Інтерв’ю з Генеральним Секретарем Світового Конґресу Українців Віктором Педенком

- Розкажіть, будь ласка, про плани СКУ щодо проведення IX Конґресу.

- Це вже вдруге Конґрес світового українства відбудеться на рідній українській землі, у Києві. Він пройде 20-22 серпня 2008 року в Українському Домі. Під час триденної зустрічі представники української діаспори матимуть змогу не тільки почути підсумки праці СКУ за останні 5 років (2003-2008 рр.), але й взявши участь у роботі сесій та поділившись досягненнями та проблемами з життя своїх осередків, накреслити шляхи праці на наступний термін.

Окрім української діаспори, у роботі з’їзду візьмуть участь провідники України, у тому числі й президент України Віктор Ющенко, представники державних інституцій та численні гості.

Як і під час попередніх Конґресів, цього року буде відзначено провідних українців світу мелаллю святого Володимира Великого. Крім того, на 21 серпня нами заплановано проведення пам’ятного походу на честь 75-ї річниці українського Голодомору 1932-1933 рр., який пройде від Українського Дому по Хрещатику та по вулиці Михайлівській до пам’ятного знака Голодомору на Михайлівській площі, по закінченню чого за участю представників українських церков буде відправлена панахида.

- Як відомо, перед початком попереднього, VIII Конґресу, СКУ дістав відмову у проведенні свого зібрання в Українському Домі. Чи передбачаєте якісь проблеми і труднощі цього року?

- Хоча ніхто з нас не застрахований від жодних неочікуваних речей, відзначу, що в цілому підготовка виглядає досить добре. Голова організаційного комітету Марійка Шкамбара щойно повернулася з Києва з доброю новиною про підтримку у проведенні Конґресу з боку України. Вона розповіла про доброзичливе ставлення Київської міської державної адміністрації до нашого зібрання. Тому маємо сподівання на підтримку у полагодженні питань формального характеру, у організації зустрічі представників міської влади з українською світовою діаспорою та у плані повідомлення киян і гостей міста про цю подію.

- Скільки людей, на Вашу думку, візьме участь у конґресі та що необхідно для того, щоб стати делегатом або гостем Конґресу?

- З досвіду попередніх років можна передбачити 400-500 осіб. З них близько 350 делегатів, які представлять близько 100 українських громадських організацій з більше ніж 30 країн світу. Причому крайові організації делегують по 3 представники, світові - по 5, а центральні репрезентації – від 5 до 25, залежно від кількісного показника. Слід зауважити, що кожен делегат, окрім організаційного збору, самостійно сплачує свою дорогу та перебування в Києві. Відносно гостей – двері відкриті для кожного, хто зацікавлений питаннями світового українства. Ми лише підкреслюємо, що процес попередньої реєстрації слід пройти до 30 липня (всі необхідні документи можна знайти на веб-сайті СКУ (www.ukrainianworldcongress.org).

- Як відомо, на сьогодні СКУ представляє інтереси майже 20-мільйонного українства. Як би Ви окреслили основні напрямки діяльности СКУ за останні роки?

- Метою діяльности створеного 41 рік тому СКУ було збереження української національної ідентичности та допомога українському народу у його змаганнях за волю і незалежність. І хоча з того часу відбулось багато змін - Україна стала незалежною, змінилися кількісний та якісний показники діаспори - наші цілі, а відповідно і напрямки діяльности, як і раніше, стосуються безпосередньо діаспори і України.

Одним із першорядних завдань СКУ як організаційної надбудови є зміцнення та розбудова української діаспори, що залежить як від внутрішніх, так і від зовнішніх чинників. З цією метою ми у різний спосіб координуємо працю усіх крайових центральних репрезентацій, знайомимось із станом життя наших громад, у тому числі й завдяки особистим поїздкам Президента та Генерального секретаря, при потребі надаємо допомогу та спільними зусиллями намагаємось розв’язати необхідні питання. Досить важливим у цьому плані є відстоювання інтересів українців як перед урядами країн їхнього проживання, так і перед Україною. Велику працю у цьому напрятку виконують наші ради і комісії. Так, наприклад, комісія людських і громадянських прав лише за останні роки, щоб привернути увагу до важливих проблем, організувала конференцію про сучасний стан прав людини та громадянських прав українців у Польщі, конференцію про права української меншини в Білорусі, направила листи-звернення до президента Росії Володимира Путіна у зв’язку з вбивствами провідних українських діячів у Росії, листи на захист Української православної церкви Київського патріархату у місті Ногінську Московської області. Після мого ознайомлення під час поїздки до Бразилії з проблемами української громади було направлено лист на адресу президента України Віктора Ющенка у питанні надання підтримки бразильським студентам українського походження, які навчаються в Україні. Президент СКУ Аскольд Лозинський під час відвідання українців Іспанії порушив проблеми новоприбулих заробітчан з міністрами цієї держави. Це лише поодинокі приклади нашої діяльности.

Відносно України – це, з одного боку, всебічне сприяння розбудові демократичних процесів, у тому числі розв’язанню релігійних питань, проблем історичного характеру та питань, пов’язаних з вживанням української мови як державної, а з іншого – підтримка України у її входженні до світового співтовариства. Ці моменти українська діаспора неодноразово порушувала шляхом різноманітних заходів, а також відозв, меморандумів, проведенням круглих столів, наукових конференцій, під час зустрічей з провідниками українського уряду і т.п. І хоча не всі наші намагання закінчуються позитивно, показовим за останні роки є те, що у багатьох випадках ми досягли успіху. Відомий факт: уже більше десяти років представники української діаспори беруть активну участь у виборчих процесах в Україні як міжнародні спостерігачі. Найбільш промовистою подією під цим кутом зору була Помаранчева революція, під час якої більше двох з половиною тисяч міжнародних спостерігачів – українців з діаспори - сприяли проведенню чесних і прозорих виборів. Другий приклад: Україна протягом багатьох років намагалась вплинути на Сполучені Штати з метою анулювати поправку Джексона-Веника як таку, що перешкоджала поліпшенню торгівельних відносин. Це питання було вирішене на користь України після багатьох петицій, заяв і просто лобіювання з боку двох українських цетраль: Українського Конґресового Комітету Америки і Української Американської Конґресової Ради та інших організацій. Результат: проправка Джексона-Веника відкликана, торговельні відносини між Україною і США нормалізовані. Наступний приклад - від перших років незалежності з метою поліпшення своїх торгівельних можливостей та економіки Україна прагнула стати членом Світової Організації Торгівлі. Цей процес теж тривав десять років. І хоч Україна була змушена виконати всі свої зобов'язання, не обійшлося без лобіювання провідних організацій української діаспори, і Україна стала повноправним членом СОТ і може користуватися всіма правами членства Світової Організації.

- Якими є сьогоднішні стосунки СКУ і України?

З приємністю відзначу, що за останні роки наші відносини з Україною стали набагато тіснішими, а результати співпраці більш плідними. Я маю на увазі не лише офіційні відносини. Сьогоднішній свідомий українець, на мою думку, вже не дивиться на діаспору як на джерело збагачення. В Україні відкрито перші установи, які займаються вивченням української діаспори, проводяться наукові конференції на цю тематику (я щойно повернувся з такої, що відбулась у Львові), відчутно інтерес до нашої діяльности засобів масової інформації. Відносно офіційних стосунків, то тут найяскравішим прикладом є дії СКУ, Секретаріату Президента та Інституту національної пам'яті, пов'язані з 75-ою річницею Голодомору - це стосується визнання українського Голодомору парламентами різних держав світу та прийняття відповідної резолюції в ООН, а також проведення Міжнародним координаційним комітетом СКУ та МЗС України спільної акції ”Незгасима свічка”, на чолі з головою Стефаном Романівим — представником української Австралії. Завдяки спільним зусиллям здійснюється надзвичайно важлива праця як для того, щоб ознайомити світ з довго приховуваним злочином проти нашого народу, так і задля збереження національної пам'яті нащадками заморених голодом українців, що проходить під гаслом „Україна пам’ятає — Світ визнає”. Разом з тим відзначу, що ряд питань можна віднести до нерозв'язаних. Продовжуючи тему про Голомор, вважаю, що таким є зведення в Києві памятника-свічки – перші ознаки, що свідчать про спорудження, з'явились зовсім недавно, а до кінця листопада лічені місяці. Це одне з невідкладних питань. Болить питання української мови, визнання героїв ОУН-УПА, нерозв'язані питання церковного характеру. Необхідна підтримка та допомога з боку України новоствореним громадам. І тут yам ще слід попрацювати.

- Які особливості сучасного складу української діаспори?

Зауважу, що ініціаторами створення Світового Конґресу Вільних Українців у 1967 році були представники українських організацій усього з десяти країн, а сьогодні до складу СКУ входять українські організації із понад тридцяти країн світу. Завдяки українцям найновішої хвилі активні і динамічні осередки - в основному українські церковні та громадські організації – з’явились у державах пострадянського простору, у Європі та навіть у Мозамбіку. Слід відзначити також і тенденцію до об’єднання новоприбулих на терені таких країн давнього українського поселення, як Канада і США, та прагнення новостворених організацій вступити до СКУ. Так, лише у 2007 році ми прийняли до свого складу “Нову українську хвилю зі США”, Українську громаду Норвегії, Українську громаду Іспанії та Спілку українців у Німеччині. Цього року отримали заяви про вступ ще від чотирьох організацій. Такий факт свідчить, що наша діаспора омолоджується, це також досить позитивно як з огляду на важливість спільної діяльности, так і в плані обміну досвідом організаційної діяльності та захисту своїх громад в умовах нового поселення. Відома істина – чим сильніша і організованіша спільнота, тим легше їй відстоювати свої інтереси на рівні держави. Я особисто вбачаю в таких організаціях великий потенціал.

- Цьогорічний Конґрес особливий тим, що на ньому буде обрано нове керівництво. Серед поданих на позицію президента є і Ваша кандидатура. Яке Ваше бачення майбутньої діяльности СКУ?

- Я вже довгий час працюю для української громади, у тому числі 10 років на посту Генерального секретаря СКУ. Тому не можу не відзначити великої праці управи та рад і комісій СКУ. Напрацьований десятиліттями досвід наших попередників став доброю базою, і сучасний СКУ діє злагоджено та стабільно. Особлива заслуга в цьому належить нинішньому Президенту Аскольду Лозинському.

Відносно моєї кандидатури відзначу, що маю не лише розуміння про масштаби цієї праці, але й добре знання стану та потреб українських громад, багато з яких я відвідав особисто, а також великий досвід роботи з українськими та іншими державними установами. У майбутньому маю намір звернути увагу на такі важливі питання, як консолідація світового українства, глибоке вивчення стану наших складових організацій, поліпшення комунікації з ними та поінформованості українців на рівні кожної держави окремо, а також зміцнення рад і комісій, у тому числі й за рахунок представників останньої хвилі еміграції. Вважаю за необхідне подбати про нові джерела фінансування та про посилення зв’язків з Україною, чому безпосередньо може посприяти відкриття у майбутньому канцелярії в Києві. У своїй праці дотримуюсь принципів дипломатичного розв’язання проблем у поєднанні з принциповістю та гаслом “Сильна діаспора – сильна нація”.

Євгенія ПЕТРОВА.

congress@look.ca

Торонто, Канада

На світлинах: Віктор Педенко на своєму робочому місці, Торонто, 2 липня 2008 р. Віктор Педенко разом з учасниками Міжнародного конгресу «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті» Андрієм Бондаренком, Дмитром Павличком та Наталею Литвиненко-Орловою, Львів, 19 червня 2008 р.