08.2009.

В результате проведения проверки было установлено, что в нарушение п. 2 ст. 15 Конституции Российской Федерации Автономией не соблюдаются положения действующего законодательства и собственного устава, также установлена недостоверность представленной Автономией информации, а именно в нарушение абзаца 7 части 1 статьи 29 Федерального закона от 19.05.1995 № 82-ФЗ «Об общественных объединениях» Автономией не представлены документы, подтверждающие деятельность Автономии по выполнению уставных целей и задач, а также сведения о реализации целей создания национально-культурной автономии, определенных статьей 1 Федерального закона от 17.06.1996 № 74-ФЗ «О национально-культурной автономии», а именно - самостоятельного решения вопросов сохранения самобытности, развития языка, образования, национальной культуры».

Для тих, хто не знає російської мови, перекладаю головний пункт позову Мінюсту РФ:

«В результаті проведення перевірки було встановлено, що в порушення п. 2 ст. 15 Конституцій Російської Федерації, Автономією не дотримуються положення чинного законодавства і власного статуту, також встановлена невірогідність представленою Автономією інформації, а саме в порушення абзацу 7 частин 1 статті 29 Федерального закону від 19.05.1995 № 82-ФЗ «Про громадські об'єднання» Автономією не представлені документи, підтверджуючі діяльність Автономії по виконанню статутних цілей і завдань, а також зведення про реалізацію цілей створення національно-культурної автономії, визначених статтею 1 Федерального закону від 17.06.1996 № 74-ФЗ «Про національно-культурну автономію», а саме - самостійного вирішення питань збереження самобутності, розвитку мови, освіти, національної культури».

Три тижні Міністерство юстиції Російської Федерації перевіряло звітні документи, що представило в Мінюст РФ на вулицю Житню, 14 керівництво Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. Ретельно перевіряло, з «мікроскопом» в руках. А за підсумком своєї роботи зробило однозначний висновок – із цих документів не видно ніяких ознак самостійної діяльності Автономії по виконанню свого статуту! Тобто, інспектори Мінюсту просто не знайшли абсолютно ніяких підтверджень статутної діяльності Федеральної національно-культурної автономії українців Росії з 11 квітня 2005 року.

Може погано читали звітні документи ФНКАУ співробітники Департаменту у справах некомерційних організацій - радник відділу у справах громадських організацій Дорофєєва Наталія Володимирівна та консультант відділу у справах громадських організацій Бабіч Інна Ігорівна? Може щось проводилося Федеральною національно-культурної автономії українців Росії за ці 5 років, хоч ні інспекторам Мінюсту, ні мені – як ведучому рубрики «ФНКА українців Росії» про це було не відомо.

Визнаюсь чесно: я теж не знаю ні про єдиний громадський захід, який би був самостійно проведений Федеральною національно-культурної автономії українців Росії за ці роки. Почав допитувати своїх колег. І пані Наталію Георгіївну Литвиненко–Орлову, що була всі ці роки заступником голови ФНКА українці Росії та головою постійної комісії з питань роботи з сім’єю та жінками. І Стефана Григоровича Паняка – першого заступника голови Автономії. Мовляв, дорогі друзі, якщо мені та інспекторам Мінюсту нічого не відомо, то підкажіть, будь ласка, що все таки було зроблено, але в Москві про це ніхто чомусь не знає? Хоч про один єдиний самостійний громадський захід повідомте, хоч натякніть, шановні мої колеги! У відповідь – мовчанка. Мовчать мої друзі - провідники Федеральною національно-культурної автономії українців Росії. Мовчать чомусь також інші провідники ФНКА українців Росії. Мовчать, немовби води в рота набрали. Мовчать, як Зоя Космодем’янська на останньому допиті у фашистів.

Тому і вимушений я звернутися до читачів нашого сайту. І напередодні Новорічних свят пообіцяти: надішлю пляшку доброї української горілки, знаменитої немирівської – «Української медової з перцем». Вишлю її тому, хто розповість хоч про один єдиний громадський захід, який ФНКА українців Росії самостійно провела за останні 5 років свого існування. Напишіть, будь ласка. Не тримайте в секреті цей таємний захід!

Серед інших пунктів позову Мінюсту РФ про ліквідацію ФНКА українців Росії є теж цікаві. Наприклад:

«В нарушение абзаца 7 части 1 статьи 29 Федерального закона от 19.05.1995 № 82-ФЗ «Об общественных объединениях» Автономией представлены недостоверные сведения о членах - региональных национально-культурных автономиях (3 региональных НКА из представленных 9-ти региональных НКА исключены из ведомственного реестра национально-культурных автономий Минюста России, а именно: Региональная национально-культурная автономия граждан украинской национальности Волгоградской области, Национально-культурная автономия украинцев Тюменской области «Едына родына», Красноярская краевая национально-культурная автономия «Украина»)». Перекладаю на українську мову, щоб зрозуміли: «Порушуючи абзац 7 частин 1 статті 29 Федерального закону від 19.05.1995 № 82-ФЗ «Про громадські об'єднання», Автономією представлені недостовірні відомості про членів - регіональні національно-культурні автономії (3 регіональних НКА з представлених 9-ти регіональних НКА виключені з відомчого реєстру національно-культурних автономій Мін'юсту Росії, а саме: Регіональна національно-культурна автономія громадян української національності Волгоградської області, Національно-культурна автономія українців Тюменської області «Едина родина», Красноярська крайова національно-культурна автономія «Україна»).

Цей пункт красномовно характеризує рівень роботи і компетентності московського керівництва Федеральної національно-культурної автономії українців Росії: виявляється воно просто не знало, що у них за осередки є в регіонах і діють вони чи ні. Це називається заблукати у трьох соснах: лише дев’ять регіональних організацій було на квітень 2005 року у складі ФНКА українців Росії. Менше, ніж пальців на руках. Із них три НКАУ вже ліквідовано чи змінило свій статус. Але московське керівництво Автономії чомусь про це нічого не знало, а тому представило в Мінюст відомості про міфічні НКАУ в Красноярському краї, Волгоградській та Тюменській областях. Мабуть інспектори Мінюсту добре сміялися над таким рівнем інформованості московського керівництва Федеральної (!) громадської організації: мовляв, це ж – цирк, ви подивіться, що витворяють ці клоуни!

Дуже важливий останній пункт звинувачення із позову Мінюсту: «В нарушение пунктов 5.3 - 5.5, 5.7 и 5.9 устава Автономией не представлены документы об избрании в новом составе Совета, Правления, Ревизионной комиссии и сопредседателей Автономии, сроки полномочий которых истекли в апреле 2009 г.» - «В порушення пунктів 5.3 - 5.5, 5.7 і 5.9 статуту Автономією не представлені документи про обрання в новому складі Ради, Правління, Ревізійної комісії і співголів Автономії, терміни повноважень яких закінчилися в квітні 2009 р.». Мін'юстом Росії на адресу Автономії було внесено представлення від 19.08.2009 № 15/10048-АВ, що зобов'язало усунути виявлені порушення в строк до 01 жовтня 2009 р.»

В позові констатується: «Акт проверки Автономии и выявленные при этом нарушения Автономией оспорены не были. 07.09.2009 в Минюст России Автономией была представлена информация об ознакомлении с актом проверки, а также сообщено о принятии мер по соблюдению в последующем сроков представления отчетности и об устранении других недостатков». Перекладаю тим, хто по російські не розуміє: «Акт перевірки Автономії і виявлені при цьому порушення Автономією оскаржені не були. 07.09.2009 в Мін'юст Росії Автономією була представлена інформація про ознайомлення з актом перевірки, а також повідомлено про вживання заходів по дотриманню в подальшому термінів представлення звітності і про усунення інших недоліків».

Читаємо текст позову далі: «30.12.2009 Автономией была повторно представлена в Минюст России информация на акт проверки от 11.09.2009, согласно которой Автономия учла замечания Минюста России и обязуется в дальнейшем требования действующего законодательства не нарушать. Однако документов, подтверждающих устранение всех выявленных нарушений, Автономией не представлено.

При этом установлено, что представленный Автономией протокол 4-го съезда об избрании Совета, Правления, Ревизионной комиссии и сопредседателей Автономии, противоречит уставу Автономии.

Так, в соответствии со списком членов Автономии и списком делегатов 4-го съезда, членами Автономии и делегатами данного съезда являются местные национально-культурные автономии Республики Татарстан, что свидетельствует о нарушении Автономией пунктов 4.1 и 5.2 Устава, поскольку на указанной Территории у Автономии в качестве члена имеется Татарстанская объединенная региональная украинская национально-культурная автономия.

Кроме того, на 4-ом съезде, в нарушение пунктов 5.3 и 5.4 Устава Автономии, определяющих и разграничивающих полномочия руководящих органов Автономии и порядок проведения их заседаний, во время проведения съезда состоялось заседание Совета, на котором были избраны сопредседатели и Правление Автономии».

І в перекладі на українську мову:

«30.12.2009 Автономією була повторно представлена в Мін'юст Росії інформація на акт перевірки від 11.09.2009, згідно якої Автономія врахувала зауваження Мін'юсту Росії і зобов'язалася надалі вимоги чинного законодавства не порушувати. Проте документів, підтверджуючих усунення всіх виявлених порушень, Автономією не представлено.

При цьому встановлено, що представлений Автономією протокол 4-го з'їзду про обрання Ради, Правління, Ревізійної комісії і співголов Автономії, вступає в протиріччя статуту Автономії. Так, відповідно до списку членів Автономії і списку делегатів 4-го з'їзду, членами Автономії і делегатами даного з'їзду є місцеві національно-культурні автономії Республіки Татарстан, що свідчить про порушення Автономією пунктів 4.1 і 5.2 Статуту, оскільки на вказаній Території в Автономії в якості члена є Татарстанська об'єднана регіональна українська національно-культурна автономія.

Крім того, на 4-ом з'їзді, порушуючи пункти 5.3 і 5.4 Статуту Автономії, визначальних керівних органів Автономії, що розмежовують повноваження, і порядок проведення їх засідань, під час проведення з'їзду відбулося засідання Ради, на якій були вибрані співголови і Правління Автономії».

Господи, так і брехати ж треба вміти! Всім керівникам ФНКАУ добре зрозуміло, що 20 вересня 2009 року ніякого IV-го З’їзду Федеральної національно-культурної автономії українців Росії не було: саме в цей день в столиці закінчувався перший «Сорочинський ярмарок в Москві». Люди співали, танцювали, горілку пили… Але раз для спасіння федеральної Автономії вирішили скласти для Мінюсту «протокол» про проведення цього «підпільного» З’їзду, то хоч писати його треба було грамотно. Якщо це робили, то потрібно було хоч з’ясувати його текст з керівниками НКАУ на місцях, бо, повторюю: навіть брехати треба з розумом. Певен: якби в Казані голова НКАУ Любченко Володимир Миколайович цей «документ» уважно прочитав, то такого «проколу» з Татарстанською об'єднаною регіональною українською національно-культурною автономією не було б. Хоча головне – московському керівництву Автономії перед тим, як писати «протоколи», треба було прочитати Статут ФНКА українців Росії. Щоб над ними не сміялись в Мінюсті.

Вибачаюсь, що тут детально розбираю «ляп» московського керівництва Автономії з так званим «IV-м З’їздом ФНКА УР», хоч мій старший товариш Стефан Григорович Паняк мені порадив: «Шановний Андрію, залиш в спокої міфічний з’їзд. Не варто тратити на нього стільки енергії. Все в минулому. Що ми так копаємось у ньому? Забудь про Семененка. Він також вже історія. Дивись у майбутнє. Ти тратиш занадто багато часу на міфологеми. Це ненормально. Бережи талант і енергію на корисні справи».

Я згоден із Стефаном Григоровичем, що той «протокольний» з’їзд ФНКА українців Росії був міфічним. Але мені дуже не хочеться, щоб на таку міфологему, на міраж перетворилося і все те, що було створено в українському громадському русі Росії після 1992 року. Нехай Федеральна національно-культурна автономія українців Росії залишиться в історії як "fata morgana". Але не можна надалі продовжувати безглузду лінію по перетворенню на цей відомий образ із роману Михайла Коцюбинського ще і Об’єднання українців Росії.

Про «сепаратистів» із ФНКА і свідомого «доброзичливця»

Згідно Акту перевірки Мінюстом РФ ФНКА українців Росі від 10 серпня 2009 року: «На проверку представлены протоколы заседаний и акты ревизионной комиссии, согласно которым в Автономии фактически отсутствовала финансово-хозяйственная деятельность, денежные средства не поступали, при этом нарушений не отмечено. Согласно представленным на проверку справкам Автономия не имеет денежных средств и иного имущества, финансово-хозяйственная деятельность отсутствует, банковского счета, членских взносов, штатных работников и пожертвований от политических партий нет, в связи с чем финансовые планы (сметы) и внутренние положения не утверждаются. Деятельность Автономии осуществляется на общественной основе». Додаю в перекладі на українську: «На перевірку представлені протоколи засідань і акти ревізійної комісії, згідно з якими в Автономії фактично була відсутня фінансово-господарська діяльність, грошові кошти не поступали, при цьому порушень не відмічено. Згідно з представленими на перевірку довідками Автономія не має грошових коштів і іншого майна, фінансово-господарська діяльність відсутня, банківського рахунку, членських внесків, штатних працівників і пожертвувань від політичних партій немає, у зв'язку з чим фінансові плани (кошториси) і внутрішні положення не затверджуються. Діяльність Автономії здійснюється на громадській основі».

Не знаю, чи є ще в Росії хоч одна діюча саме федеральна національно-культурна автономія, яка б не мала свого банківського рахунку, не мала б членських внесків, штатних працівників і пожертвувань. А чи є ще інша така федеральна національно-культурна автономія, яка не може чи не має бажання навіть отримати фінансову допомогу від російської держави, бо без банківського рахунку і контролю їй не можуть перерахувати бюджетні кошти?

Члени ФНКА українців Росії на місцях – НКАУ в регіонах і містах Російської Федерації такі банківські рахунки мають. А всеросійська Федеральна автономія, яка за твердженням УВКР та СКУ немовби представляла в Росії всю трьохмільйонну українську діаспору, від цього відмовилась.

В Мінюсті Росії сидять солідні люди, яким доручено слідкувати за виконанням громадськими організаціями Конституції РФ, федеральних законів і затверджених статутів цих громадських об’єднань. Вважаю, пані і панове, абсолютно зрозуміла реакція цих людей і не виключаю, що у них виникла підозра: «А за рахунок чого і кого діє Автономія? Куди вони свої мільйони готівкою ховають і від кого їх отримують? А чи не приховують ці дуже хитрі українці щось від держави? А чи не ведуть вони якусь підпільну політичну роботу? Чи це не п’ята колона в Росії?»

І тут 2-го лютого цього року заступник міністра юстиції РФ і колишній головний міліціонер та другий президент Чеченської Республіки генерал Алу Дадашевич Алханов отримує листа від московського «доброзичливця». Цитую його дослівно::

Министерство юстиции Российской Федерации

№ 1161/10 Дата 02.02.2010

Заместителю Министра юстиции

Российской Федерации Алханову А.Д.

г. Москва, ул. Житная д. 14

от гражданина Журавлёва Н.В.,

проживающего по адресу: г. Москва, ул. Ореховый бульвар, д.47/33 кв.388

Уважаемый Алу Дадашевич!

Мне, Журавлёву Николаю Владимировичу, известно, что решением Минюста России от 19 октября 2009 года приостановлена деятельность общественной организации «Федеральная национально-культурна автономия украинцев России» (ФНКАУР) до 12 января 2010 года. Однако в нарушение решения органа государственной власти, а также ст.43 ФЗ № 82 от 12.05.1995 г. «Об общественных объединениях) сопредседателями указанной организации В.Семененко и В.Бабенко были совершены действия по проведению и участию в публичных мероприятия: от имени «ФНКА УР».

Кроме того, В. Семененко, представляя украинские общественные организации России от имени «ФНКА УР», регулярно принимает участие в мероприятиях организуемых зарубежными неправительственными структурами - «Украинской всемирной координационной рады», «Всемирного конгресса украинцев», «по вопросам состояния украинской нации». Лидеры указанных организаций выступают с позиции национализма и сепаратизма.

Отслеживая публичные выступления В.Семененко как руководителя общественной организации и его участие в общественных мероприятиях складывается мнение о том, что его деятельность от имени «ФНКА УР» направлена на героизацию «воинов» «Организации украинских националистов - Украинской повстанческой армии», воевавших на стороне гитлеровской Германии, признание «геноцидом украинской нации» событий т.н. «голодомора» 30-х годов прошлого столетия и пропаганде превосходства украинской нации.

Несмотря на однозначную и официально озвученную позицию руководства Российской Федерации по вопросу т.н. « голодомора и геноцида украинцев», 26 ноября 2009 г. В.Семененко представляя «ФНКАУР» руководил мероприятием, посвященным памяти т.н. «жертв голодомора и убийства украинцев в 30-х годах», которое было организовано в поддержку вахты памяти «неугасимая свеча» и документально-художественной выставки «голодомор 1932-1933 годов - геноцид украинского народа», открытой 25 ноября 2009 года в Киеве В.Ющенко.

По моему мнению, деятельность «Федеральной национально-культурной автономии украинцев России» направлена на дискредитацию проводимого руководством России политического курса по межнациональному единству и в своей деятельности несёт угрозу существующему конституционному строю.

Прошу Вас рассмотреть предоставленную информацию и принять соответствующие меры.

Приложение:

1. Протокол осмотра письменного доказательства № 77 НП 8195734, заверенный нотариусом г.Москвы Бублий Д.С., в отношении выступление В.Семененко на «Радио Свобода», 29.10.2009 г., одном листе;

2. Приложение к Протоколу осмотра письменного доказательства № 77 НП 8195734, в отношении выступление В.Семененко на «Радио Свобода», 29.10.2009 г., на 15 листах;

3. Программа «Международной научно-практической конференции «Украинистика в России: история, состояние, тенденции развития», 11-12 ноября 2009 года, на четырнадцати листах.

С уважением 28 января 2010 г.

Н.В. Журавлев».

Не буду перекладати цю муру на українську мову. Російська – одна із шести світових мов, офіційна мова ООН і ЮНЕСКО. Хто не розуміє – нехай перекладе. Хочу лише підкреслити, що цей лист до Мінюсту абсолютно брехливий. На цей класичний гидкий і бридкий донос, повністю побудований на брехні, у розумних людей, які біль-менш знайомі з діяльністю українських громад в Росії, не може бути ніякої позитивної реакції. Я 18 років в українському громадському русі Росії, досить інформована людина і маю право на свій власний і однозначний висновок - гидотний папір!

Але колишній головний чеченський міліціонер, а нині дійсний державний радник юстиції Російської Федерації 1-го класу не є фахівцем з українського громадського руху Росії. І тому тут, на мій погляд, почало працювати правило від міністра народної освіти і пропаганди Йозефа Пауля Геббельса, що вірять лише великій брехні. І генерал Алханов повірив цьому доносу. Та додав це «свідчення доброзичливця Журавльова» до позиву Мінюсту. Для інформації.

В рішенні Верховного суду РФ посилання на цей донос і брехливі звинувачення в ньому повністю відсутні, бо він не стосується змісту позиву. Але цього доносу було достатньо, щоб ФНКА українців Росії отримала застереження від Мінюсту РФ за порушення закону під час призупинення своєї діяльності. Від застережень не вмирають – це не смертельно для організації. Якщо нема реальних порушень закону. Але це було друге застереження на протязі року, яке отримала Автономія. І чомусь посилання на нього донині використовують в УВКР, СКУ, в УНІАН, на «Радіо Свобода», де московський співголова ФНКА українців Росії продовжує виступати разом зі своїм адвокатом Віктором Телегузом (дивіться і слухайте http://www.svobodanews.ru/audio/broadcastprogram/249839.html).

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

У Москві приготували «подарунок» президентові України

Напередодні робочого візиту в російську столицю Віктора Януковича офіційна Москва подарувала українському президентові погану новину. Можна сказати, підсунула свиню. Отже, скидається на те, буде про що, Вікторові Федоровичу поговорити зі своїм колегою Дмитром Медведєвим.

Верховний Суд Російської Федерації своїм рішенням заборонив діяльність і ліквідував громадську організацію «Федеральна культурно-національна автономія українці Росії» з формулюванням за порушення статуту, а насправді, нібито за незаконну політичну діяльність. Москва наклала табу на організацію, яка об`єднувала декілька тисяч українців, законослухняних громадян Росії.

Чим же викликаний праведний суддівський гнів? При цьому ми, звичайно ж, не піддаємо жодним чином сумнівам те, що він базується на фундаменті міжнародного права, особливо в контексті сотень міждержавних і міжнародних законів, декларацій про «свободу слова, ЗМІ», під якими стоїть підпис РФ, і нескінченних декларацій російського політичного керівництва про суверенну демократію держави російської.

«Кримінальний злочин» скоїв співголова культурно-національної автономії, Володимир Симоненко. Він мав недозволене нахабство в прямому ефірі «Радіо Свобода» висловлювати свої політичні уподобання, говорити про те, що його хвилює. Більш того, Симоненко з групою товаришів, організував «світську тризну» в Москві на згадку про голодомор в Україні. Потім ще страшніше. «Українці Росії» посміли провести в столиці конференцію під назвою: «Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку».

Ну це занадто. Очевидний підрив національної безпеки Росії. Відповідно, Верховний Суд поставив у цій «антидержавницькій» діяльності жирну крапку. До цього Федеральну культурно-національну автономію Українці Росії (ФКНА УР) спочатку заборонив Тверськой суд міста Москви, а потім міністерство юстиції уряду Російської Федерації. У результаті вся вертикаль російської влади, на чолі з міністрами, суддями «закрила незаконну і дуже шкідливу» політичну діяльність наших земляків у Росії.

Гаразд, погодимося, що пан Симоненко міг висловлювати різні думки, або як хтось скаже, захопитися політичними теревенями (про це можна роман написати, - Володимир Фокович людина особлива). Але причому тут заборона для всієї організації «українців Росії»?

Тим більше, нагадаємо, заборону цю наклали напередодні робочого візиту президента України до Москви. Тим самим, погодьтеся, сильно псується те позитивне містичне «особливе поле» в українсько-російських міждержавних відносинах, яке відразу виникло після обрання в Україні нового президента.

Тому, навряд чи президент Віктор Янукович має право зробити вигляд, що, власне, нічого не відбулося і не поставити Дмитру Медведєву неприємні запитання. Адже російська феміда «прикрила» не російські організації, представники яких, зовсім недавно, четвертого листопада в Москві, під час проведення «Російського маршу» кричали: «Смерть жидам!» і вітали москвичів нацистськими жестами, а саме українську культурно-національну автономію.

Можливо, у політичного керівництва багатонаціональної російської держави особлива етнічна вибірковість тільки у відношенні до українців, які проживають у Росії? Держава, зі всіма своїми охоронними інститутами, воює з українцями, які хотіли б вивчати історію, культуру свого народу, говорити рідною мовою і, що цілком природно, відстоювати свої права, у відповідності з буквою конституції РФ.

В принципі, що говорити про Росію? - Що хочуть, те й роблять. У Росії сьогодні багато справ, - йде прискорена модернізація і так далі.

Але у нас, проте, є питання до української влади! Може міністр закордонних справ пан Грищенко направив ноту протесту або хоч би подзвонив своєму російському колезі, висловив свою позицію з приводу становища української діаспори в Росії? Мовчить, води в рот набрав. Може, Надзвичайний і Повноважний посол України в РФ Володимир Єльченко зробив заяву, дав інтерв`ю, надав правову допомогу своїм землякам? Ні, жує лимон, чекає, мабуть команди з Києва.

А, може, у відповідь на «дружню російську антиукраїнську акцію» і нам варто було б закрити декілька «дуже російських» організацій в Криму, які сьогодні побилися через поділ грошей іноземного державного сюзерена?

Адже, напевно, тільки для Генеральної прокуратури України залишається загадкою, чому і на чиї гроші в Криму так багато місцевих політичних лідерів з квітами, і з почесною вартою російських козаків в аеропорту зустрічають кур`єрів і гінців, «друзів України», посланців «російського миру» з Москви? І невтямки СБУ, як депутати Державної Думи в Криму обговорюють, «що б іще такого хорошого, як учив великий Єльцин, зробити для України?».

До речі. У Росії були лише дві українські громадські організації, які намагалися і намагаються хоч щось робити для популяризації і просування «серед своїх» українських духовних і політичних цінностей. Тепер залишилася одна – Об`єднання українців Росії.

Доля «Об`єднання українців Росії» теж непроста. Багато хто вважає, що засланий Кремлем високопоставлений «сенатський козачок» в її керівництво зумів, якщо не розвалити, колись могутній союз громадян РФ, друзів України, то зробити організацію маргінальною. Але це вже інша тема. У сухому підсумку маємо те, що окрім цього об`єднання в Россі нічого «суспільно українського» не залишилося.

Керівники регіональних відділень «Українців Росії», (честь і хвала їм!), вже багато років не можуть консолідувати свої зусилля і добитися від федерального уряду закону про діаспору і хоч якогось фінансування українських гуманітарних програм в Росії. Втім, і від свого, рідного, уряду допомоги українцям Росії теж - жодної.

Отже з подарунком Вас, Вікторе Федоровичу! І нас, Україну, з ним же!

Віктор Тимошенко, Москва-Київ

http://www.unian.net/ukr/news/news-408159.html

-------------------------------------------------------------------------

У свій час я критикував Віктора Денисовича за те, що він хоч і зайняв у «сенатського козачка», як він тепер називає члена Ради Федерації пана Василя Думи, посаду головного редактора Інтернет-видання «Злагода», але не знайомий із статутами ОУР і ФНКАУР та робить елементарні помилки в написанні громадських посад, місць роботи, прізвищ, імен та по батькові відомих провідників ОУР і ФНКА українців Росії. Навіть звертався до пані Лариси Григорівні Скрипникової, яка на той час була заступником голови ОУР, щоб вона вичитувала виставлені на цьому сайті матеріали.

Наприклад, в редакційній статті «Злагоди» громадянин України перший заступник голови ОУР, тодішній завідуючий відділом україністики Бібліотеки української літератури в Москві Юрій Григорович Кононенко був представлений як перший заступник голови ФНКА українців Росії (а згідно статуту членами ФНКА можуть бути лише громадяни Росії), як заступник директора Бібліотеки української літератури в Москві і як Юрій Іванович Кононенко (дивіться публікацію на нашому сайті «Про «Злагоду», як обличчя ОУР» http://kobza.com.ua/content/view/1880/76).

Три помилки в публікації на захист затриманого ФСБ на кордоні пана Юрія Григоровича Кононенка, якого автор в матеріалі двічі обізвав Юрієм Івановичем, це, здається, вже занадто. Краще б вже так не захищати.

Мій шановний колега Віктор Денисович Тимошенко і при захисті в УНІАН Валерія Фоковича Семененка допустив ті ж самі три класичні помилки. По перше: він назвав співголову Федеральної національно-культурної автономії українців Росії співголовою культурно-національної автономії. По друге - не Валерієм, а «Володимиром». А третє і головне - не Семененком, а «Симоненком» (двічі). http://www.unian.net/ukr/news/news-408159.html.

Я написав Віктору Денисовичу листа, в якому попрохав його дати можливість виступити на сайті «Гуля-Поле», який він редагує. Причому без всякої полеміки з ним самим. І само собою без згадування його полеміки з нашим колегою журналістом директором департаменту інформаційної політики МЗС України Олегом Волошиним, колишнім прес-секретарем Посольства України в РФ, коли Послом був п. Костянтин Грищенко. Приводжу свій лист:

----------------------------------------------------------------------------------------------

Шановний пане Вікторе, я з деяким здивуванням прочитав Ваші матеріали останнього часу, які фактично направлені на захист іміджу проводу ліквідованої Верховним судом РФ Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. Як казали древні латиняни, про покійних добре чи нічого. Але про ФНКА говорити нічого, бо не тільки за останні 5,5 років після свого ІІІ-го З'їзду (9-10 квітня 2005 року), але і з самого моменту свого створення і реєстрації в березні 1998 року ця так звана "федеральна" автономія (в ній за цей час було представлено максимум від 4-х до 15 регіонів) не провела ні одного самостійного заходу. Ні єдиного! Абсолютно нічого Федеральна автономія за весь час свого існування не організувала і не провела. За виключенням політичних заяв, які її керівники робили від імені ФНКА і ОУР. Переважно з критикою уряду Москви і Росії.

Для того, щоб зібрати легітимний З'їзд ФНКА на сьогодні достатньо запросити і домогтися приїзду до Москви лише 8 делегатів (на 24 листопада залишалося 6 регіональних і 8 місцевих національно-культурних автономій, які є на обліку в Міністерстві юстиції, хоч в Росії зараз їх набагато більше). Але навіть за 20 місяців після закінчення повноважень обраного керівництва ФНКА - співголів, Ради, Ревізійної комісії - цього не було зроблено. Заяви пана Семененка про проведення IV-го З'їзду ФНКА 20 вересня 2009 року - то свідома фальсифікація. Я перевірив: на останній день Фестивалю "Сорочинський ярмарок у Москві" із НКАУ в столиці були представники двох автономій із 15. І то не обрані ніякими делегатами.

Ось, наприклад, що мені написав пан Володимир Павук, заступник голови Новосибірської міської автономії: «Вітаю Вас, шановний пане Андрію! Повідомляю Вам, що ми в Новосибірську нічого не чули про IV- й З’їзд ФНКА українців Росії.

Звертаючись до вашого попереднього листа про ліквідацію судом ФНКА українців Росії, і хочу сказати, що повністю підтримую Ваші висновки. Крім цього хочу добавити, що керівникам ФНКА українців Росії не хватало часу, щоб вести якусь роботу і відносну документацію в себе, в той же час їм хватало часу вести дебати на різні політичні теми, втягуючи автономію в авантюри, і забуваючи, що Автономія перш за все організація Культурна!..

З повагою Володимир Павук, Новосибірськ". Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.»

Можу давати такі листи ще і ще. Якщо мені не вірите, то звертайтесь до керівників НКАУ та у них спитайте (додаю список з контактами).

Ви, здається, не дивилася на оригінали матеріалів, які лягли в основу рішення Верховного суду. Лист п. Журавльова стосується лише попередження Мінюсту, а до змісту Позову Мінюсту він не має відношення.

Шановний колего Вікторе, я написав до редакції "Гуляй-Поля" із проханням надати мені можливість виступити і сказати про своє бачення ситуації. Повторюю, що я в тому листі повідомив: це не буде полеміка з Вами, я абсолютно Ваших публікацій не буду торкатись. Є захисники нашої дуже політизованої Автономії" в Світовому Конгресі Українців (Торонто-Нью-Йорк), в Українській Всесвітній Координаційній Раді (Київ), в Організації українських націоналістів - державників, гляньте на їхні виступи - цих виступів мені буде достатньо.

Надсилаю Вам ще для інформації Акт перевірки комісією Мінюсту, Позов Мінюсту до ФНКА і Рішення Верховного суду. Подивіться ці документи. Подивіться, а чи є в Рішенні Верховного суду хоч згадка про лист п. Журавльова до Мінюсту і ту нісенітницю, що він там написав. Почитайте. Це - документи, а не пусті слова.

З повагою,

Ваш Андрій Бондаренко

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  

Про політичні заяви від громадських організацій

На мій погляд, після цього судового процесу, в керівництві Міністерства юстиції Російської Федерації по відношенню до нинішніх провідників федеральних українських громадських організацій вже сформувалося однозначне ставлення. І залишається воно тим, що сформулював у своєму доносі-наклепі «свідок» Журавльов. І не тільки він.

Ось ці видимі висновки для генералів Мінюсту: керівники ОУР – «українські націоналісти і сепаратисти», їх діяльність «направлена на пропаганду зверхності української нації», «на дискредитацію політичного курсу керівництва Росії по міжнаціональній єдності і в своїй діяльності несе загрозу існуючих конституційних засад російської держави», «захист прибічників Ющенка і Гітлера». Вибачаюсь, але це така характеристика, з якою у тюрму не приймуть!

І намагатись щось пояснити, когось переконати в Москві – марна справа. Особливо, якщо ці пояснення і нотації російським можновладцям роблять із ОУН, СКУ чи УВКР. Інакше, як ворогами Росії таких опонентів із Києва чи Торонто в Кремлі чи в «Білому домі» у пана Путіна не сприймають. Давайте будемо реалістами: таке сьогодні чорно-біле бачення переважає у нинішній Росії.

Це моя сьогоднішня констатація фактів. А ще десь влітку минулого року я телефонував в Уфу своєму другу і товаришу співголові ОУР і ФНКА українців Росії Василю Яковичу Бабенку, прекрасній людині, справжньому подвижнику громадської роботи, якого я дуже поважаю. Попередив його, що незрозумілі політичні заяви, які робить від імені правлінь ОУР і ФНКА московський співголова, до добра не доведуть. Василь Якович сказав мені, що сам намагається не допускати необдуманих політичних декларацій свого колеги. Але зупинити видатну політичну активність Валерія Фоковича, здається, було вже неможливо. Він перейшов ту політичну межу, яку в Росії керівнику громадської організації федерального рівня не можна було переходити.

Вважаю, що такою межею стала політична декларація від 27 червня 2009 року – «Заява ОУР і ФНКА УР з нагоди 350-річчя Конотопської битви та 300-річчя Полтавської битви» із фактичним закликом відзначати перемогу військ гетьманів Виговського і Мазепи над Росією.

Ця заява стала для ФНКА українців Росії такою ж «точкою неповернення», якою для колишнього президента України Віктора Ющенка став березневий указ про державне святкування ювілею військової перемоги під Конотопом армії України над армією Росією. Пан Ющенко після цього став в Москві «персоною нон грата». І завдяки йому практично «ворожими організаціями» в Росії стали всі ті, що очолюють керівники-ющенківці. Росія не та країна, яка дозволяє святкування перемоги над собою.

Тому заклик правлінь ОУР і ФНКА УР святкувати «350-річчя перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві над apмією російського царя Алєксєя Михайловича та 300-річчя подій, пов'язаних з військово-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи проти Росії» був самовбивчим для Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. На мій погляд, інакше як пряме знущання над Москвою і Росією не сприймали російські можновладці твердження із тої заяви ОУР і ФНКА: «Поразка гетьмана Івана Мазепи під Полтавою… виглядає сьогодні як перемога» (і це про гетьмана України, з якого досі не знята анафема Російської православної церкви!).

Вважаю, що саме заклики відзначати так звані перемоги України над Росією під проводом Виговського і Мазепи підштовхнули Мінюст РФ перевірити і «поставити на місце» хоч одну з двох федеральних українських громадських організацій. І тих саме, що вирішили відзначати і святкувати історичну перемогу України над Росією. А коли виявилося, що «переможниця Росії», де зібралися «українські націоналісти і сепаратисти», «прибічники Ющенка і Гітлера», ще і абсолютно ні на що не здатна, крім політичних заяв, то вже і ніяких питань не було.

А можливо, останньою краплею, яка переповнила терпіння Мінюсту, стала політична заява керівникам українських організацій, членам і відділенням Об’єднання українців Росії, Федеральної національно-культурної автономії українців Росії від 3 липня 2009 року «До візиту президента США в Російську Федерацію». Нагадую, що тоді правління Об’єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії заявили, що вони за ініціативи Світового Конгресу Українців закликають членів ОУР та ФНКА УР звертатися до уряду Сполучених Штатів, президента Барака Обами з проханням зробити дуже важливий у нинішній час для України крок – здійснити аналогічний візит до України: «Подібний візит став би проявом підтримки прагнень українського народу до демократичних перетворень у власній державі, до реалізації українцями права самим вирішувати свою долю, самим вибирати своїх героїв, встановлювати "свою правду в своїй хаті".

Треба розуміти, що в Росії таке відкрите втручання в зовнішню політику якоїсь національно-культурної громадської організації ніякі урядові установи терпіти не могли. Тим більш, що це було прямим порушенням федерального законодавства.

Що робити в першу чергу?

Федеральна національно-культурна автономія українців Росії ліквідована рішенням Верховного суду. Вважаю, що в нинішній ситуації спроби московського співголови чогось добитись в касаційній інстанції чи в Європейському суді ні до чого доброго не приведуть.

Більш того: зараз під загрозою ліквідації може опинитися і Об’єднання українців Росії. Щоб ОУР не пішла в небуття шляхом ФНКА УР вкрай потрібне оновлення керівництва цієї федеральної організації.

Повторюю те, що сказав вище: завдяки своїй безпрецедентній політичній активності московський співголова ОУР Валерій Фокович Семененко заслужив таку славу в Мінюсті Росії та інших урядових установах, з якою і в тюрму не приймуть. Чорна тінь від московського співголови ОУР лягає і на його колегу в Уфі – порядну людину Василя Яковича Бабенка. Йому тільки не хватало великих неприємностей від подальшої громадської роботи у парі з Валерієм Фоковичем Семененком.

Більше ніж двадцять місяців тому – 10 квітня 2009 року статутні повноваження обох співголів ОУР закінчилися. Зараз їх подальше нелегітимне перебування на цих посадах ні до чого доброго не приведе. Ні для них самих, ні для ОУР. Для спасіння тепер вже Об’єднання українців Росії потрібно обом добровільно подавати у відставку.

Виконання обов’язків голови тимчасово - до збору Ради ОУР, а потім і V-го Конгресу Об’єднання українців Росії - може виконувати перший заступник голови ОУР Вікторія Іванівна Скопенко. На відміну від свого обраного в 2005 році попередника Юрія Григоровича Кононенка і співголови ОУР Валерія Фоковича Семененка, вона ніколи не «лізла в політику», а займалася реальними справами. І робила своє діло гідно.

У Вікторії Іванівни, заслуженого працівника культури Росії і України, міцний авторитет і Москві, і в Києві, і в Росії, і в Україні. Треба буде лише всім нам допомагати їй в роботі. Другого виходу із тої кризової ситуації, що сьогодні склалася в українському громадському русі Росії, не бачу.

Андрій БОНДАРЕНКО,

редактор сайту «Кобза-Українці Росії»,

заслужений журналіст України.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка