В Україну-українцям
І всім сущим в Україні
Й за Межею-українцям
І всім сущим в цьому світі
Дзвонить кожна стеблина. На кожному кроці.
Кличе кожне маля. І благає вдова.
Об’єднаймо хоч сльози у власному оці.
Об’єднаймо хоч перші вітальні слова.
Є у нас свої гори. І луг. І прилуки.
Найвиразніша азбука - в звуках рогож.
Об’єднаймось заради найпершої букви.
І заради останньої крапки також.
Об’єднаймось, поки ще єднатись не пізно!
Засвітимо свічки. З поміж тисячоліть!
Об’єднаймось над воском. І понад залізом!
Може стати фатальною будь-яка мить.
Можна знов Україну у серце поранить.
Та не можна, щоб Гору вивершував гнів.
Об’єднаймось заради пульсуючих граней!
Об’єднаймось заради зотлілих мостів…
Об’єднаймось заради суцвіть черемшини…
Чи заради струни… Чи заради весла…
Об’єднаймось, зелені, червоні і сині!
Об’єднаймось, щоб райдуга в серці цвіла.
Щоб веселкою бавилась рідна дитина…
Щоб лелека на колесо батьківське сів!
Об’єднаймось заради Святої Вкраїни!
І заради грядущих поперед віків…
Наша стежка, як відьма. То – вниз, а то – вгору…
А на стежці – горицвіт. Над стежкою – грім!
Об’єднаймось, вкраїнці, в свою Неповторність!
Щоб росла Спадкоємність у спадку ряснім.
Вінценосність, як золото, не захолоне,
У Апостольства-коливо. А не зоря!
Об’єднаймось заради Вінця. І Корони!
І заради офірного Пра-вівтаря!
Віддаємо йому миролюбство. І мужність.
Кожен другий із нас під коромисло ліг.
Об’єднаймося, сильні, слабкі і недужі!
І появиться зразу здоров’я. У всіх!
Найдорожче в Державі державне дитинство.
Повноліття знайде повноту у гаях.
Чужомовці, до себе впустіть Українство!
І віддячить вам Правдою мова моя.
Наша Русь-Україна на здвигах – нездвижно!
Тільки сиплять на голову попіл і пил.
Об’єднаймось заради косиці і крижма.
Об’єднаймось заради євшанових крил.
І дощі нас покроплять свячені, небесні.
Хліб насущний в стодолі засвітиться весь.
Об’єднаймося всі. Нечистиві і чесні!
І візьме Верховенство одна тільки Честь.
Спільність нашу з’єднають жалі і тривоги.
Як напишеться писанка біля куті!
Об’єднаймось заради сиріт і убогих.
Милосердя – то міра найвища в житті.
Маніфестом зробитися може з нас кожен.
Об’єднання займається біля грудей.
Об’єднаймось, нікчемні, значні і вельможні!
І до кожного сонце у хату зайде.
Кожен з нас може стати творцем України.
Тільки треба тримати Державне Кермо.
Об’єднаймось з верби. Об’єднаймось з хлібини.
По Вербовій дорозі до Храму йдемо.
Об’єднаймось у сповіді. І у Причасті!
Щоб і тіні не впало на скривджену грань.
Об’єднаймось заради майбутнього щастя!
Об’єднаймось заради минулих страждань.
Покладімо барвінок до ніг. І до рани.
Обереги зберімо на дикій соші.
Об’єднаймось, католики і православні!
І Соборність, як рута, зійде у душі.
Найтепліша сорочка - із хресного льону.
Наша плоскінь – у матірці. Розмай – розмел!
Об’єднаймось заради Почаївських Дзвонів!
І заради Святих Зарваницьких Джерел.
Дуже гарні міста. В нас гарніші ще села.
Тільки крутить коловроток скрізь сатана.
Об’єднаймось, байдужі, сумні і веселі!
Буде радість, як миро. Дорога одна.
Ми іще до своєї Вершини не вийшли.
Малахітовий твердне у грудях граніт.
Об’єднаймось заради Софійської тиші.
І заради Михайлівських Златоворіт!
Кожна нація має і мито, і мрію.
Але мрія без митниці на зацвіте.
Об’єднаймось, блаженні і неблагонадійні!
І появляться блага для наших дітей.
Об’єднаймось у краплі, у титлі, у комі…
І складемо із Правди правдивий стіжок.
Об’єднаймось заради зерна. І соломи…
Щоб ніщо не згоріло. Ні сад, ні листок.
Бідні діти ні в чому ніколи не винні.
А голодні діди, як підкови земні.
Об’єднаймось у м’якості і у твердині!
Об’єднаймось на попелі. І на вогні!
Ми багато спалили, і хмелю, і хмизу.
Та зосталося вишите наше вбрання.
Об’єднаймось заради святочної ризи!
І заради буденного чорного дня.
Мародерство і шрами вже так наболіли.
Аж вистогнує істина. У заперті!
Об’єднаймося, жовті, рожеві і білі!
Об’єднаймося сонячно. У темноті.
Ще ніхто перед сонцем не йшов попереду.
Ще ніхто сяйво Місяця не осяйнув.
Об’єднаймось заради вощини і меду.
Об’єднаймось заради солон-полину.
Можна кожної миті прогнати сваволю.
Вседозволеність з дозволу тільки пливе.
Об’єднаймось на паперті. І на Престолі!
Покоління появиться, справді нове.
Із негаснучим днем. Із пульсуючим струмом.
Будуть шати й шоломи. І плід-на столі.
Об’єднаймось, дурні, диваки і розумні!
І потроїться Розум на Рідній Землі.
Нечисть завжди боїться оселі, де чисто.
Скільки поту і крові в Дніпро перейшло!
Об’єднаймось заради незайманих чисел!
Щоб нам вичислить справжнє русло.
Ні до кого не йдемо у прийми. І в найми.
Є Свідомість Віків. І сучасна глибінь.
Об’єднаймо свій сум. І свій сміх об’єднаймо.
На порозі сподіваних порозумінь.
Так було, що ні хліба, ні цукру, ні солі.
Тільки – жовч. Тільки – жур. Тільки – жаль. Впередих!
Об’єднаймось заради осіннього болю!
Об’єднаймось задля подолянок лунких.
Є до кого озватись. Кого є покликать.
Тільки треба відкрити і душу, й вуста.
Об’єднаймось, малі, маловірні й великі!
І доступною стане усім Висота.
Над Божницею - Вічна Господня Десниця.
За Десною – мій Київ. Над Полтавою – Львів.
Об’єднаймось заради ключів і криниці.
Об’єднаймось заради своїх журавлів.
Наша Пам’ять – полянського племени нива.
В деревлянських човнах – жовто-синя бджола.
Об’єднаймось, безпам’ятні і пам’ятливі!
Щоб трояндою гілка тернова зійшла.
Наша мудрість від спалених мудрощів сива.
Бо і досі нам Рід ще чогось не простив.
Об’єднаймося, темні, сліпі й прозорливі!
І Господь подарує нам Диво із Див.
Киньмо килим єднальний Вкраїні негайно.
Об’єднаймось заради трипільських мереж!
І заради пропащої в нетрях ПОЧАЙНИ.
І заради розпятої Прип’яті теж…
Наші жереби пахнуть житами. На меді.
Але хто ж нам в придачу Чорнобиль дає?!
Об’єднаймося в крайнощах. І в осередді
Намалюємо коло магічне своє.
Дочекатись не можемо ту Справедливість.
Кришталі потопились у дзвонах сльози.
Об’єднаймо терпіння і нетерпеливість.
Рівновага зупинить усі терези.
І озвучиться Край. І освятиться крайка.
І початками стануть зернисті кінці.
Об’єднаймось заради останньої шальки.
Яка зважить насіння у нашій руці!
Ще зійде, Свят-роса на людей . І на трави.
Без роси не вартує нічого усе.
Об’єднаймося, горді, скупі і ласкаві!
Тільки ласка і милість цей Світ нам спасе.
Простягнімо розкаяні світлі долоні.
Літописець чекає, щоб взять олівця.
Об’єднамось задля немовляток у лоні.
Об’єднаймось заради сліпого старця.
Коли ворог до ворога знов заговорить.
То найвище досягнення в морі розлук.
Об’єднаймось- у гніві і у покорі!
І похвалиться Господом кожен наш звук.
Є шляхи родові. І родинне є крісло.
Подивімось уверх. Ненароком-урок…
Об’єднаймось заради єдиної мислі.
Об’єднаймось навмисне. До кроку лиш крок.
Мусять бути в Державі Державнії крокви.
То проб’ється й скрізь камінь могутнє зерня.
Об’єднаймось, низькі, середущі й високі!
Золота середина знайдеться щодня.
Виглядають вже нас споконвічні тополі.
Біля них і чумак, і кобзар присідав.
Об’єднаймось заради потічка у полі…
Бо вода-то є жито. А жито-вода.
Є земля. Їй потрібен дбайливий господар.
Найгіркіше, коли та земля нічия.
Об’єднаймо вчорашнє юродство. І вроду.
І затьохкає знову роса в ручаях.
Як захочеш, то все передбачиш зарання.
На пологому плесі. І в блискі в’юнкім.
Об’єднаймося, блудні, бездомні і гнані…
Повертаймось додому. Чекає нас Дім.
Покоління скитальців і біженців. З брану!
Та ніде Український Прадух не зотлів.
Об’єднаймось над сушею. Над океаном.
Простягнімось до себе з усеньких світів.
Об’єднаймось заради Батурина й Тиси.
І заради на кручі розтерзаних Крут!
Об’єднаймось заради повстанського кріса.
І заради мордовських проклятих кают…
Гайвороння…Криївка…Моє Межиріччя!
Не відправлений ще золотий Парастас.
Об’єднаймось, розстріляні, вбиті, скалічені!
Ми ще маємо голос. Ви чуєте нас.
Ялівцевий наш ладан. І запах ялиці.
Ми не хочемо більше ніяких пожеж.
Об’єднаймось задля Косачевської Криці!
І заради Пророчих Тарасових Веж!
Є Чернеча Гора. Є у нас Чорногора!
На Говерлу і Довбуш не зразу зійде.
Об’єднаймо дараби свої і дозори.
Об’єднаймо, щоб не роз’єдналось ніде!
Певно, Бог нашу славу ніколи не визнав.
То навіщо кричати? Якщо не зловив…
Об’єднаймось заради колиски і тризни.
І заради весільної рай-перезви.
Ми, звичайно, лиш крапля Всесвітнього моря.
Тільки нащо ходити у власнім ярмі?
Об’єднаймося в Часові і у Просторі.
І Простором і часом зробімось самі.
Об’єднаймось на Кам’янці…На Черемоші.
Вороття, як життя, тільки між ворітьми.
Об’єднаймось заради стожильної ноші.
Піднімімось із тисячолітньої тьми.
Найважливіше в світі святе миротворство.
Перевірить на міцність зміцняючий Час.
Об’єднаймося в Духові і в Духоборстві!
І нечистая сила відступить від нас.
Бо найважче себе побороть. На орбіті.
Легше груш би діждатись на всохлій вербі.
Об’єднаймося всупереч всьому на світі!
Об’єднаймося всупереч навіть собі.
Ще безладдя і безлад. Розчахнута глина.
Ще шукає Апостол собі постоли.
Об’єднаймось, щоб гідність цвіла, мов калина.
Об’єднаймось, щоб люди по-людськи жили.
Закувала пророчо зозуля над Каневом.
Над Колодяжним вперше така Височінь.
Об’єднаймось, обкрадені, ниці, обмануті!
Об’єднаймось, згвалтовані. Всіх поколінь!
Де не ступиш, чатує тебе небезпека.
Наче все й помінялось. Та нема перемін.
Об’єднаймося, ближні, близькі і далекі!
Наші сходи, як ятрань. Спішімо на Дзвін!
Ще наш Край, наче рай. Ми самі ще при силі.
Ще пливуть по Дніпрові пісні. І плоти.
Об’єднаймось заради великої Цілі.
Об’єднаймось заради дзвінкої мети.
Об’єднаймося, босі, голодні і ситі!
І взаємністю станем собі. Навзаєм!
Об’єднаймось у праці, в піснях. У молитві.
І обов’язком зробиться право твоє!
Наче Воля вже є. Та немає Свободи.
Запеклася в незгодах червона черінь.
Об’єднаймось заради всіх зародків Роду.
Об’єднаймось задля предковічних склепінь.
Наші пращури ймення клепали на скелях.
Ще і досі до нас імена ті ідуть.
Об’єднаймось. Не гаймося. Гасне оселя.
Об’єднаймось. Впізнаємо сутність і суть.
Може взяти за зябра усіх безпорадність.
Може згіркнути навіть солодка кутя.
Об’єднаймось, безправні, благі. І всевладні!
У єдиному праві-на владу життя.
Найстрашніше у світі – духовне сирітство.
І найтяжче виходить з Духовних Бермуд.
Об’єднаймось на слідування. І на слідство!
Об’єднаймось на присуд. І Праведний Суд!
Добрі радники вміють сховати від граду.
І підставити груди в підтвердження слів.
Об’єднаймось заради Найвищої Ради.
Об’єднаймось заради найнижчих низів.
Ще нічого не значить найбільше багатство.
У могилу візьмеш лиш гріхи. І полинь…
Не убий. Не вкради. Але й не святотатствуй!
Об’єднаймось заради Господніх святинь!
Спас дає нам спасіння. У вічній сполуці.
Треба тільки спасати себе. І людей.
Об’єднаймось у Слові, у ділі, у думці!
І найкраща пора в Україну прийде.
Кожен має попасти в ясмин. І у ятір.
Ще не знаєш, де сітку павук заснує.
Об’єднаймося, бідні, бідові й багаті!
Ота єдність-то справжнє багатство твоє.
Щоб в історії слід Український не стерся.
Щоб жила Україна, як цвіт на росі.
Об’єднаймось в душі! Об’єднаймося в серці!
Ми усі- Божі діти. Божі діти-усі!
Наша мова медова, пянка, златоуста.
Об’єднаймось, безмовні, глухі і німі!
Об’єднаймось з пелюстки. Впізнаймося з люстра.
Геть, криві дзеркала! Ми - дзеркальні самі.
Довго нас зачекалася проскура наша.
Ставить свічку на кремінь ясний Крем’янець.
Об’єднаймось задля Великодньої чаші!
І задля проскомидії наших сердець.
На Вкраїнському Небі – Вкраїнське сузіря.
Найпідземніша крапля-з Високих Небес.
Об’єднаймо Любов, і Надію, і Віру.
І у трійці безмежній знайдімо себе.
Час-найкращий цілитель. І добрий священик.
Тільки часу немає. Втікають літа.
Об’єднаймось, і мертві, й живі, й нехрещені!
Об’єднаймось заради Святого Христа!
Через муки йдемо до свого Благочестя.
Перший мученик Слово Вкраїнське зогрів.
Об’єднаймося Хресно. Хоч на Перехресті!
Де рушник на Фігурі. І ряса з дощів…
Не поміряти Простір. Ні плугом, ні верстами.
Все-відносне. Ми поруч. У слід-за слідом.
Об’єднаймося Перстом Господнім, як перстенем.
Об’єднаймось Давидовим в серці псалмом.
Українці мої, колоски ясночолі!
Українці мої, чорнобривці в тернах…
Об’єднаймось заради Воскресної долі.
Об’єднаймось задля Родового зерна.
Є кутя. Є пором. Навіть є Перевізник.
Хоругва - у руці. На дорозі-ячмінь.
Об’єднаймось, поки ще єднатись не пізно!
То нехай так і буде! АМІНЬ.
Антоніна Листопад
