Диваки ці греки, їй право, диваки! Ну й повісили собі кубинці на своїх тимчасових олімпійських помешканнях портрет татка Фіделя, - ну то й що?! У них, у кубинців, своя правда, - їм бач так затишніше, родинніше, для них – це ознака везіння, мо' й переконливої перемоги. Так ні! Ці вражені на політику греки з оргкомітету причепились із звинуваченнями в якійсь політичній агітці… Як взагалі можна сьогодні сприймати Фіделя?, хібащо, як минулорічний сніг… або, як іграшкового олов'яного солдатика!? Ну і греки! Ну і примитиви!

Он нам, українцям, то усе байдуже! А Москва, тим часом, переймається станом справ у передвиборчих перегонах в Україні, наче рідною мамою. Вже й Оксана Пушкіна припала до справи “творчою рукою” (читай загребущою), - заходилась нам Віктора Януковича в президенти вицяцьковувати в своїх телевізійних “Жіночих історіях”. Аякже, покажуть нам дружину пана Януковича, діточок, - кого там іще?! І скажуть недолугим “хохлам” (бо ж вони хуторяни нетямущі), що оце і є той самий “дядя-цяця”, “дядя-киця”, без якого Україні, ну ніяк… Собі б узяли, але то вже було б не по-братськи. Ні, з братом, та ще й з молодшим, так не можна… Отже, всім московським миром радять, як нам жити і кому булаву нашу в “праведній” руці тримати.

Якби то почула і побачила моя покійна бабця Василиса 1888р.нар., то б умить відважила б свое улюблене гнівне спостереження: “Розгавкались, як собаки на чужий двір!” І була б права у своїй неперевершеній хуторянській правді.

А вже яким би ото скаженим клопотом перейнялися політичнообтяжені греки, аби ото хтось їм заходивсь важити такі поради, та ще й перед виборами?! О-го-го! Рятуйся, хто, як може…! Зуби б у тих “порадників” не те що гопакa… – сіртаки видавали б.

Отож, посміються над нами греки, та і не тільки греки, а всі ті, хто не знають, які ще непередбачені диваки ми, Українці!

Аякже, послухати вороженьків треба, аби знати з ким граємо і що ті вороженьки на думці мають. Бо ні в які часи і в жодному вимірі не можна недооцінювати сусідчика-посіпаку. Чим він диха, а головне, чого він хоче, треба знати з перших рук, а не на балачці.

Отже, терплячий і мудрий українець і послуха і подивиться на всі ці витівки лукавого, але зробить по-своєму. Бо йому, українцеві, ще здавненька генетичною памяттю прищеплено память “Соловків”, “голодоморів”, “біломорканалів” і “нєісходімих сібірєй”, то ж бідолака і на холодне дмуха. Зрештою, тільки дурний і не розуміє, що, якщо нашими українськими виборами пильнується й опікується Москва, то зачимось їй це вкрай потрібно. Щоб здогадатись, зачим!?, довго чоло орати здогадками не приходиться.

Сьогодні навіть самий пересічний українець уже не той довірливий роззява, що був 350 літ тому, тож розбереться добренько і прискіпливо, - як і дулі в кишені приховувати не стане. Так що, панове московити, ваше вам, а наше нам! Мироточивом наших українських душ ми, українці, віддамо свої голоси за Віктора Ющенка! Ото вам така “неканонічна” народно-дипломатична нота у вигляді великої канонічної української ДУЛІ. І справа не в тому, що ми недолугі хуторяни, а в тому, що-таки ми, українці, не відбігли ясного розуму і вже якось самі дамо собі раду.

І хай тоді дивуються греки, - зрештою хоч і увесь білий світ…

А ми-таки вдіємо за покликом здорового глузду, за покликом Нашої України!

“Через трем, через труни і через терни
Кличе пращур. І правнуки голосно кличуть.
Піднімайся, Вкраїно! У дзвони дзвони!
Піднімайся за правду на праведне віче!”
(Антоніна Листопад)

 

З любов’ю до України,

Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.

м. Мурманськ.

E-mail: talochka3-htz@yandex.ru