Про дарунок московського полтавчанина 85-річного ветерана Великої Вітчизняної скульптора Семена Лоїка 

Днями інтер'єр Великої зали Бібліотеки української літератури в Москві прикрасився величним барельєфом Тараса Григоровича Шевченко, виконаним у дереві (ясен). Створений майстром образ великого Кобзаря яскраво відтворює нездоланність духу поета, драматизм і пророчий пафос  його життя та творчості.

Автор цієї чудової роботи, переданої в дарунок Бібліотеці, - скульптор Семен Лоїк, учасник недавно влаштованої в Бібліотекою української літератури виставки творів художників-ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Семен Андрійович народився в 1922 році в селі Сухинівці (нині Кобеляцького району Полтавської області), дитинство минуло в Кобеляках, де закінчив семирічку. Потім учився в  Полтавській фельдшерській школі, по закінченні якої, коли почалася війна, відразу ж записався добровольцем у діючу армію.

Відважно воював на Центральному  фронті. Разом зі своєю частиною потрапив в оточення, опинився в німецькому полоні. У таборі під Могильовом познайомився з таким же, як він сам, військовополоненим, а до війни московським скульптором П.О. Баландіним, у якого і брав перші уроки ліплення й різьблення по дереву. Перебуваючи у фашистській неволі, підтримувала зв'язок з білоруськими партизанами, а в 1943 році разом із іншими в'язнями здійснив втечу з концтабору.

Після  війни колишній фронтовик, чиї бойові заслуги відзначені орденами й медалями, закінчив Московське вище художньо-промислове училище (колишнє Строганівське), де осягав таємниці майстерності у таких відомих митьців як Г. Мотовилов, Г. Шульц, Ю. Поммер. Залишився жити й працювати в Москві.

З 1954 року Семен Лоїк - учасник столичних виставок, а в 1958 році стає членом Спілки художників СРСР. Тоді ж відбувся його перший творчий звіт перед земляками - персональна виставка в Полтаві.

За роки напруженої творчої роботи (роботу скульптора художник поєднував з викладанням у вузі) С.А. Лоїк створив десятки творів, які збагатили художню скарбницю країни. Кращі його  роботи (барельєф "Форсування Дніпра",  скульптурні композиції "Партизанське око", "Солдат і син"  та  ін.) зберігаються в московському Музеї Великої Вітчизняної війни на Поклонній горі, а також у музеях Владивостока, Бійська, Барнаула, Горлівки, Львова  та інших міст.

Свою творчість художник присвятив темі Великої Вітчизняної війни, багато зроблено ним також в анімалистичному жанрі.

Проживаючи вдалині од рідної Полтавщини, Семен Андрійович ніколи не поривав духовних зв'язків з  Україною, її культурою. Свідчення цьому - його роботи "Портрет предка-запорожця", ностальгійна скульптура "Візьми мені, лелеченько, собі на крилята...", макет пам'ятника Тарасові Шевченку в Кобеляках та інші твори. У цьому ж переліку - і чудовий  барельєф "Тарас Шевченко".

З радістю дізнавшись об тім, що в Москві діє Бібліотека української літератури, скульптор відразу прийняв рішення: "Місце цій роботі саме там, де живе й дихає слово Кобзаря. Слово об'єднуюче, слово однаково дороге  й українцям, і росіянам... - І додав віщі шевченкові слова: "Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…".

Спасибі, Майстре, за Ваш безцінний щедрий дарунок! - говорять митцеві співробітники й читачі Бібліотеки.

Віталій КРИКУНЕНКО,

заступник директора Бібліотеки української літератури в Москві 

Барельеф Кобзаря – библиотеке

На днях интерьер Большого зал Библиотеки украинской литературы в Москве украсился величественным барельефом Тараса Григорьевича Шевченко, выполненным в дереве (ясень). Отраженный мастером оскорблений великого Кобзаря ярка передает неукротимость духа поэта, драматизм и пророческий пафос его жизни и творчества.

Автор этой замечательной  работы, переданной в дар Библиотеке, - скульптор Семен Лоик, участник недавно устроенной в БУЛ  выставки работ художников-ветеранов Великой Отечественной войны.

Семен Андреевич родился в 1922 году в селе Сухиновка (ныне Кобелякского района Полтавской области), детство прошло в Кобеляках, где закончил 7-летнюю школу. Потом учился в  Полтавской фельдшерской школе,  по окончании которой, когда началась война, сразу же записался добровольцем в действующую армию.

Отважно с на Центральном  фронте. Вместе со своей частью попал в окружение, оказался  в  немецком плену. В лагере под Могилевом познакомился с таким же, как вон, военнопленным, а к войне московским скульптором П.А. Баландиным, в которого и брал первые уроки лепки и резьба по дереву. Находясь в фашистской неволе, поддерживала связь с белорусскими партизанами, а в 1943 году вместе со вторыми узниками сделал бегство из концлагеря.

После  войны бывший фронтовик, чьи боевые заслуги отмечены орденами и медалями, закончил Московское высшее художественно-промышленное училище (б. Строгановское), где учил в таких известных мастеров резца как Г. Мотовилов, Г. Шульц, Ю. Умер. Остался жить и работать в Москве.

С 1954 г.  С Лоик - участник столичных выставок, а в 1958 г. становится членом Союза художников СССР. Тогда же состоялся его первый творческий отчет перед земляками - персональная выставка в Полтаве.

За годы напряженной творческой работы (работу скульптора художник совмещал с преподаванием в вузе) С.А. Лоик создал десятки произведений, которые обогатили художественную казну страны. Лучшие его  работы (барельеф "Форсирование Днепра", скульптурные композиции "Партизанский глаз", "Солдат и сын" и др.) находятся в столичном Музее Великой Отечественной войны на Поклонной горе, а также в музеях Владивостока, Бийска, Барнаула, Горловки, Львова  и вторых мост.

Свое творчество художник посвятила теме Великой Отечественной войны, много сделанное им также в анималистическом жанре.

Семен Андреевич никогда не порывал духовных связей с  Украиной, ее культурой. Свидетельство этому - его работы "Портрет предка-запорожца", ностальгическая скульптура "Возьми міні, лелеченько, себя на крилята...", макет памятника Тарасові Шевченко в Кобеляках и другие произведения.

В этом же ряде - и замечательный  барельеф "Тарас Шевченко".

С  радостью узнал в том, что в Москве действует Библиотека украинской литературы, скульптор сразу принял решение: "Место этой работе именно там, где живое и дышит слово Кобзаря. Слово объединяющее, слово одинаково дорогое  и украинцам, и россиянам... - И прибавил вещие шевченковы слова: "Наша дума, наша песня не умрет, не погибнет".

Спасибо, Мастер, за Ваш бесценный щедрый дар! - говорят сотрудники и читатели Библиотеки.

Виталий Крикуненко,

заместитель директора БУЛ

bogdan-bezpalko@yandex.ru

На світлинах: Дарунок московського полтавчанина Бібліотеці української літератури. Барельєф Тараса Шевченка та його автор в 85-річний скульптор Семен Лоїк, ветеранів Великої Вітчизняної війни з Полтавщини.