Про те, як розвивається наша міська Українська національно-культурна автономія

Діаспора... Для людей старшого і середнього віку, які приїхали з України, як і з інших республік Радянського Союзу в Сибір і які вважали себе, нарівні з корінним населенням, господарями єдиної для усіх держави, непросто стало в наш час звикатися з новим для себе статусом - представника тої чи іншої етнічної діаспори в Росії..

Про історію українців в Сибіру вже багато сказано. Можна виділити кілька її хвиль, як то роблять в українській діаспорі Канади і США.

Особисто я з тих, хто на хвилі комсомольського злету 60-70 років, поїхав освоювати сибірські простори. Молодий геолог, маючи київську прописку, махнув піднімати Сибір! Думав на пару років, а затримався надовго. Цікава робота геолога, одруження, діти, а тепер і внуки. Тепер ми – сибіряки з українським корінням.

Так трапилось, що моє перше знайомство з українською діаспорою відбулося не відразу, а лише у 2006 році. І до цього я був патріотом, але якось сам по собі. Коли, проходячи по вулиці, я побачив синьо-жовте обрамлення „Українська національно-культурна автономія українців м. Новосибірська, - „серце йокнуло”. Це ж Україна! Ось тоді і познайомився з головою товариства Володимиром Мановичем, культурним організатором і чудовою співачкою – Галиною Швець та іншими активними членами діаспори.

Коли побачив, у якому жалюгідному приміщенні розміщається культурний центр, прикро стало за українську діаспору у нашому місті. У мене була можливість порівняти з умовами Українських культурних центрів в Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Чикаго, Детройті, Клівленді і Торонто, Вінніпегу і Саскатуні, Калгарі та в деяких містах Європи, де мені довелось побувати. Сам себе спитав: невже ми не варті чогось кращого? Адже у Новосибірську кожен четвертий мешканець має українське коріння.

Маючи справи з будівництвом, вирішив зібрати однодумців і звернутися до керівництва міста про виділення нового приміщення для громадської організації „Українська національно-культурна автономія українців м. Новосибірська

Мерія міста досить оперативно в жовтні нам виділила в оренду велике приміщення. Але потрібно було своїми силами провести капітальний ремонт. Недешево обійшовся ремонт. Допомогли спонсори. Дещо зібрали серед своїх людей і уже Новий 2008 Рік і Різдво Христове зустрічали в новому Українському культурному центрі. 

Основною метою Українського культурного центру являється:

1. проведення різних заходів, направлених на зміцнення дружби між українським і російським народами;

2. пропаганда української культури в місті і області;

3. проведення тематичних експозицій, присвячених значним культурним подіям в житті українського і російського народів;

4. проведення  занять і репетицій гуртка танцювального і фольклорного ансамблю;

5.  проведення концертів і занять гуртків народної творчості, в тім числі з дітьми представників української діаспори;

6. проведення занять недільної школи української мови для всіх бажаючих;

7. сприяння російсько-українському діловому і економічному співробітництву в Сибірському регіоні.

 Крім цього необхідно звернутися до росіян з українським корінням і допомогти їм пізнати Батьківщину своїх предків. А для цього треба розповідати людям, що таке сучасна Україна, її культурні надбання, її потенціальні можливості.

Особливою сторінкою в сучасному житті діаспори було  проведення  10 березня ц.р.  звітно-виборних зборів УНКА. Про  резонанс цієї події говорить той факт, що на цей захід прийшло близько 100 делегатів. Були внесені зміни до статуту. Вибрана рада з 21 осіб.  Головою ради переобраний Манович Володимир Миколайович, заступником – Павук Володимир Федорович. Сформовано план дій на поточний рік. Кожен член ради виступив з особистими ініціативами. Одним із головних рішень зборів  було  відновлення  членства в УНКА з врученням  членських  квитків і оплатою внесків.

 Після  зборів був  великий концерт, присвячений  Шевченківським  дням, поставлений нашим ансамблем “Злагода”. Цей ансамбль , яким керує пані Галина Щвець, користується великою популярністю в місті. До речі, її діди приїхали в Сибір волами ще у 19 столітті. В репертуарі українські народні і сучасні пісні. Днями  міський телеканал показав годинний концерт української діаспори.

Ми відмітили пам’ять великого Кобзаря Тараса Шевченка. Не доправили царські укази поета до Сибіру, але доля розпорядилася так, що експонати Київського музею  Тараса Шевченка у роки війни були відправлені  в  Новосибірськ. Так що був тут дух Шевченка. 1 березня у газеті „Вечерний Новосибирск” була опублікована російською мовою велика стаття Гната Стеценка „Кобзарь Тарас Шевченко – слава Украины”.

За часи радянської системи суттєво переплелися долі українців і росіян. Коріння то українське, а гілочки, листочки і ягідки вийшли «мічурінські». Та хіба так лише в Сибіру. Таких родин багато і в Україні, і в світі. Покохалися молоді люди, створили сім’ї, народили „мічурінських” діток То хто вони тепер? В Росії – росіяни, в Україні –українці.  Але для тих, хто хотів би впізнати мову своїх предків, щоб прочитати Тарасового „Кобзаря” і велетня Франка, дійсно могутню українку –Лесю, щоб розуміти, що співає Софія Ротару у нас створена і працює недільна школа української мови. Сюди прийшли ті, чиїх прадіди народилися в Україні, прийшли ті, батьки яких не знали української мови.

2 травня відбулися урочисті збори і концерт, присвячені минулим святам Паски, першотравневим святам і Дню Перемоги. Ми привітали ветеранів, які брали участь у визволенні України.

Особливою повагою користуються наші виставки художників і вишивальниць як у нашому культурному центрі так і на міських заходах, як „Слов’янский базар”, „День слов’янской письменности”.

Зараз ми збираємо матеріали і готуємо об’ємну експозицію про великий вклад української діаспори в розвиток і процвітання м. Новосибірська і області. Про це буде сказано окремо.

Не можна обминути увагою і співпрацю з творчими колективами інших діаспор. Особливо налагоджуються зв’язки з білоруським культурно-просвітницьким центром.

Зараз  ми  встановлюємо тісні культурні зв’язки  з українськими національно-культурними автономіями в різних містах Росії, а також з культурними центрами в різних містах України, з культурними центрами українців в інших країнах (США, Канада, Австралія).

Не обминаємо і питання російсько-українського ділового та економічного співробітництва в Сибірському регіоні, за участю торгового представника українського посольства по економічним питанням пана Михайла Косюка.

Володимир ПАВУК,

заступник голови УНКА в Новосибірську.

Червень 2008 р.

На світлинах: Виступає Володимир Павук. Вітальне слово від української  автономії Новосибірська. Спільне фото разом з фронтовиками.