Панахиду в пам'ять визволителів Воронежу провели 25 січня 2005 року біля Пам'ятника Слави спільно православний священик, мусульманський імам і іудейський рабин.

Знову, як і торік, біля меморіалу зібралися представники національних діаспор регіону, Громадської палати Воронезької області. Добрі слова пам'яті і подяки тим, хто врятував місто й увесь світ від фашистської чуми звучали на різних мовах. А напередодні представники національних діаспор, по вже сформованій традиції, зустрічалися за круглим столом в редакції газети «Комуна» і говорили про те, що значила та страшна війна в житті кожного з народів, що жили в одній країні.

Імена героїв-визволителів Воронезької землі різних національностей добре відомі: ворожий дзот, що закрив своїм тілом, на донському березі киргиз Чолпонбай Тулибердієв, безстрашна льотчиця-українка, що пішла на таран, Катерина Зеленко, генерал-литовець, учасник звільнення міста Воронежа, Віктор Перхорович і багато хто інший. У голови азербайджанської громади «Хазар» Садигова за день до звільнення міста 62 роки тому у Воронежі загинув близький родич. Заступник голови грузинської громади «Багратіоні» Гія Мушкудіані помітив: «Куди б я не прийшов, яку б братську могилу не відвідав, обов'язково знаходжу в списках загиблих прізвища моїх співвітчизників». Представлявший вірменську діаспору Карлен Самвелян упевнений, що саме завдяки тим, хто відстояв місто і всю країну в ті страшні роки, ми сьогодні можемо вільно дихати, відкрито й прямо дивитися в очі один одному. По жидівській легенді, у річницю смерті душі померлих спускаються з небес і дивляться, як ми тут живемо. Керівник єврейської громади Анатолій Шерман підкреслив, що кращою пам'яттю про загиблих повинно стати наше щасливе життя, життя в дружбі і злагоді, турботі про нашу країну. Голова реєструємої нині Української національно-культурної автономії міста Воронежа Ігор Сахно помітив, що «зібралися ми тут ще і тому, щоб показати, що маємо намір не допустити відродження фашизму в будь-якому вигляді...».

 До пам'ятника загиблим лягли вінки і квіти від українців, грузинів, чеченців, татар і представників багатьох інших національностей. Тут же керівники діаспор домовилися зустрітися в редакції газети «Комуна» знову і цього разу обговорити тему, чому деякі політичні сили витягають із запасників історії гасла нетерпимості до кольору шкіри і розрізу очей, чому все частіше в важко вирішуємих проблемах намагаються знайти «національний слід».

Дмитро ДЕНИСЕНКО,

заступник голови Воронезької регіональної громадської

організації «Українське товариство «Перевесло».

На фото: вінок від українців поклали Ігор Сахно (на знімку - ліворуч) і заступник Голови Воронезької регіональної громадської організації «Українське товариство «Перевесло» Дмитро Денисенко.