Спогади про подорож на береги Охотського моря

У римо-католицькому храмі Святої Трійці у Магадані познайомився і поспілкувався з українцями — колишніми політрепресованими. Це вже літні люди, які після реабілітації залишились жити на Колимі. Записав їхні спогади про перебування в сталінських таборах, серед них знайшов двох українців, що відбували строк на відвіданій мною урановій копальні Бутугичаг. А от чернігівців у Магадані не знайшов.

Спілкувався також з головою магаданського обласного відділення Спілки письменників Росії Володимиром Данилушкіним, народним майстром Леонідом Кузнєцовим, магаданськими журналістами. Дістатися з Магадана до Камчатки виявилося надто важко: ні вантажні судна, ні рибалки по Охотському морю до берегів півострова не ходять. Довелося купувати квиток на літак.

У Петропавловськ-Камчатський прилетів 13 вересня. В аеропорту мене зустрів і розмістив у місті Володимир Бондаренко — президент фотоклубу "Камчатка", активіст місцевої української діаспори, автор альманахів "Україна на Камчатці".

У Петропавловську 14 вересня на міському стадіоні проходило свято української культури, яке я побачив на власні очі. Тоді ж познайомився і з керівництвом національно-культурної автономії українців Камчатки: Віктором Манжосом, Євгеном Ханіним, Іваном Донкулинцем та іншими.

Наступного дня дізнався про історію і діяльність НКА українців Камчатки (створена в 1992 році), поспілкувався з головним редактором єдиної на Далекому Сході української газети "Батьківщина" Станіславом Малим.

У Петропавловську-Камчатському є два священики з України: отець Ярослав (зі Стрийщини, почесний громадянин Петропавловська, з його діяльності фактично розпочалось відродження православ’я на півострові) та отець Василь (з Хмельниччини). Спілкувався з обома (о. Ярослав є настоятелем храму Св. Петра і Павла, о. Василь — храму Олександра Невського).

Також познайомився з єпископом Петропавловським і Камчатським владикою Ігнатієм. Ще у травні, коли подорожував по Литві і зупинявся в Свято-Духовому монастирі у Вільнюсі (Ігнатій був там монахом 10 років), братія монастиря просила низько кланятись камчатському єпископу. Взагалі Ігнатій — дуже цікава людина, він здійснив кілька походів на підводному човні, а нещодавно навіть літав на Північний полюс, де хрестив кількох людей і рукопоклав одного з камчатських священиків. Владика Ігнатій і о. Ярослав надали фінансову підтримку моїй подорожі.

Знайшов у Петропавловську одну колишню землячку — Валентину Малишеву. Вона народилась і виросла в с.Удайка Прилуцького району, але вже багато років живе і працює на Камчатці. А взагалі на півострові зараз постійно мешкає близько 30 тисяч українців.

Завдяки Володимиру Бондаренку не тільки оглянув Петропавловськ-Камчатський, а й познайомився з українцями-людьми творчих професій: народними майстрами Віктором Шаповаловим і Володимиром Сушком.

18 вересня разом з В.Бондаренком здійснили сходження на вулкан Авачинська Сопка (2741 м над рівнем моря). Потрапили під шквальний вітер і обледеніння, але до кратера дістались. Увечері того ж дня був землетрус силою 4,5 бали.

20 вересня здійснив прогулянку до берега Тихого океану. Після Петропавловська вирушу в напрямку західного узбережжя півострова, в Усть-Большерєцьк. Потім — на північ, до Усть-Камчатська. Звідти планую дістатись Командорських островів — кінцевої точки своєї нинішньої подорожі.

Посилка з книгами прийшла в Ягідне вже тоді, коли я вилітав з Магадана. Тож попросив переслати 7 з 10 примірників моєї книги (книга "Автостопом на край світу", щойно видана "Сіверщиною" - ред.) у Петропавловськ. Коли повернусь сюди з Командорів, вони вже мають чекати на мене.

Привіт читачам "Сіверщини", "Білої хати" і "Високого Валу"!

Олександр ВОЛОЩУК.

кореспондент "Високого Валу", спецкор "Сіверщини" і "Білої хати". 29.09.2008 р.

http://val.ua/culture/Culture/193500.html

На світлинах: Олександр Волощук. Його книга «Автостопом на край світу». Автор  - журналіст-мандрівник Олександр Волощук.

Додаток:

"Автостопом на край світу"

Презентація книги Олександра Волощука.

Презентація книги мандрівника-дослідника Олександра Волощука «Автостопом на край світу» відбулась у приміщенні обласного товариства "Просвіта".

Це розповідь про подорож 2006 року від Чернігова до острова Шикотан, через Тайгу і уранові рудники, через болота і залишки концтаборів.

Пройшовши такий величезний шлях, Олександр зупинявся у тих населених пунктах, де живуть етнічні українці. Він описує свої пригоди і спостереження за життям далеких земель.

Презентував книгу за дорученням автора голова обласного товариства «Просвіта», ініціатор видання Василь Чепурний.

Сам автор у цей час перебуває Чернігівці Приморського краю. Примірник книги Олександр Волощук представить і подарує нашим далеким землякам.

Це перше видання Олександра Волощука і газети «Сіверщина». Як розповів Василь Чепурний, вже підготовлена друга його книга під назвою «Північна Одісея» про подорож 2007 року.

За результатами подорожі, у якій він перебуває зараз, Олександр Волощук також буде видавати книгу.

«Автостопом на край світу» це серія репортажів і більше 70 кольорових фотографій. Тут фотографії будівель, гір, доріг, портів, морів та океанів, Сахаліну і Шикотану, Гірського Алтаю і Якутську.

Книга має більше 200 сторінок, дизайн обкладинки зробила Людмила Шурина, друк здійснено у менській молодій друкарні «Домінант».

Про те, кому ця книга може бути цікавою і корисною, Василь Чепурний сказав: «Перш за все – українцям Росії. Ми провели переговори з Міністерством закордонних справ, у них ця книга викликала великий інтерес. І тому, можливо, що міністерство наступного року закупить якусь кількість примірників цієї книги для українських громад Росії.

По-друге, для українців, які тут цікавляться українством, я думаю, що ця книга також цікава і корисна, бо Олександр Волощук пройшов по всіх українських громадах, і розповідає про стан українства на тих землях.

Більше п’яти десятків читачів газети «Сіверщина» цю книгу вже передплатили. Третя категорія людей – це люди, які люблять мандрувати. Придбати її поки що можна у "Просвіті", але можливо, за пару тижнів її можна буде придбати у всіх книгарнях Чернігова».

Вікторія ГАВРИК,

«Високий Вал»

http://val.ua/culture/literature/194232.html

7.11.2008 р.

Автостопом на Край світу

200-денну подорож здійснив чернігівський мандрівник Олександр Волощук, якому автостопом вдалося подолати 35850 кілометрів, з них 760 кілометрів — пішки.

Це — п’ята його мандрівка. Присвячена вона пошуку земляків, репресованих у сталінські табори. Де тільки не побував мужній чернігівець! Ішов тайгою Якутії. Був на Колимі. Дістався навіть мису Край світу. Магадан. Владивосток. Іркутськ. Обходив інші далекосхідні містечка та села.

«Я взяв з собою у дорогу 550 доларів, — розповідає мандрівник. — Витратив же під час подорожі десь 1700 доларів. І зі стількома само повернувся додому. Такі фінансові дива він пояснив просто: «Мене дуже тепло приймала українська громада, місцеві жителі. Уявляєте, там щороку відбуваються далекосхідні фестивалі української пісні. А я їм привіз кільканадцять дисків із сучасними записами українських виконавців. У людей сльози були на очах! Дуже активні українці Примор’я. Відбулося багато цікавих зустрічей. Іду, наприклад, столицею Якутії. Зупиняється автомобіль. Водій-якут запитує: хто такий? Я представився. Тоді він запросив мене у гості. Це був депутат, який зацікавився моїм пошуком і навіть допоміг фінансово. Так само зрадів моїй появі у Владивостоці чернігівець-бізнесмен, який теж дав мені у дорогу гроші. Земляки, коли погіршилася погода, наділили мене кожухом».

Олександр Волощук побував у колишніх сталінських таборах, розкиданих лісами. До багатьох з них доводилося добиратися пішки, оскільки дороги стали непрохідними. Увесь час мандрівник остерігався зустрічі з ведмедями. Мав свисток, звук якого відлякує тварин. Але, на щастя, жодного ведмедя так і не побачив. Зате земляки подарували йому мисливський трофей — ведмежий кіготь.

Результат мандрівки — Олександр Волощук поповнив свою картотеку 5000 прізвищ чернігівців, які потрапили на заслання в сталінські табори. Більшість з них так і не вернулася додому. Повернувшись, мандрівник збирається впорядкувати свої записи і написати книгу «Автостопом на край світу». А потім — знову подорож. Цього разу в Тюмень, Тобольськ.

Сергій ПАВЛЕНКО.

Чернігів.

На знімку: Олександр Волощук демонструє подорожні «трофеї»: воду з Тихого океану та ведмежий кіготь.

http://www.golos.com.ua/article/1169215212.html 19.01.07

Маршрут чернігівського мандрівника був таким: Чернігів - Курган - Омськ - Новосибірськ - Томськ - Красноярськ - Братськ - Усть-Кут - Сєвєробайкальськ - Тинда - Нерюнгрі - Алдан - Хандига - Сусуман - Усть-Омчуг - Магадан - Петропавловськ-Камчатський - Усть-Камчатськ - Командорські острови.

Телефони Олександра Волощука: (0462) 601831 (домашній), (050) 1997415 та (097) 2610786 (мобільні в Україні), (8-107-914) 9231921 (мобільний в Росії).

"Високий Вал" слідкуватиме за ходом подорожі свого кореспондента і його

просуванням по маршруту. http://val.ua/culture/Culture/191709.html