Камчатські українці відмітили 75-ті роковини штучного Голодомору 1932-1933 років

…Ми не просимо кари на них, Ти бо Сам справедливий, 

Покоряєш неситих в їх серця жорстокій гордині. 

Ми благаємо тільки: дай нашим кісткам зійти жнивом,

Жнивом волі новим, що ніхто не візьме з України.

Леся Храплива-Щур

Члени Клубу української культури ім. Івана Франка в Петропавловську-Камчатському 24 листопада 2007 року о 10 ранку стояли у храмі святих Апостолів Петра і Павла зі свічками, і їх полум’я – це цятка нашої пам’яті, що спливла у Вічність. Правив священик Панахиду, яку ми замовили, по невинно убієнних у голодоморі 1932-1933 років в Україні і журливо лунали слова: «Ще молимося за спокій спочилих рабів Божих…за відпущення їм всякої провини, вільної й невільної».

В сумне 75- річчя Великого голоду ми зібралися вшанувати пам'ять мільйонів співвітчизників, які стали невинними жертвами Голодомору в Україні 1932-33 років, в недільному українському класі, що при школі № 7 міста Петропавловська-Камчатського.. 

Ця трагедія не була результатом якогось природного лиха, це злочинні дії тоталітарного режиму колишнього СРСР під керівництвом Йосифа Сталіна. На сьогодні Австралія, Аргентина, Канада, Естонія, Грузія, Угорщина, Литва, Перу, Польща, Іспанія та Сполучені Штати Америки прийняли резолюції про відзначення 75-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні.

28 листопада 2006 року Верховна рада ухвалила закон України «Про голодомор 1932-1933 років в Україні». Відбувся акт великої історичної справедливості – злочин отримав правову оцінку.

Закон України № 376 – V Про Голодомор 1932-1933 років в Україні

Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу. 

Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним...”

Усі присутні молитвою згадали невинні жертви… А скільки поміж ними було дітвори? І далі вірш Антоніни Листопад «Остання колискова»: … «Натопила маковинням, затулила лядку й комин. І в тумані темно-синім заспівала колискову…». І щоб ніколи і ніхто не тільки в Україні, а й у всьому світі не співав своїм дітям такої колискової, ми подарували диск «Колискові України», який нам подарував Міжнародний фонд «Україна 3000» всім учасникам.

Ніна Виговська прочитала вірш Володимира Забаштанського «Стражденна мати», «Псалом померлих від Голоду в 1933 році» Лесі Храпливої-Щур читали Світлана Кривуца і Едіта Познякова. Валентина Вишньова та Світлана Кривуца привели свідчення селян про Голодомор, Валентин Пилипчук представив книгу «Злочин», яку писали сотні українців, упорядкували в Австралії, друкували в Гонг-Конгу. Ідея створення цієї книги належить австралійському українцеві Петрові Кардашеві. Антончик Вишньов прочитав вірш Антоніни Листопад «Біла молитва братика», Наталя та Настуся Діденки читали Василя Симоненка… Капав віск зі свічок, які тримали в руках і ніхто не відчував гарячого, лилися сльози з очей і ніхто їх не цурався…

А ось про що розповіла Лідія Плюшко:

«Ми зустрілись сьогодні, щоб перегорнути трагічну сторінку в історії багатостраждального українського народу. Назва її «Голодомор 1932-1933 років».

У моїх бабці Храмини та діда Сидора було 11 дітей. Семеро із них померло під час Голоду 1932-1933 років. У кого спитати про цей жахливий злочин? (Плач…)

Мій рідний дядя Олексій вижив, завдячуючи річці Гнилий Тікач, як він сам розповідав. Ця річка протікає майже біля кожного обійстя в селі Криві Коліна Тальнівського району Черкаської області. В цій річці голодні люди збирали річкові молюски, які звуться шкрабачками, варили і їли їх. Їли також траву, вишневе листя.

Як тільки з комина йде дим, тут же приїздили «активісти» і або забирали їжу, або знищували. А ранком вони ж гнали на роботу в колгосп голодних людей.

Похорони вмерлих від голоду проходили без плачу. Трупи грузили на підводи і просто скидали в ями, часто разом зі скотиною.

У моїх бабці Храмини і діда Сидора були дуже гарні, розумні і талановиті діти. Скільки б це було в мене тіток, а в них дітей, моїх двоюрідних братів та сестер?

Моя мамуся наймолодша. До її 70-річчя я написала вірш, де є такі слова:

З народження і до цієї днини
Матуся поруч, де б не була я
Для нас нема ріднішої людини
І то є правда, скаже вся сім`я.

А скільки довелось їй пережити!
Нестатки, голод, німчуру-катів.
Якби тоді не повмирали діти
То скільки б мала я тіток, дядьків…»

Ці трагічні сторінки історії України ніколи не будуть забуті!

Вічна пам'ять нашим тіткам і дядькам, братам і сестрам, жінкам і дітям, всім невинним жертвам страшного Голодомору 1932-1933 років в Україні!

На світлинах: Свічка пам’яті по померлим від Голоду 1932-1933 років в Україні під шкільною дошкою. Авторка відкриває збори членів Клубу української культури імені Івана Франка до 75-роковин Голодомору. Учасники  зустрічі до  75-х роковин Голодомору зі свічками пам'яті в руках. Голод в Україні 1932-1933. 

Едіта ПОЗНЯКОВА

Фото Володимира Бондаренка 

edita-poznyakova@mail.ru