На День захисту дітей в родині камчатського нащадка Тараса Шевченка

Так сталося, що давно вже ми не бачилися з сім’єю Андрія Лисенка – нащадка Тараса Шевченка, який проживає в місті Єлізово, що на Камчатці. 31 травня ми (Світлана Кривуца і я) зателефонували, щоб поздоровити з днем народження Яночку Лисенко, яка народилася в рік 190-річчя Великого українця – Тараса Шевченка. Її мама - Людмила Лисенко запросила нас у гості.

Нагадаємо генеалогічне Шевченкове дерево: у батьків поета було шестеро  дітей: Тарас, Марія, Микита, Катерина, Ярина і Йосип. У Йосипа народився син Трохим, який був хрещеником Тараса. У Трохима була донька Марія, що одружилася з Лисенком. У цій сім’ї народився Трохим Лисенко (1917 р.), а у нього – Віталій Лисенко (1950 р.) - кадровий офіцер – дід Яни Лисенко, який і перевіз родину в м. Єлізово. Його син Андрій Віталійович Лисенко, майор міліції – батько Яни, працює командиром окремої роти ДПС при вiддiлi внутрiшнiх справ по Єлізовському муніципальному району, має багато нагород. Молода сім’я володіє дорогими серцю старовинними світлинами прапрадідів, вирізками із газет, керамічним портретом Шевченка, знайденим дівчинкою на дні річки Черемош і подарований Трохиму Лисенку, коли той мандрував по тих місцях, а також генеалогічним деревом Йосипа Шевченка, котре зложив Микола Лисенко. На стіні висить великий портрет Тараса Шевченка, вже подарований Клубом української культури ім. Івана Франка.

1 червня - в День захисту дітей на запрошення Людмили Лисенко ми поїхали до рідних людей. Радо нас зустріли Людмила і її мама - Наталя Вікторівна Мазур, яка родом з Донеччини (місто Слов’янськ). Пані Наталя розповіла нам, що Людмила народилася в місті Севастополі. Батько Людмили – Мазур, із Запорізьких козаків, довго жив на Далекому сході. Обіцяла ходити з Яночкою на зустрічі до Клубу.

Яночка з татом – Андрієм Лисенком були на святі в центрі міста. Ми їм зателефонували і невдовзіi вони прийшли. Яночка принесла дуже гарних надутих гумових звірів і невгамовно їх ловила. Коли я, українською мовою, запитала її, чи сподобалось свято, вона мені кивала, стверджуючи, що сподобалось. І коли запитала, чи вона мене розуміє, адже я говорю українською мовою, вона відповіла: «Стараюсь». Я подала їй «Зебру», вона взяла і сказала: «Спасибі». Це було приємно - Яночка росте розумною і вихованою дівчинкою. Вона дала татові «Зайця», а мамі - «Рибку», собі взяла «Зебру» і тут же влаштувала гру, де вона була ведучою, сама ставила запитання – було дуже цікаво спостерігати, яка розвинута наша дівчинка в чотири роки. Далі ми пили чай з тортом, приміряли подарунки, робили на пам'ять світлини. А коли зібралися йти додому, я попросила Яну поцілувати мене, а вона сховалася. Та коли я вже одяглася, вона підійшла і каже: «Я пришла поцеловать». І так «смачно» мене поцілувала, як цілують рідні люди.

Андрій Лисенко відвіз нас на автостанцію, де ми поїхали в Петропавловськ-Камчатський. На душі було радісно і тепло. Ми ще довго говорили про нашу Яночку і про теплу родинну зустріч.

На світлинах:  Приміряємо обнови. Світлана Кривуца, Яна та Андрій Лисенки. Яна Лисенко та Едіта Познякова.

Едіта ПОЗНЯКОВА

Світлини Світлани Кривуци.

edita-poznyakova@mail.ru