Перщобудівник Хабаровська Яків Дяченко. Про російського офіцера полтавця Яківа Васильовича Дяченка, що піднімав на Амурі міста і села

Гортаючи сторінки своєї пам'яті, думками лину в місто юності - Хабаровськ. На привокзальній площі столиці Далекого Сходу зустрічає пам'ятник Єрофеєву Хабарову, на честь якого названо місто. Та для того, щоб місто постало, праці доклав наш земляк Яків Васильович Дяченко.

Народився 21 березня (ст. ст.) 1817 р. на Полтавщині - помер 26 березня 1871 року в бухті Пос'єт на Далекому Сході. Військовий, освоював Далекосхідні землі. Під його керівництвом збудовано Благовіщенськ, Хабаровськ та понад 30 населених пунктів у районі річок Амур та Уссурі. Здійснював керівництво переселенської політики Росії. Нагороджений орденами Св. Анни III ступеня та Св. Станіслава II ступеня.

Він прибув у Забайкалля з будівництва південноросійських військових поселень. Його призначили командиром 13-го лінійного Сибірського батальйону, який перебував у тяжкому становищі: хворі й обморожені солдати. Більшість боялася самого слова "Амур", навіть номер 13 у багатьох викликав страх. Я. В. Дяченко зумів не лише повернути солдатам бадьорість, упевненість і віру, а й згуртувати їх навколо себе.

Новий командир, за спогадами сучасників, гуманно ставився до підлеглих. Для них він був не лише командир, а й батько, брат, учитель. Навчав їх будівельних професій, якими володів сам, допомагав порадою, зігрівав теплим словом і співчуттям.

Тож вояки намагалися віддячити йому - розпалювали вогнища, що відганяли мошку, а це було не вельми просто, бо доводилося викрешувати вогонь кресалом. Його носив у похідній сумці й сам командир.

Зима 1858 року. Шилківський завод. Саме тут квартирував 13-й лінійний батальйон. Тривала підготовка нової експедиції. Коли прямували Амуром до місця, де нині розташовано Хабаровськ, на їхньому шляху зустрілися китайці. На якусь мить солдати розгубилися. Але Я. В. Дяченко впевнено наказав: «Уперед!» Китайці й російські солдати спокійно розійшлися, побажавши одне одному щасливої дороги.

Нарешті 19 травня 1858 року загін досяг мети. Зупинилися біля підніжжя високої скелі на правому березі Амуру.

Доки солдати розпалювали вогнище й готували обід, Дяченко піднявся на скелю. Вдячні хабаровці (серед них було багато українців) на тому місці встановили пам'ятник, який називають «Ластівчине гніздо».

Про нашого краянина згадували відомі вчені й мандрівники академік від ботаніки Карл Максимович, поручик Михайло Венюков, письменник і етнограф Сергій Максимов, декабрист Михайло Бестужев, географ Петро Кропоткін та інші.

Міський голова Хабаровська Андрій Бодієнко написав книжку «Из жизни Хабаровска» (1913 р.), зробивши помилку в ініціалах. Відтоді ім'я нашого земляка Якова Васильовича призабули. Справедливість відновилася згодом. Однією з перших публікацій про нього в 1960-х роках стало дослідження А. Алексеева «Таємниця капітана Я.Дяченка» (газета «Тихоокеанская звезда» за 13 березня 1965 року).

Завдяки наполегливій праці Миколи Наволочкіна, дослідника Далекого Сходу, письменника і поета, було встановлено справжнє ім'я і віддано належне Якову Васильовичу Дяченкові.

У 1970-х роках доля подарувала мені зустріч із М. Наволочкіним. Саме від нього вперше я почула про нашого земляка - засновника міста на Амурі.

За участі Якова Васильовича Дяченка засновано чимало населених пунктів на Далекому Сході. Найбільші із них - Благовіщенськ і Хабаровськ. До речі, кордон між Росією й Китаєм, у визначенні якого брав участь Дяченко, існує досі.

Я. В. Дяченко був жонатий на своїй землячці, мав сина Володимира. Дружина померла в Іркутську.

Пам'ять... Не слід думати, що хабаровці забули про полтавця. Свого часу одну зі станиць було названо на честь нашого краянина - Дяченково. На жаль, цей населений пункт, який був розташований у районі Лазо, перестав існувати, однак назва місцевості залишилася - Дяченково.

19 травня 2008 року з нагоди 150-річчя Хабаровська було встановлено пам'ятник нашому славному землякові Я. В. Дяченкові.

Чотириметровий монумент спорудили на розі вулиць Тараса Шевченка та Володимира Арсеньєва. Бронзовий Яків Васильович стоїть на гранітному постаменті обличчям до Амуру. Автор пам'ятника - московський скульптор Олександр Рукавишников.

Встановлення пам'ятника ініціював М. Ночовкін ще у 1970-ті. Сприяла відкриттю група наших земляків - свідомих українців, вихідців із різних куточків Полтавського краю: Зіньківщини, Решетилівщини та інших. Хабаровці зібрали на спорудження пам'ятника 1,9 мільйона рублів.

Сподіваємося, колись на карті Хабаровського краю з'явиться і населений пункт, який буде названо на честь славного нашого земляка, а в самому Хабаровську - вулиця його імені, як мріяв М. Ночовкін.

Тетяна ЗАШТОВТ,

член спілки екскурсоводів Полтавщини, завідувач музею Полтавської державної аграрної академії

"Слово Просвіти" 21.04.09

Памятник Якову Дьяченко на площади Первостроителей Хабаровска.

Хабаровская улица Тараса Шевченко.

На світлинах: Перщобудівник Хабаровська Яків Дяченко. Памятник Якову Дьяченко на площади Первостроителей Хабаровска. Хабаровская улица Тараса Шевченко.

Додаток:

В Хабаровске будет памятник Якову Дьяченко

Чуть больше чем через полтора года, а именно к 150-летию основания Хабаровска, в городе должна появиться новая площадь - имени Первостроителей.

Она займет территорию на набережной Амура недалеко от того места, где 31 мая 1858 года высадился небольшой отряд линейного батальона под командованием капитана Якова Дьяченко, заложивший военный пост Хабаровку, «откуда есть пошел» Хабаровск.

В связи с этим департамент архитектуры, строительства и землепользования администрации Хабаровска с 1 октября по 3 ноября этого года решил провести открытый конкурс на лучший эскизный проект будущей площади, которая должна в реальном существовании носить имя Первостроителей.

Кстати, конкурсные проекты с 4 ноября будут выставлены для общественной оценки в актовом зале департамента архитектуры, строительства и землепользования на улице Дикопольцева,17.

По этому же адресу, как сообщают из департамента, в кабинет №319 (тел. 68-98-97) следует обращаться и за справками по проведению конкурса.

Может быть, остается только немного посожалеть, что такой мемориальный объект не создан в Хабаровске до сих пор. Ведь любой город тогда сполна достоин чести своего имени и исторического уважения, когда в нем созданы наглядные свидетельства его рождения и становления.

Но нынешнее время для сооружения площади-мемориала для Хабаровска самое подходящее: грядет его полуторавековой юбилей. А перед этим, менее чем за год до юбилея Хабаровска, в апреле 2007-го исполнится 190 лет со дня рождения Якова Васильевича Дьяченко.

Конечно, для города такого масштаба и судьбы - это не такой уж и солидный возраст, но, как и у человека, важно не количество прожитых лет, а свершенных дел.

Вообще-то, идея эта витала в воздухе давно. Несколько лет назад известный писатель и общественный деятель Всеволод Петрович Сысоев высказал мнение, что, мол, негоже быть Иванами, не помнящими родства, что горожане должны не только изустно, но и воочию знать, кто практически начал город, кто в его основание положил первое бревно.

А посему, дескать, следует соорудить в городе памятник капитану Дьяченко. Но тогда из-за проблем с финансами воплотить в жизнь предложение Всеволода Петровича не удалось.

Прошло время, город наш приобрел авторитет одного из самых благоустроенных городов России. Теперь можно подумать о воплощении этой идеи. Но теперь уже в мэрии Хабаровска идет речь не об отдельном памятнике Якову Васильевичу Дьяченко, а о мемориальном комплексе с площадью. Появилось и предложение о создании организации лауреатов премии имени Якова Дьяченко.

Мэр Хабаровска Александр Соколов принял участие в проведении первого собрания лауреатов и сказал, что руководители города надеются на большие организаторские возможности нового общественного движения.

Именные конкурсы первостроителей Хабаровска начали проводиться восемь лет назад. Теперь в Хабаровске насчитывается 79 таких лауреатов. В их числе писатели Всеволод Сысоев и Николай Наволочкин, поэт Людмила Миланич, архитектор Николай Крадин, ректор университета путей сообщения Виктор Григоренко, общественный деятель Мария Киреева.

Что бы мы ни говорили о достоинствах органов местного самоуправления, но пока власти не всегда удается сплотить население, рядовых людей вокруг каких-то полезных дел и начинаний. И вот тут большую организаторскую и объединительную роль могут сыграть такие союзы, как создающийся в Хабаровске совет лауреатов премии имени Якова Дьяченко.

Конечно, придется решать много сложных проблем. Но это уже, как говорится, технические тонкости. Разумеется, понадобятся немалые исторические поиски. И эта работа уже идет. Стало известно, что в архивах Иркутска могут храниться материалы, связанные с деятельностью Якова Васильевича Дьяченко. Появились сведения о том, что в Москве, в военно-историческом архиве должны быть достаточно подробные материалы о Дьяченко, например, его послужной список, возможно, найдутся и кое-какие фотографии. Ведь у части горожан возник вопрос: а удастся ли восстановить подлинный облик капитана Дьяченко?

Конечно, с самыми большими и сложными трудностями придется столкнуться при проектировании и практическом строительстве площади Первостроителей. Ясно, что планировка территории потребует значительных изменений. А не пострадают ли при этом интересы пассажиров речного транспорта? В общем, вопросов много. И решать их предстоит в самое ближайшее время.

«Тихоокеанская звезда», 04.10.06

http://news.khn.ru/news/details.php?date=1162476000&id=13661

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s