Або дещо про “білу пляму” серед товариств дружби і співробітництва України з зарубіжними країнами

В Федерацію товариств зв'язків із зарубіжними країнами, яку очолює Голова Президентської Ради, Герой України Iван Федорович Драч, голова Товариства "Україна-Світ", на сьогодні входять громадські організації дружби і співробітництва України з 52 зарубіжними країнами (http://www.ukrsvit.kiev.ua). Основними товариствами, які стали членами Федерації є:

1. Українсько-австрійське товариство
2. "Українсько-австралійський дім"
3. Товариство "Україна-Алжир"
4. "Україна-Албанія"
5. "Україна-Бельгія"
6. "Україна-Білорусь"
7. "Україна-Болгарія"
8. Асоціація українсько-британського співробітництва "Дніпро-Темза"
9. "Україна-В'єтнам"
10. "Україна-Вірменія"
11. "Україна-Греція"
12. "Україна-Iзраїль"
13. "Україна-Iндія"
14. "Україна-Iндонезія"
15. "Україна-Iталія"
16. "Україна-Iорданія"
17. "Україна-Iран"
18. Товариство дружби з народом Iраку
19. "Україна-Iспанія"
20. "Україна-Казахстан"
21. "Україна-Канада"
22. "Україна-Кіпр"
23. "Україна-Китай"
24. "Україна-КНДР"
25. "Україна-Республіка Корея"
26. "Україна-Куба"
27. "Україна-Куба"
28. "Україна-Латвія"
29. "Україна-Лівія"
30. "Україна-Маврикій"
31. "Україна-Монголія"
32. "Україна-Непал"
33. "Україна-Нідерланди"
34. Товариство українсько-норвезької дружби і міжнаціональних зв'язків "Київ-Осло"
35. "Україна-ПАР"
36. "Україна-Польща"
37. "Україна-Румунія"
38. "Україна-Сербія"
39. "Україна-Словаччина"
40. "Україна-Словенія"
41. "Україна-США"
42. Товариство українсько-турецького співробітництва "Київ-Анкара"
43. "Україна-Туркменістан"
44. "Україна-Угорщина"
45. "Україна-Фінляндія"
46. "Україна-Франція"
47. "Україна-Хорватія"
48. "Україна-Чехія"
49. "Україна-Швейцарія"
50. "Україна-Швеція"
51. "Україна-Узбекистан"
52. "Україна-Японія"

Координує їх діяльність Відділ координації товариств зв'язків із зарубіжжям Товариства "Україна-Світ" завідувач відділу Iшуніна Наталія Володимирівна (234-99-68) – дивіться http://www.ukrsvit.kiev.ua.

Товариство "Україна-Росія" до складу Федерації товариств зв'язків із зарубіжними країнами не входить. І про діяльність подібної громадської організації нічого не чути.

У свій час голова Федерації Іван Федорович Драч про це напрямки писав: “Дивіться, що останнім часом у нас відбувається. Хто займається в основному на державному рівні цими стосунками Україна-Росія ? То займався О. Мороз, постійно їздив туди-сюди. Зараз їздить О. Ткаченко до Санкт-Петербурга, а наші праві сили все зробили, щоб навіть жодного чоловіка в ту делегацію не попало. Принципово кажучи, не треба було всього цього робити.

Мені здається, що майбутнє України великою мірою залежить від контактів і стосунків між народами, етносами, громадами, духовностями тощо. Це основа основ. Президент  товариства  "Україна-Росія " повинен постійно займатися питаннями, які ми сьогодні розглянули на "круглому столі". На майбутнє нам треба проводити конференції і присвячувати їх якимось конкретним питанням. От, наприклад, військовим проблемам  України - Росії , а також розглянути, наскільки вони є реальні. Бо І. Заєць їде на саміт, де обговорюються питання з НАТО, а О.Кузьмук відразу ж з генералами їде до Москви. Громадськість дивиться за всім цим і не розуміє, що відбувається. Та якби у нас було справді серйозне громадянське суспільство і ці всі державницькі структури працювали, то негайно розібралися б, що там і як. Ми весь час хляпаємо вухами. Відбувається все це поза нами. Ми тільки починаємо вчитися, як реагувати на всі суспільні і державні речі і т.д.

Мені здається, що започаткована сьогодні розмова свідчить про те, що такі зустрічі треба проводити частіше і окремо розглядати питання, присвячені проблемам історичним, гуманітарним, стосункам у військовій галузі тощо.

Думаю, що від того всього виграють не лише наші держави, поліпшаться стосунки між нашими народами”. http://www.niurr.gov.ua/ukr/vydannya/krug_stil/drach_2.html

Ще десь десять років тому діяли в Україні регіональні осередки Товариства “Україна-Росія”, за якими стояли регіональні організації Соціалістичної партії України (лідер - Олександр Мороз). Це було помітно в Харківській, Одеській, Полтавській області тощо. Зараз фактично на громадському рівні в Україні цим ніхто не займається. І в Росії практично теж. Напрямок дружби і співробітництва Росії і України громадські об’єднання в столиці Російської Федерації обходять так само, як це робиться і в Києві. Об'єднання українців Росії, Федеральна-національно-культурна автономія українців Росії та Рада земляцтв регіонів України в Москві ці питання фактично повністю віддали організованому 15 років тому Товариству дружби і співробітництва народів Росії і України (“Росія-Україна”), яке зараз очолює колишній секретар ЦК КПРС, а нині голова ради директорів ВАТ “Рособщемаш” 76-літній харківський українець Олег Дмитрович Бакланов, дійсний член Академії космонавтики, Герой Соціалістичної Праці і лауреат Ленінської премії. І на “монополію” на дружбу і співробітництво з Україною цієї непомітної широкому загалу громадської організації всі ці півтора десятка років ніхто не зазіхав. Навіть коли на чолі її абсолютно формально стояв народний артист СРСР Василь Семенович Лановий.

Але чи потрібна ця досить формально існуюча організація Росії і чи потрібне Товариство “Україна-Росія” для України? Такі громадські організації як товариства дружби і співробітництва перестають працювати і стають непотрібними громадськості, коли замість реальної співпраці виникає потреба в політиці “холодної війни”. Коли замість дружби в серцях людей ростять ненависть і підозру. Коли в ЗМІ обох країн-сусідів готуються наводити один на одного не тільки пісенні ”пушки” з відомого вокального опусу Володимира Винокура, але і ядерні ракети Верховного головнокомандуючого Володимира Путіна...

На світлині: Голова Федерації товариств зв'язків із зарубіжними країнами, Герой України Iван Федорович Драч.

Андрій БОНДАРЕНКО,

Заслужений журналіст України.

P.S. Значок з прапорцями Росії і України, який в жовтні 1993 року продавався в Москві делегатам установчого Першого Конгресу Об'єднання українців Росії за минулі 15 років став раритетом. Він зник з продажі і в Москві, і в Києві. Невже ж зараз зникла не тільки потреба в тих символічних значках з державними прапорцями, але і в дружбі між Росією і Україною?