Інтерв’ю члена Президії УВКР пана Василя Думи заступнику голови секретаріату Української Всесвітньої Координаційної Ради

Сенатор Василь Дума – член Ради Федерації Росії, заступник голови Комітету з питань природних ресурсів і охорони навколишнього середовища верхньої палати парламенту Російської Федерації – нещодавно дав інтерв’ю кореспондентові газети „Україна молода”

(http://www.uvkr.com.ua/ua/discussions/my_niby_ne_susidy.html).

Під час зборів Президії УВКР, які відбулися 27 березня 2008 року в Києві, він люб’язно погодився дати бліц-інтерв’ю заступнику голови секретаріату УВКР Віталію Зуєву.

– Василю Михайловичу, знаю, що Ви людина вельми зайнята, тому прошу Вас відповісти на найбільш важливі, з мого погляду, питання, які постають сьогодні в річищі тих проблем, котрі обговорюються на зборах Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради. Насамперед, що Ви можете сказати про долю звернення Президії УВКР до депутатів Державної Думи Російської Федерації щодо визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні актом геноциду українського народу?

– Насамперед, хочу зауважити, що саме звернення Президії УВКР до депутатів Державної Думи Російської Федерації є безпрецедентним, оскільки таке звернення мали б направити у верхню й нижню палати російського парламенту депутати Верховної Ради України. Тому ні я, ні депутати Державної Думи звернення Президії УВКР не одержували. Мало того, я – керівник української діаспори в Росії і один із заступників Голови УВКР, але про таке звернення вперше чую від вас*.

Що ж до питання Голодомору, то в мене є власна думка. Я би, наприклад, поставив по всій Україні пам’ятники жертвам Голодомору, тому що, дійсно, в 1932–1933 роках загинуло багато людей. Але треба, щоб люди самі розібралися в суті цієї трагедії. Бо в Голодоморі не винний російський народ. Я переконаний в цьому, оскільки сам – істинний українець.

– Скажіть, будь ласка, чому Росія, яка сама активно співпрацює з такою організацією,  як НАТО, робить сьогодні все можливе, щоб Україна не приєдналася до Плану дій щодо членства в цьому альянсі?

– По-перше, Росія не співпрацює з НАТО. По-друге, вона не думає, чи вступати їй в НАТО. А по-третє, Росія – країна, яка існує серед інших держав світу і хоче, щоб у світі все було спокійно.

Що ж до вступу України в НАТО, то я особисто не підтримую цього кроку насамперед тому, що ми – один народ. Тому вступ України в Євросоюз для мене цілком зрозумілий, а в НАТО – ні. Крім того, мені досить важко визнати, що я в якийсь момент вимушений буду, наприклад, приїжджати до своєї мами тільки з візою. Та, зрештою, поки що сама Україна не готова до вступу в НАТО.

І, насамкінець, українському урядові треба було в питанні приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО співпрацювати ще й з російською стороною стосовно вирішення цієї проблеми. Адже й досі в стосунках між нашими країнами значну роль відіграє наявність єдиного військово-промислового комплексу. Існує й низка інших проблем, які Україні необхідно вирішувати з Росією.

А саме головне – досі відсутня трансляція в Росію адекватної, я б сказав, правильної інформації щодо того, що відбувається в Україні. І це стосується як друкованих видань, так і засобів електронної інформації. Я звертав на це увагу Президента України Віктора Андрійовича Ющенка під час його нещодавнього офіційного візиту до Москви. Адже ви, українці, варитеся тут у своєму котлі й іноді забуваєте, що у вас є сусіди – росіяни. А агітаційна машина в Росії працює в правильному напрямі, захищаючи інтереси власної держави.

– Василю Михайловичу, за офіційними показниками понад 60 тисяч українців щорічно виїжджають за кордон у пошуках роботи. Чимало з них працює і в Російській Федерації. Які, з Вашого погляду, основні проблеми переслідують сьогодні українських заробітчан у Росії?

– Скажу відверто: мені соромно, що українці їдуть в Росію не відпочивати, а заробляти гроші. Притому важко працювати. Наголошую, соромно мені.

Коли я був декілька років тому в Римі й організовував концерт Оксани Білозір, то виступив зі сцени й сказав: дай нам Боже дожити до того часу, щоб українці приїжджали сюди відпочивати, а не на заробітки. І треба добиватися того, щоб це стало дійсністю.

А щодо проблем, то вони є як і у всіх нелегалів, які працюють за кордоном. Їх і обкрадають, і даниною обкладають, вони не мають жодних прав тощо. Ще раз підкреслюю, соромно дивитися на цих людей… 

– А що Ви можете сказати про зміну термінів реєстрації українських громадян, які перетинають кордон з Росією?

– Кожна країна захищається від міграції. І Росія не є винятком. Бо так чинять країни не тільки Європи, але й усього світу. Тому з реєстрацією особливих проблем немає. Просто на реєстрацію треба йти, потрібно платити за неї якісь гроші. Хтось, звичайно, від того потерпає. Бо реєструватися треба не під Москвою, наприклад, а в самій Москві. Отже, необхідно приїхати в Москву, потратити на переїзд і саму реєстрацію певний час. Крім того, є ще й чиновники, які не бажають вирішувати різні проблеми. Наприклад, серед них є й такі, які чули, що Україна йде в НАТО. І крізь призму викривленого бачення цієї проблеми, ця людина не хоче тверезо дивитися й на українців, які приїжджають в Росію. Таких чиновників треба виховувати. А ще краще – правильно інформувати про те, що відбувається в Україні.

– Дякую, Василю Михайловичу, за змістовні й щирі відповіді. До побачення.

– На все добре. 

–––––––––––––––––

* 2 лютого 2008 року у Москві відбулося розширене засідання членів двох Рад – Правління Об’єднання українців Росії та Федеральної національної культурної автономії українців Росії. У повідомленні, опублікованому на сайті „Кобза – Українці Росії” зазначається, що Ради ОУР і ФНКА УР звільнили В. Думу з посади голови обох Рад.

Віталій ЗУЄВ,

заступник голови секретаріату УВКР

http://www.uvkr.com.ua/ua/news/my_susidy.html