Замітки з львівського форуму, яким було увінчано Рік української книги

Надовго пішла тоді книга з нашого життя.  Спустіли бібліотеки, стали закриватися книжкові магазини. Адже в суспільстві споживання книга, переставши виконувати роль духовної їжі, стає звичним товаром. Причому товаром зовсім не першої необхідності. Якщо я в дитинстві і молодості ковтав щодня по книзі, то мої сини беруть книгу в руки, тільки якщо Інтернет вийшов з ладу. Міняється час, міняються культурні цінності.

Незатишно якось мені стало в цьому новому, пострадянському суспільстві. Пішов від мене найвірніший старий друг – Книга. Закрилася на вічний ремонт обласна бібліотека ім. Ярослава Галана, а самого його посмертно оголосили ворогом української нації. У бібліотеці ім. Василя Стефаника цікаві книги завжди на руках, а до міської бібліотеки ім. Лесі Українки добиратися дві години. У крамницях книги стали недоступними за ціною і неприйнятними за змістом.

Тому, коли Олександра Коваль в 1994 пробила Львівський книжковий форум, я вважав це подвигом. Правда, через цей подвиг,  відвідавши той перший Форум, я витратив на книжки всю, чималеньку на ті часи, зарплату, але вражень вистачило на весь рік.

А потім форуми стали регулярними. Загубилася новизна, стало втрачатися саме значення форуму. Адже створювався він для того, щоб українці повернули собі здатність читати і купувати книги. У Радянські часи ідея Львівського книжкового форуму, як аналога  Лейпцігського ярмарку була б перспективною. Але зараз у нас зовсім  інше суспільство, зовсім інші принципи. Книга вже не духовна їжа, а звичний товар. І як кожен товар має свій життєвий цикл. Починається він з моменту,  коли автор написав, а видавець опублікував книгу. Тепер її потрібно розкрутити. Ярмарки це і є якнайкраще розкручування книги. Але не тільки книги, а і самого форуму.

На першому етапі вони були знаковим явищем. А потім наступає цикл насичення. Потрібно шукати новий зміст. Нові форми. Нові ринки. А про це організатори Форуму і стали забувати.

Минулий форум у мене викликав таке розчарування, що цього року я і не планував його відвідувати. Абсолютний дефіцит цікавих книг і цікавих авторів. Блищали тільки сім'я Дьяченко http://rq.foto.radikal.ru/0709/f6/39a0d3b8be59.jpg та батяр Лесь Бузина http://rq.foto.radikal.ru/0709/d3/d736f193933e.jpg.http://rp.foto.radikal.ru/0709/83/54e8329864d8.jpg,  http://rp.foto.radikal.ru/0709/26/e57d3abc38e6.jpg. Я не даремно привів цілих три світлини з Бузиною. Боюсь, що від нашого часу в історії літератури тільки він і залишиться. Адже інші історики на кшталт любителя-фантаста Вінничука йому й в підметки не годяться. Лесь пише смачно, образно і... дошкульно. Та завдяки тій дошкульності він для Шевченкознавства зробив більше, ніж весь літературний інститут ім. Тараса Шевченка з його архівами та академіками. І не бреше Лесь. Тільки повторює те, що писали сучасники Тараса. Не брехня в його матеріалах, а вибрана правда. Саме те, що має найбільший попит у ринкових країнах...

То ж і Форум чанам треба було використовувати закони Ринку. Найбільший потік потенційних покупців в алеях біля Оперного. Чому ж намети, облаштовані на алеї перед Оперним пустували в той час, як в залах палацу мистецтв http://rg.foto.radikal.ru/0709/25/05c320989f99.jpg   було не проштовхнутися. Та і у дворі палацу Потоцьких чомусь не всі намети були задіяні. Загалом, звична комерційна безграмотність, причому в місті, де ще з австрійських часів функціонує комерційна академія. Мета будь якого ярмарку – укласти максимум контрактів і максимально розпродати наявний товар. Розкуповується ж він якнайбільше не в закритих приміщеннях, а саме, в наметах!

Опублікував я про той торішній форум статтю. Матеріал слав з фотографіями, але їх чомусь не опублікували. Пані Коваль  сприйняла матеріал як злісний наклеп і жахливо образилась. Хоч те, що було подвигом в 1994, в 2006 вже не подвиг, а анахронізм. Щоб не нариватися на судовий позов і наших «найчесніших в світі суддів» цитую Олену Рибакову з газети Ъ: „У нинішньому статусі майданчика для ділових переговорів Львівський форум книговидавців, мабуть, дійсно морально застарілий. Врятувати положення поки не можуть ні спроби організаторів зав'язати спочатку даремну дискусію про інтеграцію українського книговидання в європейський видавничий процес, ні запрошення на форум представників Франкфуртського і Лейпцігського ярмарків, ні відчайдушне бажання України напроситися в почесні гості на книжкові виставки в Німеччині, Франції або Росії. Чудно, але, просидівши три дні за столом переговорів, перші особи українського бізнесу книговидавця так і не зрозуміли, що власне невміння видавати і продавати книги гастрольними поїздками по світу не врятувати”.

Я не думав нині йти на Форум книги. Тим більше що у Львові відкрився оптовий магазин  книги, http://rp.foto.radikal.ru/0709/52/0c8397701d74.jpg є магазин книжкового клубу, де можна купити книги за цілком доступними цінами. Але стали дзвонити друзі із Запоріжжя, Криму, Чернігова. Телебачення дало таку рекламу  Форуму, що вони  зажадали, щоб я детально розповів, що ж побачив на цьому Форумі нині. Отже, довелося піти. Правда, в день відкриття я не пішов. Побоявся дощу. Отже вирішив не ризикувати і прийшов у п'ятницю. І не пошкодував. Хай як бізнес-прорив Форум не вдався, але він перетворився на прекрасний фестиваль книги. До того ж влада міста і області заради виборів не поскупилися і виділили на Форум 150 000 гривень, так що улаштовувачі змогли запросити на презентації своїх книг аж 91 автора. Вибачте, я не можу  сказати письменника. Бо для мене письменники - це Борис Олійник, Ліна Костенко, Павло Загребельний, Роксана Гедеон, Володимир Савченко. На жаль, вони не бувають гостями цього форуму. Зате, мій улюблений львівський журналіст Сашко Ковальчук зняв тут нудьгуючого Неборака http://rg.foto.radikal.ru/0709/bf/a90a1b37d595.jpg, кайфуючого серед красунь Андруховича http://rg.foto.radikal.ru/0709/5a/2e456df21214.jpg, витійствуючого Любка Дереша, http://rg.foto.radikal.ru/0709/7b/464ad542a65d.jpg, і навіть Матіос з кокосовим горіхом: http://rg.foto.radikal.ru/0709/61/c50acc41c692.jpg. та прес-конференцію Сергія Жадана http://rp.foto.radikal.ru/0709/3e/b603aebc2067.jpg

По дорозі зайшов в університетську бібліотеку. Тут головний читальний зал був майже повний – через декілька хвилин повинна була початися презентація книг по історії  України, в тому числі і патріарха української історії Ярослава Шашкевича „Постаті” (я його обігнав по дорозі  в бібліотеку) http://rq.foto.radikal.ru/0709/4c/dda24dfca769.jpg . Мені здається, нові книги потрібно було презентувати саме в бібліотеках. Як ніяк, в радянські часи їх в Львові було 378 і не все їх закрили і приватизували нові „господарі життя”.  У центрі міста, біля Ратуші, львівські власті, що нарешті зрозуміли, що Форум пропагує і сам Львів, спорудили сцену для знаменитого оркестру «Леополіс» http://rq.foto.radikal.ru/0709/48/857af54870b9.jpg., а з іншого боку Ратуші розмістили розмальованих знаменитостями левів, щоб довести, що назва міста походить не від частих злив, а від Лева Галицького: http://rq.foto.radikal.ru/0709/fb/f2d1f3be473c.jpg .На вулиці до Палацу Мистецтв міліціонери регулюють рух, не допускаючи пробок. Біля входу в Палац Мистецтв - натовп, як в добрі старі часи:  http://rq.foto.radikal.ru/0709/17/91df6971828a.jpg. А вже у вестибулі Вас зустрічає Стародавній Римлянин в тозі і пропонує програмку виставки http://rq.foto.radikal.ru/0709/b5/69f65d6c438d.jpg.  Спускаюсь в підвал. Як і минулого року тут малолюдно. http://rq.foto.radikal.ru/0709/46/b35f30630f33.jpg. Просто, книги цих видавництв поки не знайшли свого покупця…

На першому поверсі студенти кидаються від стенду до стенду у пошуках потрібних підручників: http://rq.foto.radikal.ru/0709/d6/bba6b6a738d4.jpg, а у Чернівецького видавництва мало не б'ються за навчальними посібниками : http://rq.foto.radikal.ru/0709/96/ce49720f37de.jpg . Мене особисто якнайбільше зацікавило  медіа-об'єднання електронних книг Сидючок . http://rq.foto.radikal.ru/0709/24/d885f664cb46.jpg . Саме за електронними книгами – майбутнє. Їх і легше видавати і простіше пересилати. Ось тільки коштують вони чомусь не дешевше за паперових. Напевно, немає або мало конкурентів…

Форумчани запросили німецьких видавців і німецьких авторів. На жаль, ми вільно не володіємо ні німецькою, ні англійською і у їх стенду ні душі http://rq.foto.radikal.ru/0709/9f/48954d3373d6.jpg, зате у польського стенду не проштовхнутися:  http://rq.foto.radikal.ru/0709/e7/9235eeafb156.jpg, як не проштовхнутися і у видання наукової та учбової книги «Пілігрим» http://rq.foto.radikal.ru/0709/5a/3c9c35a7631c.jpg. У моєї рідної «Деснянської правди» самотні дівчатка заграють з вусатим красенем: http://rn.foto.radikal.ru/0709/d1/dc360c502bbb.jpg .  Давно вже не випускає видавництво знаменних книг. Хворіє Слава Репьях, а решта Чернігівських знаменитостей – хто в Києві, хто в Москві, а хто в далекому зарубіжжі. Ті ж, що залишилися  не мають імені для видання своїх книг за рахунок видавництва і не мають грошей, для видання книг за свій рахунок...

На прес-конференції телепрограми «книга-ua» поставив питання: - „Чи зможе Львівський форум пропагувати книгу всій Україні?». Відповіли http://rn.foto.radikal.ru/0709/bb/1b352a9ee632.jpg , що зараз подібні ярмарки вже проводяться в Києві, Харкові, Сімферополі, а канал агітуватиме, щоб вони проводилися у всіх крупних містах  України. На радощах від цього повідомлення навіть подарував їм сигнальний екземпляр своєї книги «Життя у віршах і напоях» про побратима Тараса Шевченка Віктора Забілу. http://rq.foto.radikal.ru/0709/0a/ca466d7b59ca.jpg.

У дворі, на відміну від минулого року, всі намети працювали і скрізь були натовпи. http://rn.foto.radikal.ru/0709/2d/f72fd11178f0.jpg . Якщо минулий рік я йшов, не розтративши захоплені гроші, то в цьому в кишені не залишилося ні копійки. Знайшов нову книгу про Шевченка і пару томів Спрег де Кампа. Отже цього року у мене претензій до Книжкового Форуму, що викликали минулий рік статтю «Свято книги, як похорон» - нема. Я не вірю, що цей форум зробить щось корисне для розвитку українського книговидавництва та книжної торгівлі. Але те, що  він перетворився на прекрасний літературний фестиваль – факт. І те, що львівська влада хоч перед виборами зрозуміла його корисність для себе особисто і для Львова – теж факт. Як факт і те, що він почав  вводити у Львові моду на книги і сюди стали приїжджати дружини вищих урядовців , щоб продемонструвати  свою любов до книги. А значить, і інтелектуальність.

Тільки одне мучить. Купив я для серця іноземну фантастику. А коли ж я зможу купити цікаву українську книгу? Ну не подобаються мені ні Забужко, ні Віннічук, ні інші матюкальні «герої нашого часу». Хочеться чогось світлого, романтичного. Поетів, які писали б як мій дядько Марко Вороний (це його:

«Родились ми робити з казки дійсність 

Долати простір і скоряти час. 

І окрім рук у нас вже крила міцні 

А окрім серця є мотор у нас 

Все вище і вище і вище 

Прямуємо лет наших птиць

І в кожнім моторі їх дише

Безпека і спокій границь!”

кияни Хайт і Герман зробили  „Маршем сталінських авіаторів”, а німецький студент Хорст Вессель – фашистським Гімном Люфтваффе).

На жаль, замість неоромантизму у нас панує неонатуралізм, з заміною українського слова російським матом. Не знайдеш у нас і Поетес,  подібних українській Ганні Ахматовій – Ладі Могилянській. Та не те що розстріляну в 1938 Могилянську, я Ліну Костенко ніде не можу знайти.

Мій батько говорив: «Не важливо, на якій мові книга – лише б вона була цікавою». Він міг так говорити, володіючи 12 мовами. Я ж  насолоджуюсь лише українською та російською...

В моїй Державі були сотні прекрасних письменників. І виходили вони мільйонними тиражами. Зараз навіть Шевченко виходить тисячним накладом. Йде наступ на людські душі. Книга стає отрутою. Нинішні герої книг матюкаються, знущаються над ближніми, не зупиняються ні перед чим, заради грошей і кар'єри. І це герої нашого часу? Так не час це, а лихоліття. І страшне це лихоліття тим, що готує грунт для диктатури. Чи не доведе Україну «нова літературна хвиля» до того, що почнуть палити книги?

У нас є чудові автори. Але коли книга перестає бути божественною, а стає товаром, їм не пробитися у видавництва. Ось і стають зірками української літератури матюкальники Іздрик та Вінничук і легіон таких же...

Володимир СИРОТЕНКО-(ВЕРБИЦЬКИЙ)

Львів

Додаток:  

2007 рік в Україні - рік української книги

(Указ Президента України № 1088/2006 від 15.12.2006)

Цікаво знати, що:

найдавніша пам'ятка українського рукописного мистецтва, яка збереглася до наших днів, - це Остромирове Євангеліє, 1056-1057 р.р.;

першу друкарню в Україні було засновано в 1615 році у Києво-Печерській Лаврі;

виробництво власного паперу в Україні почалося в ХІІ-ХІІІ ст.. в Галиччині, папір в ті часи називався термітка;

першими журналами в Україні були "Украинский весник" і "Харьковский Демокрит", які одночасно вийшли у 1816 р. у Харкові ( загалом у цей час в Росії виходило 7 журналів);

історія популярної української книги починається з "Енеїди" І.Котляревського, ХVIII ст..;

під псевдонімом друкувались такі видатні майстри українського слова:

Олена Пчілка - Ольга Петрівна Драгоманова,

Марко Вовчок - Марія Олександрівна Віленська-Маркович,

Панас Мирний - Опанас Якович Рудченко,

Ірина Вільде - Дарина Дмитрівна Полотнюк,

Остап Вишня - Павло Михайлович Губенко,

Іван Ле - Іван Леонійович Мойся,

Григорій Косинка - Григорій Михайлович Стрілець,

Микола Трублаїні - Микола Петрович Трублаєвський,

Юрій Дольд-Михайлик - Юрій Петрович Михайлик та інші;

під час інавгурації Президент України складає присягу на вірність народові України на Пересопницькому Євангелії.

Луіза Добровольська,

директор центру культури "Софійність".

Інформаційний центр Донецького національного технічного університету

sofiynist@donntu.edu.ua тел. 300-28-49