Літературно-музична вітальня, присвячена творчості «українського соловейка» в Чернігівському державному університеті

Чутки про добрі справи поширюються в широких колах швидко. Вже кілька разів проводило товариство „Вербиченька” заходи, присвячені видатній українській співачці Оксані Петрусенко, шануючи її пам’ять на теренах Татарстану й Росії. Нещодавно ми одержали запрошення від голови Фундації „Україна-діаспора” пана Станіслава Борисовича Пономаревського провести присвячений Петрусенко захід в Чернігівському державному університеті, який очолює Микола Олексійович Носко. Чернігів саме в середині вересня відзначав 1100-ліття з часу першої згадки цього міста в літопису. А „Вербиченька” відзначає свою 13-ту річницю з дня заснування. Нелегкою була підготовка до цієї подорожі. Хочеться висловити щиру подяку всім, хто допоміг її влаштувати. В першу чергу це Почесний член товариства „Вербиченька”, заступник голови Товариства української культури міста Москви „Славутич” професор Тарас Миколайович Дудко. Відчутною була допомога керівника виконавчого комітету Асамблеї народів Татарстану Миколи Владімірова. І товариство вирушило в Україну.

Заздалегідь делегацією було узгоджено багато питань проведення заходу, зустрічі товариства, а також культурної програми перебування „Вербиченьки” на Чернігівщині.

12 вересня гостинно відчинилися двері літературно-музичної вітальні в актовій залі Чернігівського університету, що на вулиці Полуботка. Вільних місць у залі не було. Особливо приємно було бачити серед присутніх багато молодих зацікавлених облич.

Літературно-біографічну частину, в якій докладно йшлося про життєвий шлях Оксани Петрусенко, читав Євген Савенко, перемежалася вона виконанням музичних творів з репертуару співачки, яке взяли на себе Лідія Воробйова, Тамара Дубровіна, Віктор Іллін, хоровий колектив „Вербиченька”, акомпонував Геннадій Мєщанінов. Успіх був великий, глядачі слухали затамувавши подих, потім шаленно аплодували. Ми ще раз переконалися, що молоді цікаві не тільки сучасна попса і шлягери, наша історія і її діячі цікаві не менше.

Підтримати український колектив з Татарстану, приїхав татарський колектив з Києва „Асил’яр”, з яким підтримуємо теплі стосунки вже довгий час. На початку літа дівчатка цього колективу на чолі з Альфією Шевченко відвідали Казань, де приймали участь у відкритті меморіальної дошки Оксані Петрусенко, і наш Нижнєкамськ, де дали чудовий концерт. Нині ми зустрілись на Чернігівщині. Не знаю, чи багато татарських пісень лунало з універитетської сцени, але „Ти ж мене підманула” татарською мовою, впевнена, вперше.

Ведуча свята урочисто зачитала вітання учасникам заходу від невістки Світлани Власівни Петрусенко, яка ревно зберігає кожну пам,ятку про свою видатну родичку, та багаторічного дослідника творчості співачки, автора кількох книг про неї, письменника Миколи Федосієвича Кагарлицького.

Якою могла б бути зустріч без участі в ній українського жіноцтва? Чернігівський осередок Всеукраїнського товариства імені Олени Теліги приймав безпосередню участь у програмі вітальні. Вокальне виконання Аліни Майдан перемежалося чудовими віршами Тетяни Грабовець, доречно доповнювалося прозою. На завершення тріо „теліжаночок” у складі Тетяни Скойбєди, Катерини Кудрик та Ніни Швачки виконало цілу низку чудових українських народних пісень і духовних творів, романс на вірші Олени Теліги, Олеся Ольжича, Івана Мазепи. Але справжним відкриттям для нас стала пісня на слова чернігівської селянки Ганни Романів (улюбленої пісні Симона Петлюри).

Все було бездоганно й доречно, цікаво й незвичайно. Саме це відзначалося в численних вдячних відгуках глядачів, які по завершенні заходу просто засипали наші колективи питаннями і залишили вітальні записи в Почесній книзі.

Від „Вербиченьки” одному з основних організаторів свята Станіславу Пономаревському було вручено традиційний татарський чак-чак, ансамблю „Асил’яр” ми привезли цілий ящик подарунків від хазрата Нижнєкамської мечеті, „теліжаночкам” подарували примірник книги „Українки в історії”, які одержали в дарунок від керівника Союзу українок Америки пані Наталки Даниленко. В подячному слові самі одержали чудові подарунки для бібліотеки товариства і недільної школи.

В кінці заходу на сцені зібралися всі учасники. Урочисто залунав Гімн України, виструнчився весь зал. Був піднесений настрій, море квітів і вдячних слів. Далі було фото на добру згадку і святкова вечеря.

А наступного дня „Вербиченька”, „Асил’яр” і „теліжаночки” під патронатом Станіслава Борисовича відправилися знайомитися з красотами Чернігівщини в Тростянець, в маєток графа Скоропадського. Після сучасного, чистенького, але просякнутого викидами нафтохімічного комбінату Нижнєкамська нам було що відчути в чудовому природному заповіднику з чистими озерами, віковічними соснами, та п’янким повітрям, настояним на ароматах можжевельника й безлічі екзотичних дерев. Вербичани ознайомилися зі святковим Черніговом, відвідали парк, Дитинець, числені храми й пам’ятки архітектури, придбали на згадку сувеніри.

Настав час розставання. Проводжати нас у дорогу приїхали до гуртожитку „теліжаночки”. Привезли цілу корзину яблук, пакунок картоплі, миску вареників з чорницями, спекли пиріг розміром мало не на пів-автобуса та ще багато гостинців. А коли автобус вирушав у дорогу – заспівали нам „Молитву”. Сльози витиснули з очей не тільки членів товариства, а й з водіїв. Дощь перестав. Тільки виїхали за Чернігів – попереду шляху до обрію розкинулось чисте блакитне небо і веселка-райдуга! Така краса! Позаду ще темніли хмари, а з-під них щойно вмите сонечко так яскраво посміхалося, проводжаючи нас!

Доїхали до митниці. Хвилюємось (адже їдучи в Україну витратили на кордоні 4 години). Телефонує Тетяна Скойбєда: „Ну як вам їдеться? Ми, проводивши вас, пішли в Катерининську церкву, поставили за вас свічку, заспівали на хорах молитву, а зараз сидимо з дівчатами і „гладимо вам дорожку”. Цього разу за 45 хвилин перескочили українську митницю, і за 45 хвилин російську! Своєрідний рекорд.

Хочеться подякувати водіям Володимиру Хрущову та Євгену Дмитрієву, і не лише за високий професіоналізм у роботі, а й за людяність, тепле ставлення до нашого колективу, підтримку під час заходів.

Ми черговий раз вшанували пам’ять видатної українки, налагодили стосунки з материковою Україною, відчули, що ми їй цікаві й потрібні, одержали нового натхнення на подальшу роботу. Такі події залишаються в людській пам’яті назавжди. Сподіваємось, вони будуть ще.

На світлинах: Виступає Євген Савенко. Вітання від Світлани Петрусенко й Миколи Кагарлицького. Співає Лідія Воробйова. Подарунки дітям. Танцює «Асил'яр». Гімн України. Пам’ятне фото в Чернігові на сцені. Тростянець, «вербичани» в парку Скоропадського.

Людмила НАЙДЕНКО.

заступник голови українського товариства „Вербиченька” м. Нижнєкамськ.

verbichenka@list.ru