У минулому числі нашого часопису ми поміщали офіційну інформацію, надану нам Об'єднанням українців Росії (ОУР), про перебіг ІІІ Конгресу українців Російської Федерації, що відбувся 1920 квітня 2002 року.
    Однак, на жаль, офіційна бравурна інформація дещо не вщповщає істинному вислщу Конгресу. Як нам стало відомо, у результаті гострих протиріч частина учасників зібрання, не погодившись з офіційною позицією «новообраного» старого керівництва ОУР, провели організаційні збори та домовились про заснування нової організації Асоціації українських громад Росії (Об'єднання вільних українців Росії). Організацію очолив Павло Попович. Першим заступником став Степан Паняк (голова Уральської асоціації українців), заступниками обрано Дорошенка та Яремчука.
    Пропонуємо вашій увазі позицію та погляд представників новоствореної організації на перебіг життя української діаспори в Росії.
    Об'єднання українців Росії було утворено низовими регіональними діаспорними товариствами восени 1993 року для вирішення загальних та організаційних питань. Проте з часом виявилось, що бачення цілей і завдань керівництвом ОУР кардинально розходиться з позицією регіональних керівників. Така ситуація поглиблювалась протягом дев'яти років незмінного керівництва 0. РуденкаДесняка. Причому, на думку регіональних лідерів, авторитарний стиль правління голови та відсутність загальносприйнятної політичної платформи призвели до повної лояльності керівництва ОУР щодо влади, ігнорування нагальних інтересів громад. Усе це підтверджують факти. Протягом другого терміну керівництва О.РуденкаДесняка жодного разу не збиралася рада ОУР. Політичні заяви, що викликали несприйняття значної частини членів Організації, приймалися одноосібне та від імені усієї Організації. ОУР фактично діяла на двох неузгоджених між собою рівнях: регіональне керівництво вирішувало проблеми самостійно, а верховне керівництво репрезентувало «успіхи» діяльності. Протягом існування ОУР керівництву так і не вдалося витворити консолідований вплив українства на перебіг подій у Росії. Мало того, керівництво ОУР не надало жодного звіту про свою діяльність.
    Не була помітною й адекватна реакція керівництва ОУР на масові антиукраїнські випади російських політиків, потоки антиукраїнського бруду в ЗМІ, тиск на українське православ'я і тд.
    Невдоволені представники регіонів сподівались, що ситуацію вдасться виправити після переобрання лідера організації, який відбув максимальний статутний термін. Однак, порушуючи статут, керівництво зберіг за собою РуденкоДесняк. Тому й частина делегатів, не визнаючи керівництво легітимним, заявили про створення нової організації Об'єднання вільних українців Росії (ОВУР).
    Не бажаючи розколу українського руху в Росії, керівництво новоствореної Організації вважає за доцільне відмовитись від позиції малоросійства та виробити нову концепцію взаємодії з органами влад. У її основі визнання факту, що правляча еліта Росії реально здійснює політику асиміляції нашої громади в РФ. Міждержавні відносини України та Росії розвиваються в досить складному ідейнополітичному контексті, коли Росія фактично й досі не змирилася із незалежністю України. Більшість виступів російських політиків та матеріалів ЗМі, присвячених слов'янській єдності, є завуальованим бажанням політичної інтеграції України у Росію, відмовою при цьому українців від своєї мови та культури. Використовуючи міф про слов'янську едність, певні чинники Росії і далі сповідують стару імперську ідеологію, безпідставно ототожнюючи увесь слов'янський світ з російським. Ідеологія інтеграф України в Росію є досить розпропагованою і популярною серед росіян, а це відповідно зашкоджує прагненню українців Росії зберегти свою національну ідентичність.
    Нова організація має намір шукати контактів та співпрацю не лише з федеральними органами влади, а й серед незалежних демократичних політичних сил («Яблуко», СПС). Адже безпринципне загравання з владою лише шкодитиме. Українці Росії вважають за можливе у певних випадках вдаватись до критики, акцій протесту і т. ін.
    Представники ОВУР вважають за необхідне посилення й просвітницького напряму роботи, адже в Росії існує ряд негативних міфів та штампів про українців. У суспільстві домінує міф про обмеженого та невдячного малороса, що через свою обмеженість не хоче стати росіянином. Є й інші міфи про націоналістівуніатів, схизматиків з УПЦ КП, фашистів з ОУН, про розділення українців на східняків та західняків з тяжінням перших до Росії. Отже, потрібне правдиве інформативне російськомовне джерело інформації про українську діаспору, очевидно вебсайт. Українці Росії не можуть з року в рік залишатися мовчазною діаспорою. Представники ОВУР вважають за необхщне налагодити тісніші контакти з російськими правозахисними організаціями. Також більш рішучої позиції та дій українців вимагає захист ногінських парафіян УПЦ КП.
    Для забезпечення вищеокресленоі діяльності ОВУР планує створити шість комісій: правозахисну групу, комісію з церковних справ, комісію зв'язків із діаспорою, освітню комісію, комісію у справах інформації та преси та комісію зв'язків з федеральними органами влади. Також планується підвищити рівень звітності, регулярності засідань та обміну інформацією.
    Сподіваємось, що утворення нового об'єднання українців Росії не призведе до дезінтеграції української діаспори, а навпаки, стимулюватиме активізацію та посилення впливу українців як серйозного чинника на суспільне життя Російської Федерації.