19 лютого сповнилось би 68 років надзвичайно добрій Людині, щирому Українцю, провіднику Товариства української культури “Славутич” у Москві Миколі Савовичу Шекіру. Та 18.12.2004 року Микола Савович залишив цьому світу своє тіло, а Дух його відлетів на Батьківщину. Хто спілкувався з Миколою Савовичем, назавжди запам’ятали його в вищій мірі добрий розум, ретельну працьовитість і всі кращі духовні якості, властиві нашому народу. Микола Савович дуже шанував все краще в українській історії та культурі. У історичному дослідженні висвітлив тільки добрі якості гетьмана Петра Дорошенка. Принципово ігнорував банальні та хворобливі претензії на історизм В.Ідзьо, вперто відмовлявся ходити на обмежені, чергові кон’юнктурні заходи в “Українському культурному центрі” Москви. Дотепно критикував.

Якось давно на запитання: “Хто ж тепер керуватиме нами?” відповів: “Старе … залишать, або нове підкинуть, чи саме себе … похвалить і спливе, щоб тупо провокувати відразу та заганяти в пасивність”. Микола Савович був принципово проти автономізації регіонів України, зневажав холеричні спроби горе-активістів ділити українців на східних та західних. Свій прах після кремації Микола Савович заповів похоронити на Батьківщині, біля Тата і Мами.

“Живою душею в Україні витай,

Літай з козаками понад берегами,

Розриті могили в степу назирай”