12.06.2003, 18:51

 

 Поки Україна всіма силами намагається відновити

 добру репутацію перед Сполученими Штатами, у

 самих США українська діаспора безкомпромісно

 бореться за справедливість.

 

 Винуватцем скандалу став кореспондент "The New

 York Tіmes" Уолтер Дюранті, дарма, що помер

 півстоліття тому.

 

 Він звинувачується у навмисному замовчуванні

 факту голодомору в Україні під час висвітлення

 радянського життя у 30-і роки. 1932 р. Дюранті

 отримав Пулітцерівську премію – найбільшу

 нагороду в галузі журналістики - "за безсторонні й об'єктивні репортажі" з

 СРСР.

 

 Представники української діаспори зі всього світу почали бомбардувати

 Пулітцерівський комітет ще у квітні цього року, і з того часу звалили на нього

 більше 15 000 листів, а також тисяч звичайних і електронних повідомлень із

 вимогами відкликати премію Дюранті. Про це повідомили представники

 діаспори на своєму веб-сайті. Пристрасті ж пов'язані з 70-річчям голодомору,

 яке припало на 2003 рік.

 

 Уолтер Дюранті прославився 1929 року, опублікувавши

 ексклюзивне інтерв'ю зі Сталіним, якого назвав "the

 greatest living statesman" – "найвизначніший політик

 сучасності". Відтоді він став улюбленцем радянського

 уряду і мало не єдиним репортером, який мав до

 нього доступ.

 

 31 березня 1933 Дюранті писав у New York Times:

 "Немає ніякого голодомору". Через півроку його думка

 не змінилася: "Будь-яка інформація про голодомор є

 перебільшенням або навмисною пропагандою" (New York Times, 24 серпня

 1933).

 

 А тим часом цілі українські села зникали з лиця землі, а ті, хто залишався в

 живих, харчувалися корою дерев, свійськими тваринами й одне одним.

 

 Інший журналіст, Малколм Маггеридж, московський кореспондент

 "Manchester Guardian", під великим ризиком таємно вирушив на Україну. Він

 був вражений сценами масового голоду й купами мертвих тіл, які побачив, і

 описав їх у своїх репортажах. Дюранті накинувся на Маггериджа і намагався

 довести, що той бреше. Натомість Маггеридж назвав Дюранті "найбільшим

 брехуном серед усіх журналістів, яких зустрічав", - повідомляє британська

 газета "The Observer".

 

 Коли інформація про голодомор почала вилазити на поверхню, в одній зі

 своїх публікацій Дюранті досить образно висловився про вчинки Сталіна: "Не

 можна приготувати омлет, щоб не розбити кілька яєць". Лише потім стало

 відомо, що "кількома яйцями" виявилися 7-10 мільйонів українців.

 

 Сама "New York Times" коментує цю подію досить стримано: "У такій ситуації

 Times не бачить сенсу намагатися переробити історію".

 

 "The Observer" схильна до більш різких заяв: "Наркоман, сексуальний маніяк

 і апологет Сталіна, британський репортер Уолтер Дюранті і досі вважається

 переможцем найціннішої журналістської нагороди – Пулітцерівської премії, за

 висвітлення радянського життя у 30-і роки".

 

 Підстави для таких коментарів дає, зокрема, книга С.Дж.Тейлора "Апологет

 Сталіна" видана 1990 року. Згідно з книгою, Дюранті справді вживав

 наркотики та був збоченцем, і навіть підтримував постійні стосунки з відомим

 окультистом Алістером Кроулі під час свого перебування в Парижі.

 

 Адміністратор Пулітцерівського комітету Сіґ Ґісслер (Sig Gissler) заявив у

 вівторок, що скарги сприймаються серйозно і досліджуються комітетом.

 "Стандартів, які регулювали б відкликання премії, не існує. Ми шукаємо

 правильне рішення й аналізуємо фактори, які повинні бути враховані", -

 говорить Ґісслер.

 

 Проте відкликання Дюранті розглядається Пулітцерівським комітетом не

 вперше. 1990 року премію у цього журналіста The New York Tіmes вирішили

 не відкликати, бо вона була вручена, за словами Ґісслера, "в іншу епоху і

 при інших обставинах".

 

 Уолтер Дюранті помер 1957 року у віці 73 років, повідомляє www.pbs.org.

 Живих родичів журналіста розшукати не вдалося.

 

 

http://www2.pravda.com.ua/archive/2003/june/12/2.shtml