Кор.Пане Василю, розкажіть, як виникла ідея створення сайту “Кобза”?
Василь Коломацький: Ідея виникла десь у листопаді-грудні минулого (2000-го) року. На той час я вже близько двох років працював в КЛГП і три роки займався захистом ногінських парафіян. У мене почали накопичуватися документи правозахисного характеру і ширше - матеріали про українців у Росії. Тільки Ногінську було присвячено десь 200-300 аркушів документів. І це все, як я вважаю, політично і морально важливі документи. Я почав думати, що з цим робити? Як цей масив документів донести до світу? Як це зробити економічно, швидко і сучасними методами?
В той час мене також непокоїла ситуація в ОУР. Попередній (Другий) Конгрес українців Росії відбувся у 1997 році. З тих пір лідери регіональних організацій збиралися лише одного разу (і то не на Раду ОУР а на Конференцію), преса в ОУР не виходила, листи в регіональні організації від ОУР не надсилалися роками, і я не відчував там якогось руху до покращення ситуації (зазначу, що я підтримував контакт з організацією і уважно слідкував за подіями). У мене було відчуття, що організація умирає, а ми, лідери українського руху в Росії, навіть не маємо змоги обговорити цю проблему і знайти вихід. У 2001 році мав відбутися III Конгрес українців Росії, і я гадав, що до цього моменту сайт встигне сформулювати новий напрямок в роботі ОУР - правозахисний і представить для ширшого читача як ногінську проблему, так і інші. Мені дуже хотілося, щоб в ОУР виникла Правозахисна група, яка б зібрала і опрацювала всю документацію про порушення прав українців у Росії.
Ну і потім - я за фахом програміст. Тому ідея створити саме сайт була цілком природньою.
Кор. Розкажіть, як Ви почали реалізовувати свою ідею?
В.К. Я розповів про ідею правозахисного сайту колегам-правозахисникам із Торонто. Мені досить легко вдалося знайти мінімальний бюджет для створення сайту в Україні.
Далі виникла проблема: а хто буде опікуватися сайтом у Києві? Я подумав, що Віктор Гуменюк міг би мені допомогти в цьому. Віктор погодився, і вже з грудня ми почали обговорювати цю ідею з практичного боку.
Обговорення ішло десь до березня і з'ясувалися, що ми з Віктором дещо по-різному розуміли роль правозахисту. Для мене правозахист є самодостатня річ сама у собі. Роль правозахисників - дати моральну оцінку тим суспільним явищам, що підпадають під визначення “порушення прав людини” і повідомити владу і громадськість про свої оцінки. Далі політичні сили, ЗМІ, закордон, церква, культурні кола і т.д. вже починають обговорювати проблему і реагувати на неї.
Віктор же діяч більш політичного напрямку і для нього було очевидним, що нова редакція буде базуватися на членах ОУН Руху м. Москви. А сайт фактично стане сайтом ОУН Руху і буде політичним по формі.
В березні я зрозумів, що сайт я робитиму сам. Це був цікавий момент, коли проект вже було розпочато, гроші частково інвестовано, сайт у Києві, я у Торонто, з програмістом-розробником сайту я контактую електронною поштою. Але ми легко знайшли спільну мову, робота просувалася успішно.
Додам, що Віктор хоч і залишився в скрутній ситуації, без бюджету від ідеї створення власного сайту не відмовився і створив сайт ОУН Руху “Голгота”. Дискусія навколо сайту “Кобза” на наші стосунки не вплинула. Нас об'єднує багато спільного, хоча б членство у Ногінському комітеті і переконання, що багаторічними розмовами про Федеральну “Програму підтримки української культури у Росії” проблеми українців не вирішити. Потрібен сильний скоординований тиск на владу, потрібні кваліфіковані правозахисні документи, потрібен відкритий діалог, коли українці прямо формулюють свої вимоги до влади і не бояться при цьому виглядати “непатріотами” в салоні російської політики. Це і я і Віктор розуміємо однаково. Я високо ціную внесок Віктора у справу захисту прав українців у Росії. Я пам'ятаю, що саме він першим розпочав захист Богоявленської парафії і саме він надіслав на Захід перші документи по Ногінську.
В результаті ми маємо два різні сайти за темою “українці у Росії”. Якщо врахувати, що у Росії живе 4,4 мільйони українців, то цифра 2 у цьому контексті не виглядає аж дуже завеликою.
Паралельно я працював над редагуванням текстів. Також я використав для “Кобзи” тексти КЛГП по українцям у Росії. У “Кобзи” в бюджеті не закладено кошти на виготовлення власних матеріалів. Взяти інтерв'ю - це максимум, що може “Кобза”. Тому ми активно співпрацюємо з усіма організаціями, які можуть надати нам матеріал. “Кобза” - це в першу чергу засіб поширення вже існуючих текстів.
В Інтернеті ми з'явилися на початку червня. “Ногінський Документ” було виставлено в кінці червня. Саме цю дату я вважаю днем народження сайту.
Кор. Яким чином до роботи над сайтом приєднався професор Стефан Паняк із Єкатеринбурга?
В.К. Десь з березня-квітня я почав шукати людину, яка б допомогла мені у роботі, мала б схоже зі мною уявлення про предмет і мешкала б у Росії. І хотілося б, щоб ця особа була відома в українських колах Росії. Я звернувся до Голови Уральської асоціації українців Стефана Паняка із пропозицією стати учасником проекту (зрозуміло на громадських засадах, ніякої винагороди за роботу в “Кобзі” немає). В квітні-травні я вже мав його згоду. Він мав свої власні тексти для публікації. У серпні ми зустрілися із Стефаном Григоровичем у Києві, ще раз обговорили справу. Вирішили, що він буде редактором, а я - директором. Тобто, мої функції більш технічного характеру. Стефан Григорович попрохав мене присвятити увагу темі кризи в ОУР і дав вказівку створити окремий розділ присвячений цій темі. Так що та частина на “Кобзі”, що присвячена подіям в ОУР, створена на прохання українців Росії. Я не хотів би, щоб “Кобзу” оцінювали як емігрантський сайт із Торонто. “Кобза” переважно подає матеріали написані в Росії. Редактор сайту живе у Єкатеринбурзі. Обидва члени редакції - громадяни Росії. Я вважаю, що “Кобза” є явищем правозахисного руху Росії, частиною громадського руху нашої країни. При цьому я підкреслю, що сайт є незалежним, ми не звітуємо перед жодною організацією чи особою і несемо моральну відповідальність перед українськими правозахисниками Росії.
Кор. Як Ви вибрали назву сайту? Чому “Кобза”?
В.К. Взагалі, коли ми це обговорюавли ще з Віктором, то планувалася назва “Кобзар”. Але пізніше з'ясувалося, що ця назва вже існує в Інтернеті з усіма поширеними суфіксами. Так назва скоротилася до слова “Кобза”. Я вважаю цю назву вдалою. Вона несе національний зміст, в ній є дія, і це слово легко написати латиницею.
Кор. Чи Ви мали досвід роботи у якомусь ЗМІ до проекту “Кобза”?
В.К. Ні, я ніколи не працював у жоній газеті хоча вже років вісім пишу і публікуюся на теми діаспори. Але давайте подивимося на цю проблему з іншого боку. Є Україна з її науковими інститутами, партіями, урядом, президентом. Ми не бачимо, щоб Україна настільки цікавилася діаспорою, щоб створила вебсайт аналітичного і інформативного характеру, де б проблеми української діаспори були представлені зсередини, на рівні інтерв'ю з головами українських регіональних організацій. Є УВКР. Подивіться на їх сайт. Чи є там інформація за згаданою темою? Є СКУ. Так, КЛГП підготувала багато цікавих і важливих текстів, але все-таки цього замало. Є непоганий сайт INFOUKES (між іншим із Торонто), але теми українців у Росії у виділеному компактному вигляді там теж немає. Це сайт Західної діаспори. Тому я вважаю, що за темою “Кобзи” поки що кращого сайту немає. Якби з'явився на горизонті “конкурент”, то ми б це лише вітали.
Кор. Які найближчі плани сайту?
В.К. Треба провести рекламну кампанію. Перша рекламна кампанія буде вестися в Україні і Західній діаспорі. Ми ставимо мету досягнути рівня 1000 відвідин нашого сайту протягом кампанії.
Далі треба публікувати деякі тексти аналітичного плану, що лежать у редакціії. Аналітика, дослідження, інформація завжди будуть приорітетом сайту.
Потім треба виготовити друковану версію текстів “Кобзи” і розіслати на 40-50 адрес в Україну і Росію (бо не всі мають вихід до Інтернет).
Це наші найближчі плани. Але життя напевне внесе корективи.

Редакція сайту “Кобза”. При передруці матеріалу посилання на сайт “Кобза” обов'язкове.