Про День української писемності та мови в Уфі

Ось уже другий рік, напередодні 9-го листопада, коли Україна вшановує Преподобного Нестора-літописця, в Уфимській філії Московського державного гуманітарного університету імені М.О. Шолохова проходять святкові урочистості з нагоди Дня української писемності та мови.

День української писемності та мови в Уфі був організований силами студентів та викладачів університету імені М.О. Шолохова, серед гостей були відомі колективи української пісні – Народний хор української пісні “Кобзар”, чоловічий ансамбль “Будьмо” та ансамбль юнаків “Козаки”. Цього разу українське свято в Уфі пройшло у формі усного журналу “Рідна мова чиста, як роса”. 

Упродовж невеликого проміжку часу, гортаючи сторінки усного журналу, глядачі мали змогу доторнутися до історичних  віх української писемності: познайомитися з постаттю Нестора Літописця, простежити тернистий шлях становлення і розвитку української мови, української писемності, утвердження української мови як державної мови.

Красу на сцені цього вечора творило українське слово. Прекрасна мова кращих синів та дочок українського народу взяла в свій милозвучний полон усіх глядачів. Зі сцени у виконанні студентки Сітдікової Дінари звучала мова основоположника української літературної мови Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка, а Микола Хайруллін завзято, по-козацькому читав уривок з поеми Івана Петровича Котляревського “Енеїда” , студенти-філологи 3-го, 4-го та 5-го курсів зачарували присутніх мелодійною й душевною українською поезією, створеною кращими майстрами поетичного слова – Максимом Рильським, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Василем Симоненком, Ліною Костенко, Антоніною Листопад та іншими відомими українськими поетами.

Все дійство на сцені супроводжувалося слайдовим показом, насиченим різноманітною пізнавальною та цікавою інформацією про стан української мови в сучасному світі, українські національні центри в Російській Федерації, українські університети за кордоном, пам’ятники Тарасу Шевченку в усьому світі та ін.

Друга сторінка журналу була присвячена українській пісні, адже перші поняття про мову, про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – матері. А її колискова звучить найніжнішою музикою навіть тоді, коли посрібляться наші скроні. З колискової пісні починається потяг людини до добра, творчості й снаги. І сьогодні Башкортостан неможливо уявити без української пісні, котру на святковому вечорі репрезентував Народний хор “Кобзар”.

Скорботна сторінка усного журналу була присвячена двом актам геноциду проти українського народу: операції “Вісла” 1946-47 р.р. та штучному голодомору на Україні 1932-33 років. Не можливо було без сліз дивитися на вражаючий своєю жахливою документальністю відеофільм “Голодомор-33”, створений в університеті за архівними даними та фотоматеріалами на музику гурту “Океан Ельзи”.

Перед очима всіх присутніх повільно пропливали моторошні кадри, від яких віяло смертельним холодом. Люди вставали, щоб хвилиною мовчання вшанувати пам’ять, більш як восьми мільйонів, безвинних жертв, а в цей час з запаленими свічками на сцену підіймались студенти, і з наростаючою силою в зал лунали слова клятви:

“Я не окраїна, я не руїна, 

Я – Україна, я – Україна! 

Навік обрала собі дорогу: 

Іду до Бога, іду до Бога.

Нас порятує від зла і крові

Голос любові, голос любові.

Вже час позбутись лиха-сваволі, 

Плекаймо волю, плекаймо волю! 

Будем служити Богу одному 

І більше нікому, більше нікому! 

Лиш перед Богом я на колінах, 

Я – Україна, я – Україна!” 

Вечір, присвячений Дню української писемності та мови закінчився, та глядачі ще довго не розходилися, вони мали змогу переглянути виставку української літератури, підбірку документальних та художніх матеріалів про голодомор, поспілкуватися й поділитися враженнями від побаченого, - байдужим не залишився ніхто.

У ці листопадові дні, коли вся Україна готується до панахиди по жертвам голодомору, а в Москві постійним нападам піддається єдина державна українська бібліотека в Росії, в нашому університеті, в якому навчається молодь більш як семи національностей (башкири, татари, чуваші, марійці, мордва, росіяни, українці), пріоритетним напрямком виховної роботи серед студентів є поліетнічне виховання, в основі котрого лежить повага й толерантне ставлення до будь-якої нації, її історії та культури. Підтвердженням цього є спеціальна виставка, присвячена “Голодомору 1932-33 років на Україні”, організована на днях в бібліотеці Уфимської філії Московського державного гуманітарного університету імені М.О. Шолохова, яка покликана застерегти прийдешні покоління від страшних помилок минулого, адже будь-який народ, котрий не пам’ятає своєї історії, приречений до забуття.

На світлинах: З свічками пам'яті. Пан Василь Бабенко розповідає про операцію “Вісла”, на сцені – ансамбль “Будьмо”. Пані Людмила Бабушкіна з ансамблем юнаків «Козаки». Книжкова виставка. Студенти філологи 3-го курсу і авторка - Сіренко Юлія. Учасники вечора з поминальними свічками в пам’ять жертв Голодомору.

Юлія СІРЕНКО, 

викладачка української мови.

Ukrainka72@yandex.ru