Вважаємо, що в даному випадку не можна мовчати

Шановне товариство! Не зважаючи на своє досить складне відношення в останні місяці до першого заступника голови Об’єднання українців Росії Юрія Григоровича Кононенка, після звістки про його затримання на російсько-українському кордоні і появу відомого листа організації молодих “політичних екологів” Московської області “Мєстниє”, я звернуся до колег по великому складу нашої редакції “Кобза-Українці Росії”, бо вважаю, що в даному випадку ми не можемо мовчати. Потрібно проявити солідарність. Як ми її проявили після злодійського вбивства члена Ради Об’єднання українців Росії Володимира Івановича Сенишина. 

На цей циркулярний лист надійшло вже кілька відгуків. Публікуємо докладного листа Євгена Савенка, голови Нижнєкамської місцевої НКАУ «Українське товариство «Вербиченька» і деякі відгуки від членів редакції, голів українських товариств в регіонах.

Андрій Бондаренко

головний редактор сайту “Кобза-Українці Росії”

Дорогі друзі! Захищати Юрія Кононенка потрібно, питань немає. Комісія людських і громадянських прав Світового Конгресу Українців писатиме відповідного листа.

Тут іде загальний психоз, пошук ворогів. Гласність – єдиний метод, який я бачу у цих справах.

Василь Коломацький,

редактор сайту “Кобза-Українці Росії”,

Для мене історія з Юрієм Кононенком дивна. Як його могли зняти з поїзда? Вважаю, що твоя ідея нормальна: підтримати нам всім його потрібно – і ніяких питань тут бути не може. Я повністю згоден і з тим, що сказав Євген Савенко. Якщо "мєстниє" грають роль хунвейбінів, то, схоже, скоро будемо спостерігати кострища з книжок. Коли треба щось ще сказати на захист Юрія Кононенка, то я готовий додати своє слово в його захист.

Стефан Паняк,

директор сайту “Кобза-Українці Росії”,

перший заступник голови ФНКА “Українці Росії”,

голова Української національно-культурної автономії м. Єкатеринбургу 

Це вже почалось щось на кшталт "обкладання вовків червоними прапорцями" Це замах на бажання  природного існування людини в колі своїх інтересів і подобань, замах на органічне право бути представником свого народу.

Шукають ворогів там, де їх нема і не може бути. Причому, класичні носії агресії і неприхованої брехні, оті фарисеї і книжники, як завжди, хотять виглядати в цьому дешевому спектаклі ще й ображеними і, вибачте, згвалтованими. Дешева гра поганеньких акторів...

Але ж є і суттєва "користь" від такого перебігу подій... Нарешті дехто, "почав розуміти", що все те, що робиться, - є одним ланцюгом загрози та залякування українців. Дехто "починає" вірити в невипадковість страшних подій з нашими товаришами, - Анатолієм Крилем, Володимиром Побурінним, Наталею Ковальовою-Медведюк, Володимиром Сенишиним…

А знаєте, чому усе ото так? Поясню, як зумію... Мені доводиться спостерігати за діяльністю і життям гебрейської громади... Так, і в них трапляються негаразди, непорозуміння і навіть чвари через брязкіт "срібних", тощо... Але (!!!), коли заходить мова, скажімо, про Музей трагедії гебрейського народу "Яд Вашем", - то тут вони абсолютні однодумці, - тут їх не чіпай... Відбігає боку усе оте земне і тлінне, але верхує Пам’ять і братність.

Це так у євреїв... А ми, українці, якось добренько навчились пишатись непідкупною героїкою Останнього січового Отамана Нової Запорізької Січі Петра Калнишевського, який відхилив пропозицію Катерини Другої прибгати собі титули та маєтки і не зрікся Козаччини.  А з нас багато хто зрікається, купується і продається...

Відтак, в площині цієї реальності ми виглядаємо так, як виглядає і сама оця реальність. Трохи продажньо, трохи зрадливо, трохи запопадливо, "трохи" мудровито-розумно, трохи... Отже маємо те, що заслужили, або те, на чому зійшлися в ціні.

І хто скаже, що це не так? Я ще й дотепер не можу оговтатись від минулорічного Форуму, а ще більш від побаченого і почутого на квітневому спільному засіданні Рад ОУР і ФНКА УР в Москві. Все стало догори дригом, - немає тієї Громади Українців в Росії, що була в дев’яностих. Немає... Дехто з нас так "виріс" в колі нашого ж сереждовища, що не знаєш як і ким себе почувати в такій компанії персоналій з масонських лож. Хочеть бігти до своїх улюблених книжок, ховатися від такого посміху в прошарку отієї вже такої прадавньої історії, тулитися чолом і Душею до нашої минувщини, хочеться все почате і улюблене кинути, хочеться причаститись хоч окрайцем Правди і часточкою Бога.

Щиро Ваша Наталя Литвиненко - Орлова.

редактор сайту “Кобза-Українці Росії”,

співголова Української національно-культурної автономії Мурманської області. 

Українці Сахаліну солідарні з Вами. І пропонують дійти до судової справи. Щоб все це було подане через російські засоби масової інформації.

З повагою,

Микола Засенко,

голова Сахалінської регіональної громадської

організації українців “Київська Русь”,

редактор сахалінської сторінки сайту. 

На світлині:Юрій Кононенко на IV Всесвітньому форумі українців серед делегатів із Росії.