Редактор українського журналу в Хабаровську Олександр Лозиков з донецького міста Макіївки
Редактор українського журналу в Хабаровську Олександр Лозиков з донецького міста Макіївки

Про яскраву зустріч в Бібліотеці української літератури із самобутнім далекосхідним прозаїком, поетом, журналістом, видавцем і головним редактором українського журналу

Напередодні Дня незалежності України в московській Бібліотеці української літератури одразу ж услід за відкриттям святкової книжково-ілюстративної виставки "Є така країна - Україна" відбулася перша зустріч у рамках нового циклу "Українські письменники Росії", де презентуватиметься творчість авторів з Москви та інших регіонів РФ, що пишуть українською мовою , а також діючих тут перекладачів, дослідників, видавців і популяризаторів української літератури.

Мабуть, символічно, що початок цій традиції - "бо ж сонце устає - на Сході!" - поклала яскрава зустріч із самобутнім далекосхідним прозаїком, поетом, журналістом, видавцем і головним редактором журналу"Далекосхідна хвиля", що видається в Хабаровську, — Олександром Лозиковим.

Уродженець Донбасу, Олександр Олександрович ще замолоду поєднав свою долю спочатку з Тихоокеанським флотом, куди був призваний на військову службу, а потім з Комсомольський-на-Амурі, де працював на комсомольських ударних будовах, з Хабаровськом і всім Далеким Сходом, який щедро обдарував його, талановитого журналіста й письменника, темами та сюжетами для сотень нарисів і репортажів, десятків оповідань, повістей, романів, багатьох віршів і поем.

Тут, на російській землі, до нього прийшло літературне визнання, він став членом Спілки письменників Росії. А непроминуща любов до рідної України, почуття сердечної  прихильності до материнської мови, зворушливі зустрічі із земляками та українцями, що народилися вже тут, на далекосхідній землі й ревно бережуть пам'ять про батьківщину своїх предків - все це будило в нього бажання писати й українською , а потім і подвигло на вчинок воістину відважний і жертовний: услід за публікацією окремих українських матеріалів в альманасі "Эйкумена" А.А. Лозиков  2007 р. започаткував видання літературно-художнього й публіцистичного журналу "Далекосхідна хвиля".

Слід сказати, що це перша в історії вдала  спроба випуску україномовного періодичного літературно-художнього видання поза Україною на теренах всього колишнього СРСР. Та й ті, що з'являлися іноді й ненадовго в давній минувшині, такі журнали й альманахи можна перелічити на пальцях: "Основа" (Санкт-Петербург),  "Новим шляхом" (Ростову-на-Дону), "Ленінським шляхом" (Саратов), "Нео-Ліф" (Москва)...

Великий овальний стіл конференц-зали Бібліотеки української літератури, де проходила зустріч, перетворився в імпровізовану виставку видань, привезених сюди хабаровським гостем. Тут - і всі чотирнадцять випусків згаданого журналу, і також редагований ним альманах  «Эйкумена", і укладена Олександром Лозиковим "Антологія далекосхідної української лірики", що представляє твори 45 авторів - від Камчатки до Амуру, і книги нашого гостя, видані в далекому Хабаровську українською: його "Поетичні твори" (2007), і "Вибране" (2010), автобіографічна повість "Дванадцять стежок дитинства" (2009), "Роман завдовжки з життя. Шляхами Івана Багряного" (2009), романи "Покликаний до помсти" (2009), "У свічаді долі" (2010); книги російською мовою: "Сказочник Мухена", "Красные листья клёнов", "Наказание любовью", "Избранное"...

Всі ці видання автор передав у дарунок Бібліотеці української літератури, що, за його словами, виконує незамінну місію в збереженні таких  необхідних  і нині  й завжди духовних зв'язків між народами України та Росії, в ознайомленні росіян з українським письменством, культурою, історією.

О.О. Лозиков поділився непростим досвідом створення українського журналу, розповів про свій творчий шлях у літературі, про інших далекосхідних авторів, які пишуть українською мовою . Виявляється, що серед них - не тільки ті, хто приїхав туди з України, але й народжені в Примор'ї та Приамур'ї - у  місцях історичного розселення українців, названих ще Зеленим Клином. Видається чудом, що, не маючи можливості вивчати українську мову в школі, там, за тисячі й тисячі кілометрів від землі предків - України, вони змогли зберегти материнську мову, і  всупереч всім обставинам відродили в собі дарований Богом талан творити нею... Марія Зварич, Антоніна Лупиніс, Валентин Рудомін, Валентина Красношапка, Анатолій Криль, Едіта Познякова та інші автори "Антології далекосхідної української лірики", напевно могли б підписатися під вистражданими рядками сонета Олександра Лозикова:

Надією живу оволодіти словом

Джерельним, молодим, щоб сяяло й гуло,

Заблуканих братів скликаючи до мови,

До рідних берегів тримаючи кермо.

Як релігійний жрець, покликаний на лови

Людських сердець, бо опліч ми йдемо,

До рідних берегів тримаючи кермо,

Та чуючи здаля батьків загиблих зови.

О, мово рідна, що ти робиш з нами,

Коли життя загонить нас за брами,

Де спогади дитинства оживуть,

Як ми жили без страху і догани,

Зриваючи з сердець своїх кайдани,

Та творячи свій особистий путь.

Хочеться вірити, що витворений письменником і видавцем  О.О. Лозиковим "особистий шлях" не стане винятково його "особистою справою", але й знайде необхідну підтримку з боку всіх, хто з обов'язку служби й за покликом серця причетний до вирішення завдань підтримки національних культур у Росії, збереження та розвитку зароджених тут вогнищ української культури.

Адже вони своєю присутністю в багатонаціональній російській культурі збагачують її новими барвами й настільки необхідними всім нам взаємозв'язками з духовним світом самої України.

Представники письменницького співтовариства Москви, що прийшли на зустріч із посланцем далекосхідних українців, а також читачі БУЛ виявили готовність співпрацювати  з "Далекосхідною хвилею" і, за пропозицією головного редактора,  відразу представили на його суд  зразки власної літературної творчості. Свої вірші й переклади українських поетів як заявку на участь у чергових випусках журналу прочитали члени Спілки письменників Росії Володимир Артюх, Володимир Лісовий, перекладачі Олег Храбан, Фотіна Морозова, Михайло Дупик та інші. Таким чином,  видавець зміг наочно переконатися в наявності непоганого авторського резерву й на московському напрямку.

Є сподівання, що українські видання, які надійшли до БУЛ з Хабаровська не будуть обійдені також і увагою вдумливої доброзичливої літературної критики. Зрозуміло, не все в публікаціях "Далекосхідної хвилі" однаково рівноцінне, не позбавлене видання  відомих труднощів росту, даються взнаки і прояви "юнацького максималізму", тож, напевно, чимало залежатиме від залучення до співпраці з журналом нових талановитих і зрілих авторів. Як показала зустріч у БУЛ, головний редактор запрошує до такої співпраці й Москву, і Київ - отже, слід сподіватися, "Далекосхідна хвиля" примножить свою енергію й творчу висоту.

Віталій КРИКУНЕНКО,

ведучий літературної вітальні БУЛ

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Журнал «Далекосхідна хвиля»
Журнал «Далекосхідна хвиля»
Далекосхідний українець Олександр Лозиков з маленьким глобусом відчуває себе ближче до рідної України
Далекосхідний українець Олександр Лозиков з маленьким глобусом відчуває себе ближче до рідної України

На світлинах: Редактор українського журналу в Хабаровську Олександр Лозиков з донецького міста Макіївки. Журнал «Далекосхідна хвиля». Далекосхідний українець Олександр Лозиков з маленьким глобусом відчуває себе ближче до рідної України.

«Далекосхідна хвиля» в Москве

Накануне Дня независимости Украины в московской Библиотеке украинской литературы наряду с открытием праздничной книжно-иллюстративной выставки «Є така країна — Україна» состоялась также первая встреча  в рамках нового цикла «Украинские писатели России», в рамках которого будет представлено творчество проживающих в Москве и других городах нашей страны авторов, пишущих на украинском языке, а также работающих здесь переводчиков, исследователей, издателей и популяризаторов украинской литературы.

И, символично, наверное, что начало этой традиции — «бо ж сонце устає — на Сході!» — положила яркая встреча с самобытным дальневосточным прозаиком, поэтом, журналистом, издателем и главным редактором издающегося в Хабаровске журнала «Далекосхідна хвиля» Александром Лозиковым.

Уроженец Донбасса, Александр Александрович еще в юности связал свою судьбу сначала с Тихоокеанским флотом, куда был призван на воинскую службу, а затем с Комсомольском-на-Амуре, где трудился на комсомольских ударных стройках, с Хабаровском и всем Дальним Востоком, щедро одаривших его, талантливого журналиста и писателя, темами и сюжетами для сотен  очерков и репортажей, десятков рассказов, повестей, романов, множества стихов и поэм.

Здесь, на российской земле, к нему пришло литературное признание, он стал членом Союза писателей России. А неизбывная любовь к родной Украине, чувство сердечной привязанности к материнской мове, волнующие встречи с земляками и украинцами, родившимися на дальневосточной земле и бережно сохраняющими память о родине своих предков — все это пробуждало у него желание писать и на украинском языке, а затем и подвигло на поступок поистине дерзкий и жертвенный: вслед за публикацией отдельных украинских материалов в альманахе «Эйкумена» А.А. Лозиков  в 2007 г. приступил к изданию литературно-художественного и публицистического журнала «Далекосхідна хвиля».

Надо сказать, что это первая в истории удачная  попытка выпуска украиноязычного периодического литературно-художественного издания  вне Украины на пространстве  всего бывшего СССР. Да и появлявшиеся иногда и ненадолго в далеком прошлом такие журналы и альманахи можно пересчитать по пальцам: «Основа» (Санкт-Петербург),  «Новим шляхом» (Ростов-на-Дону), «Ленінським шляхом» (Саратов), «Нео-Ліф» (Москва)…

Большой овальный стол конференц-зала московской  Библиотеки украинской литературы, где проходила встреча, превратился в импровизированную выставку изданий, привезенных хабаровским гостем. Здесь — и все четырнадцать выпусков упомянутого журнала, и редактируемый им альманах «Эйкумена», и составленная Александром Лозиковым «Антологія далекосхідної української лірики», представляющая  произведения 45 авторов — от Камчатки до Амура, и книги нашего гостя, изданные в далеком Хабаровске на украинском: его  «Поетичні твори» (2007), и «Вибране» (2010),  автобиографическая повесть «Дванадцять стежок дитинства» (2009), «Роман завдовжки з життя. Шляхами Івана Багряного» (2009), романы  «Покликаний до помсти» (2009), «У свічаді долі» (2010); книги на русском языке: «Сказочник Мухена», «Красные листья кленов», « Наказание любов’ю»,«Избранное»…

Все эти издания автор передал в дар Библиотеке украинской литературы, которая, по его словам, выполняет незаменимую миссию в сохранении столь необходимых духовных связей между народами Украины и России, в ознакомлении россиян с украинской  словесностью, культурой, историей.

А.А. Лозиков поделился опытом многотрудной деятельности по созданию украинского журнала, рассказал о своем творческом пути в литературе, о других дальневосточных авторах, пишущих на украинском языке. Оказывается, что среди них — не только те, кто приехал туда с Украины, но и родившиеся в Приморье и Приамурье — в  местах исторического расселения украинцев, называемых еще Зеленым Клином. Кажется чудом, что, не имея возможности изучать украинский язык в школе, здесь, за тысячи и тысячи километров от земли предков — Украины,  они смогли сохранить материнский язык, и  вопреки всем обстоятельствам возродили в себе дарованный Богом дар  творить на нём… Мария Зварыч, Антонина Лупынис, Валентин Рудомин, Валентина Красношапка, Анатолий Криль, Эдита Познякова и другие авторы «Антології далекосхідної української лірики», наверное могли бы подписаться под выстраданными строками сонета Александра Лозикова:

Надією живу оволодіти словом

Джерельним, молодим, щоб сяяло й гуло,

Заблуканих братів скликаючи до мови,

До рідних берегів тримаючи кермо.

Як релігійний жрець, покликаний на лови

Людських сердець, бо опліч ми йдемо,

До рідних берегів тримаючи кермо,

Та чуючи здаля батьків загиблих зови.

О, мово рідна, що ти робиш з нами,

Коли життя загонить нас за брами,

Де спогади дитинства оживуть,

Як ми жили без страху і догани,

Зриваючи з сердець своїх кайдани,

Та творячи свій особистий путь.

Хочется верить, что творимый писателем и издателем  А.А. Лозиковым «особистий путь» не станет исключительно его «собистою справою» (личным делом), но и вызовет  необходимую поддержку со стороны  всех, кто по долгу службы и по зову серца причастен к решению задач поддержки национальных культур в России, сохранению и развитию зарождащихся здесь очагов украинской культуры и словесности.

Ведь они своим присутствием в многонациональной российской культуре обогащают ее новыми красками и столь необходимыми всем нам взаимосвязями с духовным миром самой Украины.

Пришедшие на встречу с посланцем дальневосточных украинцев представители писательского сообщества Москвы, а также читатели БУЛ выразили готовность сотрудничать с «Далекосхідною хвилею» и, по предложению главного редактора,  тут же представили образцы собственного литературного творчества. Свои стихи и переводы украинских поэтов  как заявку на участие в очередных выпусках журнала прочитали члены Союза писателей России Владимир Артюх, Владимир Лесовой, переводчики Олег Храбан, Фотина Морозова, Михаил Дупик и др. Таким образом,  издатель смог наглядно убедиться в наличии неплохого авторского резерва и на московском направлении.

Думается, что поступившие в БУЛ украинские издания из Хабаровска не будут обойдены также и вниманием вдумчивой доброжелательной литературной критики. Разумеется, не всё в публикациях «Далекосхідної хвилі» одинаково равноценно, имеются  у издания известные проблемы роста, дают о себе  знать и проявления «юношеского максимализма», и, наверное, немало зависит от привлечения к сотрудничеству с журналом новых талантливых и зрелых авторов. Как показала встреча в БУЛ, главный редактор приглашает к такому сотрудничеству и Москву, и Киев — а значит, будем надяться, «Далекосхідна хвиля» приумножит свою энергию и творческую высоту.

Виталий Крикуненко,

ведущий литературной гостиной БУЛ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s