З 5 травня по 3 червня ц.р. я перебував в США та Канаді за запрошенням СКУ та при сприянні УККА.
     Я відвідав Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Йонкерс, Гарт­форд, Бостон, Клівленд, Філадельфію, Баффало, Чіка­го, Лондон, Гамільтон, Торонто. Було біля 15 зустрічей з українськими громадами, мав можливість контакту­вати з їх керівниками, зібрати важливу інформацію про діяльність різних діяспорних структур і інституцій. 1 і 2 червня я брав участь у пленарному засіданні СКУ, що дозволило мені зав'язати нові контакти і обміняти­ся думками з приводу нагальних проблем українців на Заході і Сході. Особливо варто згадати про бесіди з Головою Комісії з людських і громадянських прав СКУ п. Юрієм Даревичем і його колегами по Комісії.
     Найбільш чисельною була, мабуть, моя аудиторія у Лондоні. Але і в інших випадках можна говорити про зацікавленість американських та канадських українців справами їх братів та сестер у Росії. Були дуже гострі і слушні, головне, небайдужі запитання, які допомогли мені з'ясувати як реальну інформованість співбесід­ників про наші спроби організувати українське життя на пострадянському просторі, так і характер сьогоденних вирішуваних нами проблем. Моєю основною думкою бу­ло: існує занадто багато штучних бар'єрів між Захід­ною та Східною діяспорами, але чим далі ми в часі від утворення незалежної української держави, тим більш очевидним стає, що між нами набагато більше спіль­но­го, ніж розбіжностей. Адже головне, над чим ми б'ємо­ся - збереження національної ідентичності, залучення до національної роботи молоді, діалог з владними струк­турами і т.ін. - спільне за самою своєю суттю, суттю існування меншини в іншомовному оточенні. Приємно зазначити, що колеги виявили інтерес до конкретної співпраці, зокрема до пересилки книжок до української бібліотеки у Москві, до обміну інформа­ці­єю для ЗМІ (згадаю ділову і конструктивну зустріч у редакції газе­ти «Свобода»).
     З панами А. Лозинським і В. Педенком ми обгово­рю­ва­ли аспекти запланованої їми подорожі до україн­ських осередків Росії (Сибір і Далекий Схід - Президент СКУ, Кубань - Генеральний Секретар СКУ). Вважаю їх іні­ці­ативу актуальною і здатною поглибити наші кон­так­ти останнього часу, позначитися на наповненні ва­го­мим змістом поняття світового українства.
     І ці подорожі близького майбутнього, і мою подо­рож варто розглядати в контексті дискусій про майбут­нє СКУ, взаємовідносин між різними частинами розки­да­ного по світах українства і між ними та українською державою.
     Сподіваюсь, що добрий приклад керівників СКУ спонукає і інших діячів Західної діяспори до відвідин наших громад, що уособлюють найбільшу діяспору світу. Нам конче потрібні такі зустрічі - для ознайом­лен­ня з досвідом «західників» стосовно розбудови на­ціональних інституцій, освітніх закладів, їх входжен­ням у сучасне суспільство при збереженні національної самобутності - а це на початку третього тисячоліття глобальна проблема. Та й з суто моральної точки зору ці контакти мають непересічне значення - для усвідом­лення нашої національної спорідненості, для більшого розуміння історії нашого перебування за межами України.
     Певен: зрушення - на краще.