Львівський гурт „Океан Ельзи", як посланець доброї волі з України, блискуче виступив в столичному кіноконцертному залі „Росія.

В центрі Москви 9 квітня було чути набагато більше української мови, ніж в інші дні. До концертного залу „Росія" тоненькими струмочками стікалася українська молодь, щоб відвідати виступ відомого львівського гурту „Океан Ельзи". Чим ближче до „Росії", тим голоснішим ставало дзюрчання цих струмочків, що перетворювалися на повноводні ріки. Вони в свою чергу створили справжнє людське море біля входу в кіноконцертний зал.

Людське море шуміло й погрожувало перелитися та затопити „Росію", бо виявилося, що багато, якщо не більшість людей, мають квитки, які охоронці вважали недійсними. Якщо людина мала кольоровий квиток, придбаний у касах „Росії", її пропускали всередину без проблем. Але ті, хто купував чорно-білі квитки в касах біля станцій метро, мусили чекати довше. Пішли чутки, що людей з цими чорно-білими папірцями, наче виготовленими на неякісному ксероксі, залишать зовні. Через приблизно п'ятнадцять хвилин охоронці отримали наказ пускати геть-чисто всіх, тільки обмінюючи на вході чорно-біли квитки на кольорово-фірмові. Якщо додати до процессу обміну ще й „шмон", який став уже звичайним явищем на всіх культурно-масових заходах Москви, то можна собі уявити, що концерт було затримано десь хвилин на тридцять-сорок. На обмінених квитках стояла зовсім інша ціна. Якщо чорно-білий коштував, приміром, 300 рублів (17 грн), то кольоровий коштував 500 рублів (28 грн). Як на диво, доплати не вимагали, але цікаво, куди пішла оця різниця в 200 рублів (11 грн)?

Однак потрапивши в зал, шанувальники ОЕ відразу ж забували про всі ці неприємності. Імпреза видалася пишною. Зал був повний, що свідчить про неабияку зацікавленість постійних та тимчасових мешканців Москви (себто, маасквіічей та гастарбайтерів) до цієї львівської формації. Подекуди глядачі розмахували помаранчевою символікою - в ложах, на бельетажі, в партері, прямо край сцени. ОЕ відпрацював повну програму, що тривала більше, ніж дві години. Слухачі почули такі відомі хіти, як„Дівчина (із іншого життя)", „Там, де нас нема", „Позич мені сонце", „Вставай". Коли залунали перші звуки „Вставай", майже всі присутні в залі звелися з крісел, шалено заплескали та стали підспівувати гуртові. Олександр Ващенко, що походить з Харківської області, але живе в Росії вже понад 30 років, сказав кореспондентові „Разом" після концерту, що отримав надзвичайне задоволення від виступу ОЕ. „Хлопці так гарно співали, що аж кров у жилах бурхотіла. Дуже сподобався цей виступ, надовго закарбується він у пам'яті. Особливо - пісня „Вставай", яку можна вважати за один з гімнів Помаранчевої революції. Я був в Києві у ті буремні дні, ця пісня лунала звідусіль", - за словами п. Ващенка.

Леся Гіленко, професійна класична скрипалька з української московської діаспори, також висловила захоплення концертом. „Хлопці заграли на відмінно. Я знаю, що таке віконувати на сцені. Я також цим займаюся, хоча трохи в іншому стилі. Але рок - дуже запальна музика. Я часто слухаю ОЕ для підняття настрою та для натхнення", - сказала п. Гіленко. ОЕ мали дати концерт у Москві ще в грудні минулого року, але він не відбувся. Той виступ наче заборонила місцева влада з огляду на те, що ОЕ підтримував Віктора Ющенка під час президентських перегонів. Однак незважаючи на неоднозначне ставлення російської влади до цієї української групи, соліст ОЕ Святослав Вакарчук у перервах між піснями щиро дякував слухачам, Москві та Росії. Його можна вважати справжнім посланцем доброї волі з боку України, який поширює в Москві українську культуру та прагне взаємопорозуміння між двома народами.

Михайло АЛАНДАРЕНКО.

http://razom.ru/ua/lfmenu/news/diaspora/1239/

21.04.2005