Його основою є експозиція «Забуттю не підлягає»: хроніка комуністичної інквізиції 1917-1991»

Рішення про його створення ухвалила Конференція Київського «Меморіалу» ім. Василя Стуса (www.memorial.kiev.ua) 26 травня 2007 року. Основою музею є унікальна на всьому пост-радянському просторі експозиція «Забуттю не підлягає»: хроніка комуністичної інквізиції 1917-1991» (www.memorial.kiev.ua/expo).

Експозиція «Забуттю не підлягає» ще з 2001 року постійно відкрита для перегляду в приміщенні Київського «Меморіалу». Англомовний плакатний варіант виставлявся ООН, багатьох країнах Європи, США, Канаді. Також в музей містить експозиції “Українські Соловки”, “Київський мартиролог (знищені комуністами архітектурні пам’ятки Києва)”, “ Голодомор в фотодокументах”.

Розробляється експозиція «Народна війна», що висвітлюватиме селянсько-козацькі повстання в Україні, які відбувались в 1917-1932 роках. Це дослідження перевертає уявлення про Голодомор 1932-1933 рр., який фактично був каральною акцією окупаційної влади за нескореність українців.

Музей має у своєму розпорядженні відеотеку документальних і художніх тематичних фільмів, бібліотеку, аудіотеку. Експозиції та матеріали музею відкриті для вільного перегляду з 10-00 до 17-00, окрім суботи та неділі. Екскурсії для організованих груп замовляються заздалегідь за тел. 258-00-71.

Довідка:

«Забуттю не підлягає»: хроніка комуністичної інквізиції 1917-1991»

Експозиція складається з 54-х стендів, розбитих за періодами:

- Система концетраційних таборів;

- (1917-1920 рр.) Більшовицький переворот і початок терору;

- (1921-1923 рр.) СССР народжувався з голоду і насильства.

- (1924-1931 рр.) Ціна індустріалізації та насильницька колективізація.

- (1932-1933 рр.) Український голокост.

- (1934-1938 рр.) Крах Українізації та “великий терор”.

- (1939-1941 рр.) Змова двох диктатур та її наслідки.

- (1942-1952 рр.) Останнє десятиліття сталінської диктатури.

- (1946-1947 рр.) Третій удар голодом.

- (1953-1964 рр.) Морозна відлига

- (1965-1985 рр.) Безкровний тоталітаризм.

- (1986-1991 рр.) Колапс

Екскурсія по матеріалах експозиції займає приблизно 40-60 хв. Після екскурсії відбувається перегляд тематичного відеоматеріалу. Оптимальний розмір групи - 25 чол. Екскурсії замовляються заздалегідь за тел. 258-00-71. Експозиція відкрита для вільного перегляду з 10-00 до 17-00. Вихідні дні субота та неділя.

“Українські Соловки” (15 стендів). Експозиція розповідає про побут соловецьких тюрем і концентраційних таборів в СССР. Окрема увага приділяється знищеній на Соловках українській еліті - Розстріляному Відродженню.

“Київський мартиролог” (18 стендів). Експозиція висвітлює знищені більшовиками архітектурні пам’ятки Києва.

“Голодомор в фотодокументах” (3 стенди). Коментарів не потребує.

www.memorial.kiev.ua

тел. 258-00-71

UkrMemorial@gmail.com

Прес-конференція:«Музей совєтської окупації України»: поклик сумління і часу відбудеться в УНІАН 07 червня 2007 р. о 12-30 відбудеться прес-конференція Київського «Меморіалу» ім.В.Стуса з прямою трансляцією по 5-му телеканалу.

Тема прес-конференції: «Музей совєтської окупації України»: поклик сумління і часу.

Учасники прес-конференції:

1. Роман Круцик – голова Київського «Меморіалу»

2. Володимир Сергійчук – доктор історичних наук, професор.

3. Євген Сверстюк – доктор філософії, професор, політв’язень.

4. Василь Овсієнко – член «Меморіалу», політв’язень.

5. Марія Базелюк – член Ради Київського «Меморіалу», прес-секретар.

http://memorial.kiev.ua/content/view/220/149/

Додаткові матеріали:

Від редакції: Публікуємо альтернативний матеріал в російському ЗМІ “Взгляд”, що став реакцією на відкриття цього київського музею.

Наш колега з Київської міської організації "Меморіал" ім. В.Стуса” Михайло Плотніков так прокоментував цю публікацію: “Справа в тому, що президент не ініціатор створення музею. Це громадська ініціатива, яка ніяк досі не підтримується державою. А про партбілєт Ющенка - це брехня. Він не був в партії. Щоправда, думаю, не з ідейних переконань”.

Ющенко предложили сдать партбилет!

"Украина идет по стопам бывших социалистических республик, открывших у себя музеи советской оккупации

В среду на Украине открылся Музей советской оккупации. Новая экспозиция должна наглядно показать все ужасы "коммунистических преступлений". Инициативу проявил президент Украины Виктор Ющенко, узнав, что подобный музей появился в Тбилиси. Аналогичные экспозиции ранее открылись в Риге, Вильнюсе и Варшаве.

Об этом сообщила киевская общественная организация "Мемориал", члены которой и предложили создать такой музей. Он открыт на базе музейной экспозиции этого общества "Забвению не подлежит: хроника коммунистической инквизиции". Ее основали еще 6 лет назад. Все это время активисты собирали "ценные" экспонаты, поднимали архивные материалы.

Всего в музее "Мемориала" два зала, один из которых, площадью 40 кв. м, отдан под новый музей. Особый акцент сделан на научной библиотеке и коллекции научно-популярных видеофильмов, "раскрывающих преступления против украинского народа в период советской оккупации".

"Представленные в нем архивные документы и другие материалы отражают коммунистические преступления оккупации Украины с 1917 по 1991 год", - сообщает ИТАР-ТАСС. В ближайшее время совет правления общества пообещал зарегистрировать музей согласно закону "О музейном деле".

В марте этого года президент Украины Виктор Ющенко поддержал идею создать такой мемориал. "Нам, безусловно, надо взять обет сделать такой музей на Украине. Я понимаю, что это будет нелегко. Сколько определенных сил будет неистовствовать, потому что их миссия никогда не служила украинскому народу", - патриотично заявил господин Ющенко. Подкрепляя свои слова, он вспомнил о внуках и правнуках. "Ради внуков и правнуков такой музей необходимо создать".

На посыл Ющенко быстрее всех откликнулись активисты организации "Национальный фронт "Севастополь - Крым - Россия". В начале марта они презентовали Музей оккупации Крыма. Политическая акция прошла у здания постоянного представительства президента в Крыму.

"Это наш ответ на предложение открыть в Киеве Музей советской оккупации, которое высказал в Грузии президент Украины Виктор Ющенко", - заявил на митинге сопредседатель фронта Сергей Шувайников. "Музеи советской оккупации в Прибалтике и Грузии нужны властям только для разжигания ненависти, для того, чтобы сформировать в общественном сознании образ национального врага - русского, России", - считает Шувайников.

Организаторы акции презентовали нормативные акты, которые, по мнению активистов, подтверждают принадлежность Крыма России, галерею "портретов оккупантов", радиоприемник с оторванной антенной, который, по их словам, символизировал запрет ретрансляции программ российских радиостанций, и учебник истории Украины.

"Если Музей советской оккупации в Киеве все же будет открыт, мы предлагаем Виктору Ющенко пожертвовать для музея свой билет члена КПСС", - говорилось в распространенном заявлении.

По совпадению во вторник украинские националисты предложили создать еще один Музей советской оккупации - во Львове. Депутат Всеукраинского объединения "Свобода" Алексей Кайда включил этот пункт в повестку дня заседания Львовского облсовета. Речь идет о том, чтобы создать в Бусском районе Львовской области музей тоталитаризма. Экспозиция будет состоять из архитектурных памятников и "символов советского режима". Заседание запланировано на 12 июня.

У Ющенко были достойные предшественники. Год назад в Тбилиси по случаю празднования 15-летия независимости Грузии открылся Музей советской оккупации. С подачи депутата местного парламента Николоза Руруа грузинские архивариусы собрали коллекцию из артефактов, наглядно демонстрирующих все "ужасы советского времени".

Для особо жаждущих познакомиться с историей там периодически устраивают публичные лекции. Известные грузинские писатели и эксперты образно рассказывают о той эпохе. Любопытно, что о деятельности таких известных грузинских политиков прошлого, как Сталин (Джугашвили) и Берия, администрация музея по необъяснимой причине умолчала.

Первыми же на территории бывшего СНГ подобные музеи открыли Эстония и Латвия. В Риге его основали еще в 1993 году на месте бывшего Музея красных латышских стрелков. Его главная цель - "свидетельствовать о том, что происходило с Латвией и латышским народом за время господства оккупационных властей в 1940-1991 годах". Вход для всех посетителей бесплатный. Кстати, подвиги латышских стрелков во имя советской власти там тоже почему-то не освещены.

Деловая газета "Взгляд"

www.vz.ru 

30 мая 2007г.

На світлині: Маєм досить перевертнів, а синів бракує... Президент України підтримав створення Музею советської окупації в Києві.

Коментар редактора Василя Коломацького:

Хочеться зробити кілька зауважень тим особам, чиї коменарі портрапили у другий матеріал публікації.

Спочатку з приводу тієї тези, що музеї радянської окупації апріорі мають анти-російську направленість. Маю питання: якщо радянська влада була природним російським явищем, чому 2 мільйони росіян виїхали в еміграцію після революції? Серед них і генерал Дєнікін, і художник Іл’я Рєпін, і філософ Бердяєв, і політик Керенский, і тисячі тисяч безіменних дворян, священиків, офіцерів і вчителів? Чому виїжджали самі і вивозили святині, мощі, творили російську церкву закордоном? Може це тому що влада більшовиків якраз була, в тому чисті, і анти-російська? Ідеї комунізма народилися у Європі і до Росії і її національного духу жодного відношеня не мають. Яка там політична економія, якщо у Росії ще років 50 після Макса панувала община? Якби не трагічний збіг історичних обставин, пов»язаних із Світовою війною,  комінізма у слов’ян не було б. Не наше це діло хобити під кумачом, цитувати бородатого Маркса і палити церкви предків.

Тепер про слов’янські цінності. Хіба пам’ять про загиблих предків не є слов’янською традицією, нашою цінністю? Завжди були тризни, кургани, панихиди, упорядковані цвинтарі. Дідям давали імена дідів. Чому ж такий спротив з боку московської преси у питанні вшанування пам'яті жертв комуністичного режиму? Де тут анти-російське зерно проглядає? Українці на берегах Дніпра вшановують пам’ять мільйонів своїх убитих і замучених дідів і прадідів. Згадують і обставини і механізм, що запустив криваву м’ясорубку у дію. Партію більшовиків Леніна-Сталіна-Троцького. Хто, цікаво, із цих трьох був чистокровним русаком? Таким чином, де тут анти-російська акція?

А ось кому музей муляє очі, так це новітнім носіям комуністичної ідеології. Їм і жертви свого народу нічого не значать, ні приписування комунізму сусідньому, ні слов'янські традиції – все одно, аби під кумачом постояти і Лєніну клятву принести. Ще й вірять, що хтось їх підтримає у Росії за таку позицію, подякують «за правду». Правда, офіційна московська преса підтримає, але лише тому що нинішній російській владі найменше хочеться чути про злочини влади проти народу, оскільки перед виборами «народу рассуждать нє положено»,а натомість він має підтримати «блок комуністів і безпартійних» (читай - силовиків і газпромівців). Але що цей вузький політичний момент може важити проти того факту, що не була і не буде Росія комуністичною. Росія дала світу таких анти-комуністів як Достоєвський, Дєнікін, Михаїл Булгаков, Сєргій Булгаков, Шаламов, Солженіцин, академік Сахаров, врешті, президента Єльцина, що своєю рукою зупинив червоне колесо ком. системи. Росія хворіла комунізмом, але його відринула, не тої групи крові ця країна. Азійський дух там є, а політичної економії Маркса не чути.

Тому усі «рассуждєнія і протєсти» вітренківців і підспівування її московських штатних  пропагандистів – це просто не нашого слов’янського кореня люди. Зденаціоналізовані нехристі, яким за радість зтанцювати на безіменних могилах предків. Достоєвський влучно назвав цю категорію громадян – бєси. Назвав ще тоді, коли Лєнін не народився. І передбачив, що самі себе знищать. Так вже майже і сталося. Залишилися рідкісні екземпляри, які самі себе виставляють експонатами в музеї умерлого комунізму. Там їм і місце, убогим шаріковим.