Колектив сайту «Кобза» – українці Росії» щиро вітає редактора сайту Василя Анатольовича Коломацького з ювілеєм – 40-річчям з дня народження!

При цій нагоді хочемо звернутися до життєвого та творчого шляху, пройденого Василем Коломацьким – дійсним українським патріотом, правозахисником, громадським діячем - і нагадати нашим читачам деякі його основні етапи:

Він народився 15 лютого 1965 року в Чернігові в родині науковця та лікаря.

У 1980 році закінчив 8 класів середньої школи ім. Миколи Ольшевського м. Сквира Київської області. У 1982 році - середню школу N10 у Сумах. Там, у Сумах через свого батька Анатолія Коломацького познайомився із поетом Миколою Даньком, лікарем Віктором Казбаном та скульптором Олегом Прокопчуком. Ці знайомства сприяли ствердженню національного світогляду.

У 1982 році вступив до Московського фізико-технічного інституту у місті Долгопрудному. У 1988 році закінчив “Фізтех” за фахом “Радіоелектронні прилади”. У 1988-1995 роках працював в одному з московських науково-дослідних інститутів.

Включився у демократичний рух Росії у 1988 році на хвилі Перебудови. В українському русі з 1991 року. Захищав Білий Дім під час серпневого путчу у складі Української сотні.

У 1991-1992 рр. - представник ОУН Руху в “Демократичній Росії”. В 1992-1993 рр. - представник ОУН Руху в Об’єднанні українців Москви. У 1993 р. - один з організаторів та гість І Конгресу українців Росії (Москва). З цього часу активно працював в Об’єднанні українців Росії як член Комітету по виборах.

У 1994-1995 рр активно публікувався в “Українському виборі” (Москва) та “Час/Time” (Київ) на теми пов’язані з українцями Росії. Разом з Віктором Ідзьо мав відношення до заснування Українського Історичного Клубу (Москва).

У січні 1994 р. разом з Віктором Гуменюком та ще двома членами ОУН Руху м. Москви прийняв участь у демонстрації протесту коло посольства США у Москві, протестуючи проти підписання Трьосторонньої угоди, згідно якої Україна мала позбутися ядерної зброї. За участь у демонстрації був затриманий міліцією. Пізніше адміністративний суд виніс попередження усім учасникам демонстрації.

У червні 1996 р емігрував до Канади.

У 1997-2000 рр - представник ОУР при СКУ. У 1998 р. брав участь у створенні Міжнародного Ногінського Комітету. Комітет провів коло 10 пікетувань дипломатичних представництв Росії в Україні, підготував «Ногінський документ», видав Свідчення парафіян, провів правозахисну Конференцію “Уроки Ногінська” (Москва), підтримував контакт із потерпілою громадою.

У грудні 1998 року брав участь у VII Конгресі СКУ (Торонто). Виступаючи на секції “Україна і діаспора”, закликав світове українство та керівництво ОУР до захисту парафіян у Ногінську. Публічно закликав голову ОУР Олександра Руденка-Десняка або зайняти активну позицію у справі захисту парафіян, або піти у відставку.

Після VII Конгресу відбулося політичне зближення Василя Коломацького з головою ОУН Руху м. Москви Віктором Гуменюком та Головою Уральської асоціації українців Стефаном Паняком (обидва - члени-засновники Ногінського комітету).

З 1999 року Василь Коломацький очолив Комітет у справах української громади у Росії, що є складовою частиною КЛГП. (КЛГП є Комісією СКУ, Торонто).

У вересні 2000 р. взяв участь в організації візиту Комісара ОБСЄ Макса ван дер Стула до Росії. Разом з головою КЛГП професором Юрієм Даревичем звернувся із відкритим листом до Комісара ОБСЄ, в якому характеризував становище української громади у Росії як випадок масового порушення прав людини. Характерно, що під час візиту до Росії Комісар ОБСЄ зустрівся з більшістю свідків від української громади, що були рекомендовані у листі пп. Даревича та Коломацького (зокрема із проф. Стефаном Паняком, митрополитом УПЦ КП Адріаном (Стариною), Віктором Гуменюком, проф. Василем Антонівим). Відразу після написання листа до Комісара ОБСЄ Василь Коломацький був звільнений Олександром Руденко-Десняком з посади представника ОУР при СКУ (жовтень 2000 року).

У березні 2001 р. від імені КЛГП разом з професором Юрієм Даревичем надіслав лист протесту Президенту Росії Володимиру Путіну у справі порушення прав парафіян у Ногінську.

У лютому-червні 2001 р. сворив наш сайт “Кобза”, 4 роки був незмінним директором, нині член Редакції сайту, що за цей час перетворився в найбільш відвідуваний веб ресурс діаспори у Росії (2600 відвідувачів за січень місяць).

У липні 2001 р. брав участь у демонстрації коло посольства Росії в Отаві, де демонстранти тримали гасла на захист ногінських парафіян (демонстрація була організавана правозахисником та журналістом Мартою Онуфрів, Торонто). В той же день в демонстрації коло посольства України в Отаві протестував у справі зникнення журналіста Георгія Гонгадзе.

У серпні 2001 р. був делегатом на ІІІ Всесвітньому Форумі українців (Київ). Перед ІІІ Конгресом ОУР (квітень 2002 р.) виступив проти зміни положення Статуту ОУР, що обмежує перебування на посаді голови ОУР двома термінами. Підтримав опозицію в ОУР і приймав участь у написанні документа «Аналіз ситуації в ОУР». Протестував проти порушень статуту на ІІІ Конгресі українців Росії. Після Конгресу остаточно став союзником проф. Стефана Паняка, одночасно втративши політичний контакт із Віктором Гуменюком (який практично з того моменту припинив свою громадську роботу).

В серпні 2003 р. прийняв участь в VIII Світовому Конгресі українців (Київ), де разом з проф. Юрієм Даревичем був організатором Сесії КЛГП. У Києві провів зустріч з читачами сайту «Кобза», що пізніше дала поштовх важливій публікації в НГ «Страсти вокруг булавы».

В лютому 2004 р запросив до редакції сайту заступника голови Самарського українського національно-культурного центру  «Промінь» професійного журналіста Андрія Бондаренка, що надало сайту нового поштовху в розвитку (за рік кількість відвідин сайту збільшилася в 3-4 рази).

В червні 2004 р Голова ОУР надіслав листа до СКУ з вимогою зняття Василя Коломацького з посади голови Комітету у справах української громади у Росії (аргументація – участь у «розколі діаспори»). Реагуючи на лист Президент СКУ запропонував Василю Коломацькому добровільно піти у відставку. Після консультацій і членами КЛГП та активістами у Росії Василь Коломацький відмовився вдовольнити це прохання, вказавши на необгрунтований характер критики.

З початку президентських виборів в Україні палкий прихильник кандидата Віктора Ющенка, «Кобза» - українці Росії» протягом Революції постійно робила передруки з демократичних сайтів і публікувала публіцистуку українців Росії. Як член КЛГП, сприяв наданню фінансової підтримки від СКУ спостерігачам із Москви на другий та третій тури виборів в Україні.

В листопаді 2004 р. від імені КЛГП надіслав листа Президенту Росії Володимиру Путіну у справі вбивства лікаря і українського активіста Анатолія Криля (Владивосток).

Після перемоги Революції передав директорські обов’язки на сайті Андрію Бондаренку і запросив до Редакції голову НКАУ Мурманської області, яскравого публіциста Наталю Литвиненко-Орлову.

Нині, в час дискусії перед IV Конгресом українців Росії, Василь Коломацький закликає до об’єднання всіх демократичних сил в ОУР з метою обрання нового керівництва і вироблення нової, більш ефективної політики. При чому, в нове керівництво, на його погляд, мали б ввійти і такі діячі, як Валерій Семененко та Юрій Кононенко (обидва - Москва), які на президентських виборах активно підтримали демократичні сили в Україні. На його думку, не вдасться вирішити жодну із застарілих проблем в ОУР та ФНКА, якщо головою після Конгресу залишиться Олександр Руденко-Десняк.

Автор численних публікацій у пресі діаспори на тему “Українці Росії”.

Має подвійне громадянство (Росія, Канада). Проживає напівніч від Торонто, працює програмістом в індустріальній компанії.

Одружений. Виховує сина.

Життєве кредо по Конфуцію: «Легше запалити одну маленьку свічку, ніж виклинати темряву».

Василя Коломацького характеризує моральний пошук, незалежність, вміння будувати команду однодумців, любов до Росії та її культури. Його організаційна та творча робота допомогли створити в світовій Мережі перший справжній громадсько-політичний сайт, присвячений українцям Росії і вивести його в лідери Інтернету. Його наполегливість, менеджерські здібності і щедрість (коло половини бюджету сайту складають його особисті внески) допомогли нашому сайту стати таким, яким ви його бачите.

В цей день колектив редакції сайту «Кобза» - українці Росії» від свого імені та від імені наших числених читачів щиро бажає нашому дорогому другу та колезі і надалі залишатися українським активістом, здійснити нові проекти, бажаємо йому та членам його родини щасливого життя на далекій канадській землі (при цьому рахуємо його за свого – російського українця та члена ОУР)!

 

Редакція сайту «Кобза» - українці Росії»

--------------------------------------------------------

 

Шановний Василю, на таких, як ти, завжди трималася українська ідея!

 

       Знаючи твій характер,  цим заголовком  можна було б закінчити наше поздоровлення. Але ще мусимо ще вибачитися.

       По-перше, що звертаємось “на ти”, але це значить, що ти ще молодий і все попереду!

      По-друге, що запізнилися, але краще з запізненням, ніж ніколи. І дата – не кругла, не ювілейна.

      По-третє, що не описуємо твоїх заслуг перед українством і Україною, бо це очевидно всім, хто читає наш сайт, і не тільки…

      По-четверте, що не торкаємось сторінок твоєї біографії, бо вони розміщені у відповідному розділі на нашому сайті.

       І, нарешті, ми не виділяємо тебе із людей Майдану, бо в оранжевій революції є, без всякого сумніву, доля твого натхнення, твоєї праці, волі, впертості і любові до України! Без “оранжевої” надії ти не засновував би ще у 2002 році сайту “Кобза”.

       У тебе все попереду: і визнання і, не сумніваємось, нагороди від Батьківщини!

       Хай щастить тобі у всьому!

       Слава Україні!

Твій друг Стефан Паняк.

 

15.02. 2005.