80 років з дня народження сповнилось справжній душі нашої громади Ларисі Гаврилівні Громовій (Знахаренко)

Народилася Лора Знахаренко в Херсоні. Її мати Наталія Михайлівна Гроза була росіянкою з Самарської губернії і нарекла дочку Ларисою. Але батько, Гаврило Васильович Знахаренко, був щирим українцем і звав дочку Олесею і розмовляв з нею тільки на українській мові. Як згадує Лариса Гаврилівна, вона розмовляла на двох мовах з малих літ. З батьком - на українській, а з матір’ю – на російській.

Коли Гаврило Васильович став працювати в Одесі в Чорноморському пароплавстві, то сім’я переїхала в Скадовськ, де батько купив дім. Коли почалась Велика Вітчизняна війна, Лариса перейшла в п’ятий клас, але в окупації війна перервала її навчання на два роки. Після визволення Скадовська Радянською армією Лариса Громова продовжила навчання і закінчила семирічку, а потім ПТУ м’ясо-молочної промисловості. Працювала лаборантом на маслозаводі.

Зима 1946-47 року була настільки холодною, що навіть море біля Скадовська було під кригою. Мінні тральщики, які чистили фарватер від мін, вимушені були зимувати в заливі Скадовська. Зустріч на танцях з моряком Віктором Громовим, кавалером бойових нагород, з того дивізіону і танго під гармошку стала фатальною. Їх дружба продовжувалась три роки. В 1950 році вони одружились і поїхали на батьківщину Віктора в місто Горький.

Віктор Філіпович закінчив ремісне училище і став працювати на Горьковському автозаводі слюсарем-інструментальником, бригадиром до кінця своєї трудової біографії. Ветеран ГАЗ Віктор Філіпович Громов окрім бойових, має трудові нагороди і занесений в книгу Пошани ГАЗ.

Лариса Громова почала свою трудову діяльність на ГАЗ комірником на складі, закінчила вечірню 10-річку, Горьковський автомеханічний технікум, працювала контролером БТК, бригадиром, майстром. Активно займалась громадською роботою. Партгрупорг цеху, член партбюро цеху, голова ради наставників виробництва легкових машин - це не повний перелік її громадських обов’язків. Ветеран ГАЗ Лариса Гаврилівна Громова має трудові нагороди і занесена в книгу Пошани ГАЗ.

Однією з перших Лариса Гаврилівна ввійшла в громадську організацію української культури в Нижньому Новгороді і 15 років була у складі правління Нижегородської регіональної громадської організації „Товариство української культури «Джерело», а 7 із них – його головою. Велика майстерниця, вона демонструвала свої чудові роботи на всіх заходах, які проходили за участю українців Нижнього Новгороду. Керуючи українською громадою, Лариса Гаврилівна активно підтримувала заходи по збереженню української культури, обрядів і звичаїв свого народу, розвитку дружби і розуміння між націями і народами, які проживають в Нижегородській області. Неодноразово нагороджувалась владою Нижнього Новгороду та області, представником Президента Росії в Приволзькому федеральному окрузі, Асамблеєю народів Росії.

Святкували ювілей ми 14 листопада. Поздоровити Ларису Гаврилівну зібралася друзі, представники влади і національних об’єднань Нижнього Новгороду і області, приїхала рідня з України і Санкт Петербургу. Надіслали вітання співголова Об’єднання українців Росії Валерій Семененко і відома всьому світу модель - рідна онучка ювілярки Наталія Водянова. Музичні поздоровлення від української громади Нижегородської області виконали народний ансамбль «Калинове гроно» та тріо «Славутич».

Олександр КРИНИЦЬКИЙ.

alexandrkr@mts-nn.ru

На світлинах: Наша ювілярка Лариса Гаврилівна Громова. Вітаємо з ювілеєм! Разом з рідними людьми та дорогими гостями. Лариса Гаврилівна та її чоловік, в минулому військовий моряк-фронтовик та бригадир інструментальників з Горьківського автозаводу Віктор Пилипович Громов. «Горько!» Музичні поздоровлення від ансамблю «Калинове гроно». Українською піснею ювілярку вітає тріо «Славутич». Салют ювілярці!