Про шосте Шевченківське свято в Златоусті

За доброю традицією, вже шостий раз, відмітили ми в нашому клубі „Червона Калина” Шевченківське свято. Кожен з присутніх вплітав свої квіточки-пелюстки у „Вінок Кобзареві”- у вінок любові та пошани до великого сина нашого народу. Свято традиційно почали з урочистої пісні-гімнуна слова Тараса Шевченка „Реве та стогне Дніпр широкий”, який весь зал виконав стоячи.

Під великим портретом Кобзаря, заквітчаним рушником, розгорнули виставку видань його творів, яку доповнювали рушники – від найдавніших, вишитих на домотканому полотні заполоччю, до найсучасніших. Майже в кожній українській родині як найсвятіша реліквія зберігається рушник та книжка „Кобзар” Шевченка, які передаються з покоління до покоління. Чому так? Тому що з іменем Шевченка кожен з нас усвідомлює себе українцем, відчуває гордість за приналежність до українства. Бо в його творах ми здобули собі Україну: українську мову, українську літературу світового рівня, пізнали всю 300-літню історію козацької республіки – Гетьманської України.

На цьому святі, як і завжди, у виконанні Юрія Філонова та жіночого ансамблю в національних костюмах, виготовлених власноруч, прозвучало немало пісень народних та на слова Тараса. Шевченка: „Думи мої”,  „Тополя”, „Нащо мені чорні брови”, „Така її доля”, „Взяв би я бандуру”, „Червона калина” та інші. Було прочитано чимало улюблених творів: кілька віршів 86-літня Карімова Ольга Борисівна прочитала так, ніби розказувала про саму себе, а Галина Парубок продекламувала уривки з „Катерини”, Любов Скороходова – з поеми „Слепая”, Людмила Яковлєва – з поеми „Тризна”, Галина Лаврешова – „Заповіт”... Усіх зворушила юна красуня-україночка Валерія Романець віршами про Тараса Шевченка.

Головною темою свята стали розповіді про Тарасові Музи. Дуже цікаві повідомлення зробили Скороходова Любов - про Варавару Рєпніну, Лідія Кобзар-Шалдуга - про Ганну Закревську, Романець Раїса – про Марію Максимович та Кремльова Галина – про Лікеру Полусмакову, демонструвалися портрети цих жінок і Тараса Шевченка різних років, також прозвучали його вірші, присвячені цим жінкам.

Свої вітання вплели у наш „Вінок Кобзареві” й гості з інших національних центрів, зокрема Христина Худоян. Вона нещодавно приїхала з Москви, де на XI Міжнародному фестивалі дитячої й молодіжної творчості „Мир детства” увійшла в п’ятірку найкращих вокалістів Росії. А тепер поїхала в „Артек”, де буде представляти народну творчість вірмен та українців. Ми напутили її своїми піснями, національним костюмом, нашим альманахом „Червона калина”, передавали земний уклін Україні та бажали повертатися з новими перемогами!

Ще довго, до самого вечора, велися розмови про творчість Шевченка, спогади свого шкільного дитинства в Україні, співалися пісні – і так щемливо-радісно, так осяйно було в душі кожного, це явно читалося в очах і обличчях усіх присутніх. Та, правду казати, у нас щосуботи з 11 до 15 години на зустрічах в українському клубі панує така ж сама атмосфера: за чайним столом згадуємо, ділимось новинами, роздумами про минуле й сучасне, і звичайно ж, - співаємо-співаємо, виливаючи в щиру пісню всю душу, всю свою тугу за рідним краєм:

Журавлі, журавлі, журавлі,

Скиньте з неба мені хоч пір’їну!

Журавлі, журавлі, журавлі,

Поверніть мене на Україну...

На світлинах: Портрет Кобзаря під рушником. Романець Лера з Кобзарем на руках. Христина Худоян виступає з піснею “Несе Галя воду”. Лідія Кобзар-Шалдуга з донькою Оленою. Спільне фото. Стоять - Лаврешова Галина, Філонов Юрій,  Романець Лера, Скороходова Любов. Сидять - Лапіна Тетяна, Кобзар Лідія, Романець Раїса.

Лідія КОБЗАР.

Lidiya-Kobzar@yandex.ru