У Культурному центрі України в Москві відбувся літературний вечір, присвячений 100-річчю від дня смерті видатної майстрині українського художнього слова Марка Вовчка - Марії Вілінської-Маркович

Її любили чоловіки, а талантові заздрили деякі найвідоміші українські письменники та письменниці. “Яке піднесено прекрасне створіння ця жінка!” – писав про неї Тарас Шевченко і радив Іванові Тургенєву вивчати українську мову саме за її творами.

Розповісти про цікаве й багатогранне життя письменниці приїхав до Москви заступник директора Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України Сергій Гальченко.

Відкриваючи вечір, генеральний директор Центру, доктор історичних наук України Володимир Мельниченко, розповів про перше знайомство Шевченка з “Народними оповіданнями” письменниці.

Визначальна роль у житті Марко Вовчок належить чоловікові Опанасові Марковичу, який фактично зробив, за словами Сергія Гальченка, “з вісімнадцятилітньої дівчини не тільки українську письменницю, але й фольклориста”. Марко Вовчок стала невідомим досі феноменом, у реальність якого деякі українські письменники й літературні критики не могли повірити – росіянка не просто добре вивчила українську мову, але й стала геніальною письменницею. Олена Пчілка, наприклад, підтримала сумніви Омеляна Огоновського щодо одноособового авторства Марка Вовчка на “Народні оповідання”.

Так або інакше, а цій дівчині вдалося написати чи не найкращі прозові твори свого часу, які помітно вплинули на розвиток українського оповідання другої половини ХІХ ст. Значною мірою цим вона має завдячувати доброму знанню українського фольклору.

Проте, вважається також, що найбільшу вагу для неї мало кохання до Марковича, яке й дало Марії любов до рідної мови чоловіка – української.

Водночас, згадуючи деякі новітні публікації про видатну письменницю, Сергій Гальченко робить припущення, що, можливо, Марко Вовчок була для чоловіків (П. Куліш, І. Тургенєв, О. Герцен, О. Маркович) своєрідним джерелом натхнення та енергії.

Ще одна тема, яка викликала низку питань і коментарів від присутніх – етнічне походження Марка Вовчка. Марія Вілінська народилася на Орловщині (Росія) в дворянській родині. Незрозумілим залишається упереджене ставлення до Марії деяких її сучасників, адже батько письменниці мав українсько-польське походження. Крім того, важливо не тільки писати українською мовою, але й писати з любов’ю до України та українського народу. А це якраз про Марка Вовчка.

Нині в Україні ім’я Марка Вовчка маловідоме, й може навіть скластися враження, що замовчуване. Частково в цьому є правда – її не вносять до збірок діячів української культури, майже не друкуються її оповідання. Проблема ще й у тому, як говорить Сергій Гальченко, що Інститут літератури отримує зовсім мало коштів на книговидання – у рік може вийти лише одна книжка одного письменника, і цього року не вийде навіть очікуваний 8 том зібрання творів Тараса Шевченка. І це в рік української книги!

У минулому вийшло в світ сім томів творів Марка Вовчка, з того часу з’являлися лише поодинокі видання для середньої школи.

Важливість повного академічного видання творів Марка Вовчка Сергій Гальченко пояснює потребою популяризації її творчості: “Хоч один раз треба видати спадщину Марка Вовчка, щоб на основі цього видання готувати популярні збірки”. Найприйнятнішим він уважає повне зібрання творів письменниці в дванадцяти томах, адже два з них – це мають бути тільки фольклорні записи.

Хочеться подякувати гостеві Культурного центру України в Москві, що вечір, присвячений пам’яті геніальної української письменниці Марко Вовчок, перетворився на теплу зустріч із цікавою та змістовною розповіддю українського науковця.

Напередодні в Центрі відкрилася книжкова виставка, присвячена письменниці, в якій представлено збірки та окремі видання творів письменниці, біографічну літературу, лист Тараса Шевченка до Марка Вовчка (академічне зібрання творів Шевченка) та кілька видань з історії української літератури з фондів інформаційно-довідкової бібліотеки Центру.

На світлинах: Марко Вовчок - Марія Вілінська-Маркович. Літературний вечір ведуть Сергій Гальченко і Володимир Мельниченко.

Юрій БЕЗКРОВНИЙ

lysty@ukrcenter.org

08.10.2007