Публікуємо вірш торонтонського поета Юрка Кровного про Революцію. Нагадуємо, що поезія не є політологічним прогнозом, а лише відзеркалює настрої однієї творчої особистості.

 Хроніки української Революції I
(Погляд з Торонто).

П’яненький Президент - матюкло,
Революція і Сепаратизм –
Три діагнози України.

Питають: хто легітимний?
Чекає її хунта кривава
І зашморг на шиї.

І Антоніна Листопад, боса,
Мов Зоя Космодем’янська, по снігу
На страту іде в українській сорочці.
А навколо батуринське пекло.

- Антоніно, візьми із собою!, -
Прокидаюсь в холодному поті.
Але... крик мій ніхто не почує
Через хвилі Атлантики.

Лиш каяття запізніле
Мов ножем полосне моє серце.
Що не в Україні я,
І тому непідсудний чужинець.


Юрко Кровний,
Торонто
28 листопада 2004 р.
(сьомий день Революції)

в передостанньому рядку наголос на другому складі - Укр'аїні.

Ю.К.

Хроніки української Революції. ІІ

Ти чудово знаєш, що прятунку не буде.
Як закують у кайдани, знищать весь квіт.
По московським каторжним тюрмам
Юність етапом. В дальній світ.

За три тижні єднання – знову епоху
Будем жити під брязкіт кайдан.
Поки правнуки – отроки чісті,
Знову вийдуть на Вічний Майдан.

Юрко Кровний
30 листопада (9-тий день Революції)
Торонто

Хроніки української Революції. ІІІ.
(Вердикт)

Мені сказали:

Революція скінчилася судом,
Де судді перемогу віддали Народу.
І не було ні крові, ні тортур,
Ніхто знеможено не впав додолу.
Усе пройшло легально, по Вердикту.

Я слухав і не йняв своїм ву’хам...


Мені сказали:

Що Тиран зомлів, побачивши Вердикт.
І зразу здався.
Приніс ключі, печатку,
Коди, шифри банку.
І все Народу чемно передав.
(При цьому ні слівця не матюкався).

Я слухав і не йняв своїм ву’хам...


Мені сказали:

Челядь у Тирана
Ще трохи нервувала і скавчала.
І навіть хтось забрав собі життя.
Але по тім, вчитавшись у Вердикт,
Усі із каяттям прийшли на площу,
І поклялись любити свій Народ,
І Демократії молитись як іконі.

Я слухав і не йняв своїм ву’хам...


Мені сказали:

Що отой Вердикт
Європу одягнув в померанчеве,
Всі депутати їли апельсин,
Кричали дружно: Віва, Україно!
На Півночі ж, вчитавшись у Вердикт,
Все зрозуміли навіть без натяку,
У тому сенсі, що сестра молодша,
Навидання пішла скоріш старшої,
Ну що ж поробиш – гарний кавалер!

Я слухав і не йняв своїм ву’хам...


Так що то за Вердикт такий твердий?
Хто автори і де його читати?
Якби то був такий та за Бурбонів
То ми б не знали Робесп’єрів, Троцьких
І Ебертів та інших поціпак.

О, Україно, чудо це чи як?

Я слухав і не йняв своїм ву’хам...


Юрко Кровний
3 грудня (дванадцятий день Революції)
Торонто

Примітка: написання ву’хам – означає наголос на другому складі (проблема невідповідності шрифтів).
Ю.К.

Хроніки української Революції. IV.
(Сльоза революціонера)

Коли тебе травили
Ти не впав.
Коли тебе давили
Не стогнав.

Коли брехали
Мужність зберігав.
Коли нафальшували
Ти повстав.


Ти Україну наче море
В бурі підійняв.
Усе живе з тобою
В унісон жило.

І кожна воля,
Кожен нерв живий
До тебе прагнув.
Бо ти нами жив.


І ось настала сама світла мить.
Ти вийшов на цю площу і сказав:
- Герої ви! Ми будем вільно жить!
І голос задрижав. Ти заридав.

І ця сльоза – Вкраїни вища мить.


Юрко Кровний
8 грудня (сімнадцятий день Революції)