Як ми придбали нові українські костюми, готували альманах, провели "Вінок Кобзареві" і святкували День слов'янської писемності та культури

Ми тут самі собі пошили нові національні костюми - з таким натхненням, з жаром переглянули всі фото на "Кобзі", всі свої буклети, старі журнали. Якось після чергової суботньої зустрічі всі разом пішли в магазин, купили собі картатих тканин на запаски, намиста й стрічок та тасьми для фартухів.

Галина Лаврешова найперша зшила собі запаску, сорочку довгу, фартух - й цим надихнула всіх, роздивлялись, в кого як виходить, чи відповідно до фольклорних костюмів... А Ніна Кузнєцова дала приклад замість вінка чи стрічок пов'язувати платок - з неї вийшла така гарна кумася!

Наш Андрій Беркита замовив собі сорочку в ательє, а Ніна прикрасила її вишивкою, Юрій Філонов теж зробив собі гарний пояс до вишиванки, а ще склалися й купили бубон... Бо ж нас щомісяця запрошують виступати то перед ветеранами з піснями та з виставкою рушників і бесідою "Рушники - символ України", то в міському краєзнавчому Музеї разом проводимо якісь заходи.

Ми давно вже з нашим Музеєм дружимо. Ось і 18 травня директор Приходько Надія Юріївна  запросила наш клуб на День музеїв, де їм адміністрація подарувала новий автобус, тепер мріємо про сумісну поїздку в сусідню Башкирію до українців...

Та найбільше забирала часу підготовка до друку нашого українського альманаху. Бо ж нам дали нам грант мера, і я взялася як слід. Зараз вже готовий, біля 150 сторінок, 10 розділів, можна відправляти в Челябінськ у видавництво. Але тепер друга проблема: не можемо отримати грант, бо наш клуб "Червона калина" не має юридичного статусу. Наш керівник культури: "Ничего себе я с вами "лоханулся": не знал, что вы не зарегистрированы!"  Й  ніякий юрист не може нічого порадити, мабуть, прийдеться реєструватись, інакше грант не дають навіть на відділ культури - щоб вони для нас у видавництво переслали. Приїздив Костя - син, каже, що це не так і складно, як то мені здається.

Пройшов у нас традиційний "Вінок Кобзареві". Вже п'ятий раз зібралося нас чимало - більше 20 чоловік, все в тому ж гостинному залі "Союзу жінок", де ми щосуботи збираємось, де завжди проводимо свої основні свята. Прийшли й нові земляки, принесли багато книжок українських письменників, в основному класиків, Людмила Подставкіна, яка виросла в українському селі в Омській області, подарувала гарний "Кобзар"! Одна лише Тамара Петрівна Лемішко, викладач нашого університету, передала клубові 12-томник Лесі Українки, книги Івана Франка, ГригоріяСковороди, Олеся Гончара й інших. А як гарно вона співає, і з якою світлою тугою згадувала свою маму: "Сидить шиє-вишиває і співає свою улюблену "Така її доля" - ніколи більше не чула в такому задушевному виконанні..." В той вечір дуже багато співали й читали Тараса Шевченка, кожен вплітав своє слово-листочок у вінок пошани й любові до Великого сина українського народу, а завершили урочисту частину традиційно - шевченківською "Реве та стогне Дніпр широкий".

На цьому Шевченковому святі я також розповіла новини з сайту "Кобза": про конкурс юних читців творів Тараса Шевченка та про конкурс шкільних і студентських творів присвячених Т. Шевченкові, зачитувала уривки з них; розповідала про наших сусідів з Уфи: Центр "Кобзар", про Сайфуллу Хайруліна, про їх молодіжний фестиваль, про їх свята Івана Купала.

До нас на Шевченківське свято прийшли друзі з татаро-башкирського клубу "Китап", принесли свої подарунки... І хоча сценарій свята закінчився, та нікому не хотілось розходитись, просиділи до пізнього вечора.

В той вечір музикант Андрій Савін запропонував нам записати наш фольклорний диск. Ми тепер їздимо до нього в студію вже цілий місяць, записали 8 пісень, вірші а ще - байки у виконанні нашої 85-річної Ольги Борисівни Карімової. Коли вона читає Тараса Шевченка - то в людей сльози, а як байки - то вмирають од сміху! Може, до 5-річчя клубу (в грудні) буде готовий у нас і диск, і ще, може, Бог дасть, й наш альманах таки видрукуємо, як оддадуть нам той грант.

В Челябінську при обласних Законодавчих зборах пройшов Перший Форум національно-культурних об"єднань. На ньому було більше 80 делегатів, там оголосили проект національної політики в області. Голова Асамблеї народів Челябінської області, голова Слов"янського центру, професор Академії культури Володимир Іванович Лавришин розповів про роботу Асамблеї народів Челябінської області за 10 років. Були й інші виступи - всього вісім. А минулого тижня у нас в Златоусті всі керівники міських національних центрів зібрались на зустріч з депутатами та керівництвом культурного відділу, щоб розробити план конкретних дій та включити їх у фінансування. Ведуться розмови про "Дом дружби" в нашому місті,  та, боюсь, що то - мало вірогідно...

А 15 квітня наші давні друзі ансамбль "Квітка", Тамара Миколаївна Шумакова з Єманжелінська  запросили нас на свій 15-річний ювілей, й ми до них з"їздили, вітали їх, виступали там, а тепер в грудні чекаємо їх до нас на 5-річчя. Там був і  Василь Васильович Вексей. Він і передав для мене "Подяку" од Євгена Вікторовича Левицького – генерального консула в Тюмені, підписану ще в січні 2006 року.

Сьогодні знову були на традиційному святі у сквері краєзнавчого Музею: День слов'янської писемності та культури завжди ми проводимо разом з Музеєм. Бували у нас з ними й слов"янські вечорниці - зустріч з українською інтелігенцією міста: журналіст-краєзнавець, поет-перекладач Чабаненко Володимир Васильович, актриса Мушкетова Марія Іванівна, музиканти Карпенко Олексій Павлович та Беркита Андрій Павлович й ін.; також наш український клуб "Червона калина" брав участь в музейних виставках народного мистецтва; був і гарний музично-поетичний вечір  в музеї родини Данилевських, про який вже  розповідалось на сайті "Кобза".

А цього року там же, у сквері біля Музею, пройшов незвичайний фестиваль під відкритим небом - свято книги, читання, поезії й пісні. Цей фестиваль покликаний був привернути увагу до проблем незрячих людей. Організатори - Челябінська обласна бібліотека для сліпих, місцева організація ВТС, Музей, Центральна бібліотека м. Златоуста. Після урочистого відкриття, всі дарували слабозрячим дітям книги, пісні, іграшки, диски. Та у сквері, до нашої яскравої української виставки, до наших пісень одразу надійшло багато людей. Ми познайомились з гостею з Челябінська: щира українка Ольга Сергеєва-Баша, родом з Києва, переїхала з Приморського краю в Челябінськ, працює з дітьми, вчить їх творити прекрасне, адже творчість - то рятівне коло в усіх життєвих незгодах. Ольга привезла на наше свято вироби своїх учнів, обмінялись адресами, не могли наговоритись...

Як прекрасно мати гарних друзів-земляків, говорити рідною мовою про нашу милу Україну!  Звідси, здалеку, ми любимо її, певно, ще більше, ще ніжніше, й тут, далеко од неї  ще більше болить серце од усіх негараздів нашої неньки - батьківщини. І як добре, що є в Інтернеті наша "Кобза", яка нас так тісно об'єднує, ми тепер немало  знаємо про те, як і чим живуть наші земляки в Росії, вчимося одне в одного, співчуваємо й радіємо одне за одного. За все це - велика подяка в першу чергу Вам, Андрію, а ще - Наталі Литвиненко з Мурманська, пані Едіті Позняковій-Мочевус з Камчатки, Людмилі Найденко, Ларисі Скрипниковій... Ви всі вже стали для нас друзями, нам цікаво знати про вас, вже чекаємо на ваші розповіді про себе, про свою роботу й творчість, про свої переживання й радощі. Вітаємо Вас, дорогі земляки,  з цим слов'янським святом й од щирого серця бажаємо ще кращих успіхів у всіх справах. Щасти Вам, любі друзі! І як казав наш батько Тарас: "Щоб усі слов"яни стали добрими братами і синами сонця правди..."

З любов"ю та вдячністю –

Лідія КОБЗАР

Український клуб "Червона калина" м. Златоуста. 

Lidiya-Kobzar@yandex.ru

На світлинах: Авторка - Лідія Кобзар з хлібом на українському рушнику. Андрій Беркита вітає ансамбль “Квітка” з Єманжелінська. Галина Куцик , Юрій Філонов та Лідія Кобзар в Златоустовському музеї. Ми з Андрієм Беркитою і наші рушники біля Музею на Словянське свято 24 травня