Василь Коломацький народився у 1965 р. в Чернігові в родині науковця та лікаря.
У 1980 р. закінчив 8 класів середньої школи N1 ім. Миколи Ольшевського м. Сквира, Київської області. У 1982 р. закінчив середню школу N10 у м. Суми. У Сумах через свого батька Анатолія Коломацького познайомився із поетом Миколою Даньком, лікарем Віктором Казбаном та скульптором Олегом Прокопчуком. Ці знайомства сприяли ствердженню національного світогляду.
У 1982 р. вступив до Московського Фізико-Технічного Інституту (м.Долгопрудний). У 1988 р. закінчив фізтех за фахом радіо-електронні прилади. У 1988-95 рр працював за фахом в одному з московських НДІ.
Включився у демократичний рух Росії у 1988 р. на хвилі перебудови. В українському русі з 1991 року. Захищав Білий Дім під час путчу у складі Української Сотні.
У 1991-92 рр - представник ОУН Руху в “Демократичній Росії”. В 1992-93 рр представник ОУН Руху в ОУМ (що в цей момент створювалося і проходило реєстрацію). У 1993 р. - один з організаторів та гість І Конгресу українців Росії (Москва). З цього часу активно працював в ОУР як член Комітету по виборах. У 1994-95 рр активно публікувався в “Українському виборі” (Москва) та “Час/Time” (Київ) на теми пов”язані з українцями у Росії. Як правозахисник займався справами Юрія Біліченка та Євгенії Брєхової.
У січні 1994 року разом з Віктором Гуменюком та ще двома членами ОУН Руху м.Москви прийняв участь у демонстрації протесту коло посольства США у Москві, протестуючи проти підписання Трьосторонньої угоди, згідно якої Україна мала позбутися ядерної зброї. За участь у демонстрації був затриманий міліцією. Пізніше адміністративний суд виніс попередження усім учасникам демонстрації. Про демонстрацію повідомили “Комсомольська правда”, телеканал НТВ, радіо “Свобода” та газети України.
Разом з Віктором Ідзьо мав відношення до заснування УІК (Москва).
У червні 1996 р. емігрував до Канади.
У 1997-2000 рр представник ОУР при СКУ.
У 1998 р. брав участь у створенні Міжнародного Ногінського Комітету. Комітет провів коло 10 пікетувань дипломатичних представництв Росії в Україні, підготував Ногінський Документ, видав Свідчення Парафіян, провів Правозахисну Конференцію “Уроки Ногінська” (Москва), підтримував контакт із потерпілою громадою. Василь Коломацький мав пряме відношення до всіх цих заходів.
У грудні 1998 р. брав участь у VII Конгресі СКУ (Торонто). Виступаючи на секції “Україна і діаспора”, закликав світове українство та керівництво ОУР до захисту парафіян у Ногінську. Публічно закликав голову ОУР Олександра Руденка-Десняка або зайняти активну позицію у справі захисту парафіян, або піти у відставку. Після Конгресу СКУ намітилося явне розходження у поглядах члена ОУР Василя Коломацького та Олександра Руденка-Десняка на оцінку ситуації, в якій знаходилася українська громада у Росії та на шляхи розвитку ОУР. Василь Коломацький вважав малоперспективним очікування прийняття Федеральної програми “Розвитку української культури у Росії” і вважав необхідним переорієнтацію ОУР на правозахисну тактику. Олександр Руденко-Десняк вважав будь-які протести у Росії марними (включаючи навіть листи протесту) і робив ставку на повну лояльність ОУР до влади з надією на прийняття вищезгаданої Програми. Особливою точкою розходження стала оцінка Ногінського конфлікту. Василь Коломацький відмовився визнати скільки-небудь серйозною заяву голови ОУР, що “дії ОМОНу у Ногінську по суті були виконанням рішення суду”, а також заяву, що “з владикою важко встановити діловий контакт”. Одночасно після VII Конгресу відбулося політичне зближення Василя Коломацького з головою ОУН Руху м.Москви Віктором Гуменюком та Головою Уральської асоціації українців Стефаном Паняком (обидва - члени-засновники Ногінського Комітету).
З 1999 р. Василь Коломацький очолив Комітет у справах української громади у Росії, що є складовою частиною КЛГП. (КЛГП є Комісією СКУ, Торонто).
У вересні 2000 р. взяв участь в організації візиту Комісара ОБСЄ Макса ван дер Стула до Росії. Разом з головою КЛГП професором Юрієм Даревичем звернувся із відкритим листом до Комісара ОБСЄ, в якому характеризував становище української громади у Росії як випадок масового порушення прав людини. Характерно, що під час візиту до Росії Комісар ОБСЄ зустрівся з більшістю свідків від української громади, що були рекомендовані у листі пп. Даревича та Коломацького (зокрема із Стефаном Паняком, Владикою Адріаном, Віктором Гуменюком, Василем Антонівим). Це свідчило про ефективність даного документа.
Відразу після написання листа до Комісара ОБСЄ Василь Коломацький був звільнений Олександром Руденко-Десняком з посади представника ОУР при СКУ (жовтень 2000 р.).
У березні 2001 р. від імені КЛГП разом з професором Даревичем надіслав лист протесту президенту Росії Володимиру Путіну у справі порушення прав парафіян у Ногінську.
У лютому-серпні брав участь у створенні правозахисного сайту “Кобза”. Нині є директором сайту.
У травні брав участь в організації зустрічі голови ОУР Олександра Руденка-Десняка з українською громадою Торонто. Зустріч, що пройшла в режимі відкритої дискусії, записано на плівку, планується її публікація.
У липні брав участь у демонстрації коло посольства Росії в Отаві, де демонстранти тримали гасла на захист ногінських парафіян. У серпні взяв участь у ІІІ Всесвітньому Форумі українців (Київ), де мав численні зустрічі із громадою із Росії.
В нинішній момент веде роботу над пошуком форми організації українських правозахисних груп у Росії, за створення Правозахисної групи ОУР.
Виступає проти зміни положення Статуту ОУР, що обмежує перебування на посаді голови ОУР двома термінами.
Автор численних публікацій у пресі діаспори на тему “українці у Росії”.
Має подвійне громадянство (Росія, Канада).
Працює програмістом в індустріальній компанії.
Одружений. Виховує сина.