Його було відкрито у великому залі Єкатеринбургського окружного Будинку офіцерів духовним гімном-хоралом «Молитва за Україну»

Зараз всі наші хвилювання вже позаду: великий концерт української пісні в столиці Уральського федерального округу Єкатеринбурзі відбувся з тріумфом. Українська культура в Росії жива і поволі піднімається.

А планувалося провести концерт ще у серпні до Дня Незалежності України. Але тоді підготуватися ми не встигли. Я сам приїхав в Єкатеринбург якраз напередодні цього великого українського свята. Крім того, не хватало фінансів щоб оплатити оренду Палацу культури.

У вересні виграли грант, мерія обласного центру виділила нам необхідну суму. Свято прийняло відтінок україно-російської дружби, а в репертуар концерту поряд з українськими народними піснями включили і російські.

Рекламу зробили професійно, по максимуму. Навіть в метро були повішені рекламні листівки. Запрошення на концерт вручали всім першим особам міста і області, а серед них українців дуже багато. Наприклад, начальник метрополітену міста Єкатеринбургу з російським прізвищем довго розказував мені про своїх предків-українців, які заснували село у Казахстані.

Концерт почався у великому залі Єкатеринбургського окружного Будинку офіцерів духовним гімном-хоралом «Молитва за Україну» видатного українського композитора Миколи Лисенка на слова полум’яного патріота рідної землі, письменника, публіциста, педагога і громадського діяча Олександра Кониського. В цьому нашому духовному гімні, яким ми традиційно починаємо усі наші святкування і який на цей раз також виконав наш хор «Світанок», є такі слова:

Боже, великий, єдиний,

Русь - Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

До речі, автора цих слів Олександра Кониського можна вважати представником української діаспори Росії, бо у 1863 році у зв'язку з переслідуванням царизмом українських діячів, він був висланий у Вологду, а потім - Тотьму. Ця його пісня довго мовчала у тій землі, де народилася 130 років тому – після сумнозвісного Емського указу імператора Олександра ІІ, яким російський цар заборонив українську мову, оскільки за радянських часів вважалася крамольною і націоналістичною... Заборонена в Україні, вона знайшла шлях до сердець українців Канади, США, Франції, Австралії та інших країн. З проголошенням Незалежності української Держави «Молитва за Україну» повернулася на Батьківщину. А для української діаспори стала об’єднуючим духовним Гімном синів і дочок українського народу.

А далі українські пісні співав переважно член нашого колективу, лауреат Міжнародного конкурсу «Юрмала-87» заслужений артист України Єгор Славін – талановитий співак з чудовим голосом, який не міг нікого залишити байдужим. Темпераментні українські народні пісні, що професійно виконували дівчата із нашого ансамблю «Дніпряночка», змінювалися більш спокійними російськими.

«Біс!» і «Браво!» супроводжували весь концерт. Відчувалася ностальгія слухачів, їх бажання повернутися у свою молодість чи дитинство. Адже у залі були переважно місцеві українці, що виїхали з історичної батьківщини вже давно. Вразила також позитивна реакція на концерт дітей цих українців, які фактично вперше почули українську пісню зблизька. Вони також підходили, щоб розказати про своє «відкриття» української культури. Адже на сцені була народна пісня і класика, а не «попса».

Десь посередині концерту слово представили мені як організатору концерту  і керівнику колективу української автономії. Вже йдучи на сцену я вирішив половину своєї промови сказати українською мовою і бачив як тепло сприйняла це публіка. Говорив про тісне переплетіння української і російської культур, про їх взаємне доповнення і збагачення. Жартома запитав зал як будемо ділити Миколи Гоголя, якому скоро виповнюється 200 років від дня народження.  А ділити не будемо, він був і залишиться великим російським письменником, але завжди буде також предметом нашої гордості. Бо мало хто зумів так тепло і ніжно описати природу, побут, традиції і своєрідний характер українського народу.

Згадав, до речі, фрагмент художнього фільму, який показувала студія НТВ напередодні, якраз під час трансляції футбольного матчу «Росія - Англія». Подивився тільки його фрагмент у перерві матчу. В ньому показано як успішно позитивні герої росіяни перемагають поганих українських прикордонників - “хохлів” десь в районі Тузли. Низькопробна халтура! Кому ж потрібно зробити із українця ворога? Наші народи жили в дружбі і добросусідстві, і так буде завжди, незважаючи на викрутаси політиків і журналістів жовтої преси.

На російську мову перейшов, коли підійшла черга подякувати офіційним особам і спонсорам. Завжди при нагоді виражаю вдячність нашому губернатору Едуарду Росселю за його глибоке розуміння проблем міжнаціональних відносин, а також меру міста Аркадію Чернецкому за спонсорську підтримку автономії. Але найбільше пожвавлення викликали у залі подяки на адресу наших спонсорів уральських українців Петра Щербини і Володимира Піддубного. Це дякуючи їм на концерт безплатно змогли прийти наші ветерани і пенсіонери. Для них були сказані самі теплі слова.

На концерті були представники російської преси, все дійство записувалося телекамерами, але  мабуть не всі покажуть так, як було сказано мені в усній розмові. На жаль, сьогодні в Росії не модно писати щось хороше про Україну і українців. В такій атмосфері, як я переконався, не всякий чиновник хоче зізнатися, що він українець. І це дивує, що поганого у тому, що у тобі закладена культура твоїх предків?

Вже після закінчення концерту люди не хотіли розходитися. Єгор Славін заспівав «Черемшину» - і почали повертатися у зал навіть ті, що вже збиралися виходити із Будинку офіцерів...

Переживання закінчилися, записана ще одна сторінка в історії Української національно-культурної автономії Єкатеринбургу. Наша  культура на Уралі жива.

На світлинах: Єкатеринбургський окружний Будинок офіцерів прийняв у себе українське свято. Загальний вигляд Єкатеринбургського окружного Будинку офіцерів Приволзько-Уральського воєнного округу. Боже, великий, єдиний, нам Україну храни - відкрив українське свято хор “Світанок”. Виступають дівчата із нашого ансамблю «Дніпряночка». Українське свято в Єкатеринбурзі стало бенефісом для члена нашої громади, заслуженого артиста України Єгора Славіна. Задумався, розчулився на нашому концерті Генеральний консул США в Єкатеринбурзі американський українець Джон Степенчук.

Стефан ПАНЯК,

голова Української національно-культурної автономії Єкатеринбургу,

член президії УВКР, професор

panjaks@rambler.ru