18 жовтня 1999 р.
Історична довідка керуючого Московсько-Богородською
Єпархією УПЦ Київського Патріархату до Комісара ОБСЄ (Женева) Ван дер Стула на його прохання під час перебування у Москві
(мова англійська)
ПРО СТАН І УМОВИ
ЖИТТЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В РОСІЙСЬКІЙ
ФЕДЕРАЦІЇ НА ТЕРИТОРІЇ м.НОГІНСЬКА
МОСКОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Після
насильницького і зрадницького приєднання України до Росії в 1654 році український народ потрапив у
духовний, моральний і фізичний полон Російської імперії. Україна була узурпована як держава. Запорозьке
Військо було знищене Російськими імператорами та імператрицями: Петром-І, Анною Іванівною з Біроном та
Остерманом, Катериною-ІІ.
Останнє повстання в центральній
частині України за назвою "Коліївщина", яке відбулося у 1768 році під проводом Івана Гонти
та Максима Залізняка було жорстоко придушене польськими панами і російським військом. Івана
Гонту 14 днів четвертували в Польщі, а Максима Залізняка стратили в Сибіру. З цього часу ця Сибірська Земля стала
поповнюватися українським
народом, якого загарбники виганяли з України, а замість українців в Україну переселяли представників інших
національностей та релігійних спрямувань, що привело Україну до розбрату і непорозумінь між собою.
Особливого знущання над українським
народом досягнено у 20-40-ві роки ХХ-го століття під час так званого розкуркулювання, коли
знищувалися кращі сільські трударі України. Їх або висилали до Росії або нищили, як ворогів Радянської
Влади, і таких українських страждальників, до кінця ХХ-го століття у Росії досягло до 20 млн., які
стали вимушеними мешканцями
російських міст та сіл Сибіру, Магадану, Усурійського краю, Далекого Сходу, Кубані, Петербургу та Москви.
Українська діаспора з Росії не має
ніяких прав та свобод. По всій Росії жодне українське поселення немає ні школи, ні театру, ні
українського храму. І навпаки, російська діаспора в Україні має все: тисячі середніх шкіл з російською
мовою навчання, сотні інститутів, технікумів, концертних залів, тисячі різних газет і журналів видаються
російською мовою.
Особливою цифрою виділяється філія
РПЦ Московського Патріархату в Україні, яка займає близько 6-ти.тисяч кращих святинь
українського народу (храми, собори, монастирі) в тому числі Корецький жіночий монастир, Почаївська
Лавра, і вершиною є Києво-Печерська Лавра з ХІ-го століття будівництва, коли Москви ще не існувало.
Таким чином, з часів російського
царя Петра-І Україна стала колонією Росії, українському народу було оголошено
кріпосне право, а Українська (Руська) Православна Церква Київської Митрополії була насильницьки
приєднана до Московського Патріархату у 1686 році
Але, Слава Богу, з відродженням
Української Держави і суверенітету відновила своє буття і Українська Церква, члени якої на Помісному
Соборі УПЦ в Києві у 1991 році в листопаді місяці заявили про свою незалежність, тобто Автокефалію на чолі з
Блаженнійшим Митрополитом
Філаретом (Денисенком). Але через півроку у Москві на Архієрейському Соборі РПЦ Московського Патріархату
всіх українських архієреїв примусили відректися від своїх рішень. Тепер більшість цих єпископів в
Україні належить до Московського Патріархату, які обманюють український народ, що й вони належать до
Української Православної
Церкви, яка підкорена Московському Патріархату.
Таким чином, ця зрада єпископів
послужила розділенню Української Православної Церкви на Московський і Київський Патріархати. Але
Господь не залишив Українську Православну Церкву своєї милості. У червні 1992 року на Об'єднавчому
Помісному Соборі об'єдналися дві православні гілки - УПЦ на чолі з Блаженнійшим
Митрополитом Філаретом та УАПЦ на чолі з
Патріархом Київським і всієї України Мстиславом (Скрипником), який на той час був і Предстоятелем УПЦ в США, до якої належала
вся українська православна діаспора цієї країни. Ці дві Церкви одностайно підтвердили,
що Патріархом УПЦ Київського Патріархату є
Патріарх Мстислав.
На кінець 1999 року УПЦ Київського Патріархату налічує
більше 4000 парафій як в Україні, так і за
її межами.
В Російській Федерації українська
діаспора теж заявила Митрополиту Київському Філарету про свою підтримку і забажала належати до своєї рідної державної
Української Православної Церкви. Але Російська Влада "на прохання"
керівництва РПЦ Московського Патріархату не дає можливості розвиватися та
існувати українським парафіям в Росії, так як мають
свій розвиток російські парафії в Україні, де їх нараховується більше 6000.
Незважаючи на те, що у Москві є українські храми і Палац,
які будувалися ще за часів українського Гетьмана І.Мазепи, їх привласнила собі
РПЦ МП. У Москві є п'ять діючих українських православних парафій, які мають
юридичний статус і жодній з них, мер міста Москви - Юрій Лужков не виділяє не
тільки типові храми, чи окремий будинок, а й якогось підвального приміщення. Є
у Москві Українське Посольство з будинками і Український культурний Центр на
вулиці Старий Арбат, який побудований на кошти Української Держави. Але в ньому
господарює дух радянського атеїзму і антиукраїнства. Адже в цьому будинку можна
було б розмістити православний храм і канцелярію Московсько-Богородської
Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка була
знищена у м.Ногінську Московської області в
ніч з 29 на 30 вересня 1997 року на території Богоявленського Собору.
З 1989 по 1997 рік наші юридичні організації не тільки
відбудували напівзруйнований Богоявленський Собор, але й на його території
побудували 2-3-х поверхові кам'яні будови, в яких були розміщені: Духовна
Семінарія, Православна загальноосвітня гімназія, оздоровчий пункт, бібліотека, велике підсобне господарство,
продукція якого направлялась двом благодійним їдальням при Соборі, в
яких щодня годувалися росіяни безкоштовно до 1000 чоловік в день. П'ять років
боролась Московська Єпархія РПЦ Московського Патріархату на чолі з митрополитом
Крутицьким і Коломенським Ювеналієм (з благословення самого Патріарха
Московського - Алексія-ІІ) з нашими українськими парафіями за допомогою Московського обласного арбітражного суду.
Більше 100 судових засідань виносили рішення в нашу
користь, окрім деяких. Тому об'єднавшись, РПЦ Московського Патріархату з
Державною Думою склали новий Закон "Про
свободу совісті та релігійні організації" проти якого рішуче виступили
Президент США Б.Клінтон, Папа Римський Павло-ІВАН-ІІ та інші діячі. Але
московський шовіністично-націоналістичний люд не відреагував на ці прохання і
прохання Президента Росії Єльцина, а прийняв
його у вересні місяці 1997 року.
В наслідок цього 25 вересня 1997
року в Одесі, на території України Патріарх Московський Алексій-ІІ, видаючи себе за господаря і представника України,
приймав свого колегу турецького Патріарха із Стамбула - Варфоломея, а через
чотири дні більше 100 омонівців і
службовців міліції на чолі зі священнослужителями РПЦ Московського Патріархату
в ніч з 29 на 30 вересня 1997 року в п'яному вигляді вигнали всіх українців і
чесних росіян, які належали до українських православних парафій з нашого
культурного Центру на території Богоявленського Собору, заявивши, що
"хахлам" в Росії не має чого робити. Ніч була холодна і дощова, але
для прибулих "звірів" у людському вигляді це не було перешкодою, щоб
за межі огорожі вигнати напівроздягнених, без документів і грошей гімназистів, семінаристів та священнослужителів з
дружинами і малолітніми дітьми.
Таким чином, Богородський Православний Центр
"Братство", Богородська Духовна Семінарія,
Православна гімназія і парафіяни Богоявленського Собору та черниці Свято-Тихвінського жіночого монастиря сестер милосердя
та благодійництва опинилися на вулиці.
Жодній переліченій юридичній організації Московська
єпархія не віддала рухомого майна, яке було
оцінено по бухгалтерському звіту на 1.09.1997 року в 500 тисяч доларів США.
У 1992 році нам був подарований великий житловий 3-х
поверховий будинок (6000 кв.м.), але й в ньому нас переслідували більше місяця
міліція з омоновцями і з автоматами в руках вишукували українців, навіть на
горищі, обзиваючи "хохлами", згідно з їхніми словами, що в Україні
росіянам погано живеться. Адміністрація Ногінського р-ну за вказівкою Москви
вимкнула назавжди в цьому будинку електроенергію, відрізала газ, вимкнула воду
і водяне опалення. Два роки наші українські парафії і юридичні організації
знаходилися в жахливих умовах. Це бачив своїми очима Президент СКУ пан Аскольд
Лозинський.
Про ці страшні події багато писалось й говорилось на
радіо й телебаченні за кордоном.
На сьогоднішній день віруючі УПЦ Київського Патріархату бояться, що зможуть
втратити і це
останнє, що в них є, тобто цей будинок зі Свято-Троїцьким храмом за адресою м.
Ногінськ
Московської обл., вул. Совєтської Конституції, 17.
У зв'язку з цим Московське - Богородське єпархіальне
управління УПЦ Київського Патріархату просить президента США п. Б.Клінтона,
сенаторів, конґресменів, Уряд США, СКУ на чолі з п. Президентом Аскольдом
Лозинським, українські політичні і громадські організації США допомогти нашим парафіянам
в Росії отримати людські права і свободи.
1.
Ми просимо Вас подіяти на Російську
владу, щоб закріпити у м.Ногінську (вул. Советської
Конституції, буд, № 17) хоч би цей 3-х поверховий будинок, в якому зараз розміщені українські парафії і юридичні організації,
підключити до будинку електроенергію, воду, газ і водяне опалення, щоб
ми в ньому жили і працювали прославляючи
Господа і Божий народ в Свято-Троїцькому храмі, який ми утворили в цьому подарованому нам будинку.
2.
Подіяти на
Російську владу і керівництво РПЦ Московського Патріархату, щоб вони повернули наше рухоме майно нашим
юридичним організаціям, яке було захоплене на території Богоявленського Собору м.Ногінська.
3. Повернути, українцям в Москві Палац
Гетьмана І.Мазепи та українські храми, збудовані українським народом протягом 15-18 століть.
4.
Повернути
українським парафіям Богоявленський Собор з нашими новими будівлями на його території.
5. В Українському культурному Центрі
(м.Москва) відкрити домовий храм з канцелярією Московсько-Богородської Єпархії УПЦ Київського
Патріархату.
6. Подіяти на Російську владу, щоб
припинили затримання реєстрації Статутів православних громад УПЦ Київського Патріархату.
7.
Заборонити філії РПЦ Московського
Патріархату в Україні приховувати себе за назвою "Українська Православна
Церква", яку очолює митрополит Володимир (Сабодан). Подіяти на
Міністерство Юстиції України в ліквідації цієї релігійної організації за такого назвою або доповнити в
офіційній формі, що вона, УПЦ, є філія Російської
Православної Церкви Московського Патріархату в Україні
8.
Поставити перед
Урядом Російської Федерації питання про виділення земельних ділянок для будівництва типових
українських православних храмів для українців в місцях їх масового проживання.
Зі щирою повагою.
Керуючий Московсько-Богородською
Єпархією
УПЦ КП Архієпископ Адріан
