 Про зустріч в українському клубi «Червона калина», присвячену Великому Кобзарю
Як завжди, на святкових зустрiчах в українському клубi «Червона калина» затишний зал «Союзу жiнок» був уквiтчаний рушниками, вiнками з стрiчками, яскравими плакатами. Бiля великого портрета Тараса Шевченка, обрамленного полотняним рушником, - вогонь свiчi, соняшник в глечику, тут же розкладенi «Кобзар», повiстi нашого пророка, яскраві видання для дітей, альбоми, збiрка «Венок России Кобзарю»…
Як англiйцi гордяться Шекспiром, iталiйцi – великим Данте, росiяни – Пушкiним, так само й українцi люблять i шанують свого генiя й пророка Тараса.Шевченка. Як вiн любив свою милу Україну! Як болiло його серце за нею! Й народ вiдповiдав йому такою ж безмiрною любов’ю, вбачаючи в ньому єдиного свого заступника, називаючи його «наш батько Тарас».
Ось i цього разу до нас пришло чимало друзiв, щоб усiм разом сплести вiнок пошани й любовi до великого сина украiнського народу: прочитати його вiршi, заспiвати пiсень, сказати слово про Тараса Шевченка чи просто про Україну, яку вiн так любив.
«Ми з дитинства знаємо Тараса Шевченка як великого народного поета, а сьогоднi хочеться поговорити про нього, як про талановитого художника», - так почала свою цiкаву розповiдь Гарус Валентина Степанiвна – науковий спiвробiтник Златоустовського мiського краєзнавчого музею.
Учасниці ансамблю «Калина» пiд керiвництвом Андрiя Беркити - Ніна Кузнецова, Галина Куцик, Лідія Кобзар, Галина Лавришова, Світлана Кравець, Тетяна Лапiна заспiвали пiснi на слова Тараса Шевченка «Тополя» та «Думи мої», «Така її доля». А коли Вiктор Михайлович Чорнобабенко заспiвав «Рiдна мати моя» - зал зiрвався вигуками «браво!» - всi були в захватi вiд його сильного красивого голосу. Не менше захоплення дiсталося й на долю Тамари Петрiвни Резепiної, котра однаково чудово виконує росiйськi й українськi романси. З особливим теплом згадувала вона про свого батька, його трепетну любов до рiдноi України: саме вiн i передав своїй дочцi чудовий голос та любов до музики.
Ведуча вечора розповiла про видання в Японii ювiлейного тому Тараса Шевченка в 500 сторiнок японською мовою, а ще про публiкацiю його «Заповiту» в місті Дубай (Арабськi Емiрати) на тамiльськiй мовi виходцями з Iндii, якi там проживають.
Педагог Любов Iльiна досить цiкаво розповiла про свою поїздку до міста Шевченко (тепер – Актау). Тут до речi прийшовся путiвник, подарований нам старшим науковим спiвробiтником краєзнавчого музею Трифоновою Наталею.
Потiм я познайомила присутнiх з вiршем поета з сусiднього мiстечка Чебаркуля Володимира Максимцова, з присвятою його друговi Вячеславу Шевченку – праправнуку Тараса Григоровича Шевченка (по лiнii рiдного брата), який зараз проживає в Краснодарському краi. Також розповіла про новий великий портрет Тарас Шевченка. Його спеціально для нашого українського клубу замовив мій тато Кобзар Іван Несторович в нашому селі Рогозяні на Харківщині у місцевого художника Михайла Іванова, а потім і переслав його нам у Златоуст. Тепер цей портрет прикрашає наші свята й виставки.
Керiвник татаро-башкирського клубу «Китап» Валя Загидулiна повiдомила, що вiддiлу зарубiжної лiтератури, де вона працює, подаровано двотомний «Словник Т.Г. Шевченка», виданий в Українi рокiв 30 тому. Цiкаво, що в ньому вмiщено вiсiм статтей нашого Володимира Васильовича Чабаненка!
Як звичайно, з величезним захопленням слухали старiйшого члена нашого клубу Ольгу Борисівну Карiмову: вона так читала вiршi ТарасаШевченка, нiби розповiдала про саму себе. Скрипка Тамарри Резепiноi зачарувала весь зал, в дуетi з дочкою Уляною вони майстерно виконали українські народні пiснi «Сяду край вiконця» та «Вечiр надворi».
Як в дворянських родинах передаються у спадок фамiльнi коштовностi, так в українських сiм’ях свято зберiгають й передають з поколiння до поколiння духовну релiквiю – книгу вiршiв «Кобзар» Тараса Шевченка. Такий старовинний «Кобзар» принесла на виставку Галина Куцик, вона отримала його ще в молоді роки від свекрухи, яка в ранньому дитинствi з своiми батьками попала в Казахстан із Західної України.
Вперше прийшов до нас в клуб бувший офiцер Богдан Григорович Горбовський. Вiн цiкаво розповiв про святковi зустрiчi у його рiдному Львовi бiля пам’ятника Т.Шевченку.
А з яким натхненням спiвали Раїса Романець та Раїса Непомняща, а весь зал дружно пiдхоплював українськi пiснi, улюбленi також i в Росii. Вечiр традицiйно закiнчився урочистою піснею-гiмном на слова Кобзаря «Реве та стогне Днiпр широкий».
Златоустовськi українцi, зв’язавши свое життя з мiстом, працюють на його благо й не забувають про своi коренi, iсторiю, культуру. Наш Урал – край багатонацiональний, й дуже важливо, щоб усi вiдчували себе тут комфортно, щоб для кожного уральська земля була рiдною.
На світлинах: Кобзаревий куточок «Червоної калини». Виступають Таня Беркита та Олена Нейденко.
Лiдiя КОБЗАР-ШАЛДУГА.
|
Рушники (Златоуст) 
