Нижнєкамська „Вербиченька” продовжує знайомити українців Поволжя з постаттю легендарної української співачки

Оксана Андріївна Петрусенко сім років свого життя (1927- 1934) присвятила Поволжю. Вона жила і працювала в Казані, Єкатеринбурзі, Самарі. Це був один з найважливіших періодів її життя. Період становлення її як співачки, акторки, особистості.

Більше трьох років я збираю матеріали про життя і творчість Оксани Петрусенко. Велику допомогу отримую від її нащадків, які нині мешкають у Києві, вони предоставили незвичайні і унікальні матеріали. Безцінні інформації отримав я від київського письменника і мистецтвознавця пана Миколи Кагарлицького, який багато років досліджує життєвій і творчий шлях співачки та видає про неї книги.

Вже кілька разів наше товариство зверталося до постаті Петрусенко. Матеріали про творчість О. Петрусенко друкувалися в наших українських виданнях. Ми знайомили широке коло слухачів з її життєвим шляхом і творчім доробком, підготували чудову історично-біографічну лекцію, яка перемежалася виконанням улюблених музичних творів Оксани.

Двічі були проведені літературно-музичні зустрічі в Нижнєкамську, їздили ми з ними в українські громади м. Димитровград (Ульяновська обл.) і м. Тольятті (Самарська обл.).

27 січня 2007 року таке свято відбулося в столиці Удмуртії Іжевську. Українська організація Удмуртії „Громада”, відносно молода, але активна і діяльна, вона проводить немало різного рівню цікавих заходів, спрямованих на збереження української культури на теренах Росії. В листопаді 2006 року в Іжевську було проведено Фестиваль української культури, в якому пощастило приймати участь і нашій „Вербиченьці”. Тоді й було прийнято рішення про проведення спільного  заходу, присвяченого Петрусенко.

Ми приїхали невеликою делегацією в 10 осіб (скільки містив орендований нами мікроавтобус „Газель”). Нас тепло зустріли на порозі місцевої бібліотеки (яка на вихідні практично перетворюється на український культурний центр) активісти „Громади” Петро Корольський та Вікторія Шевчук. В холі нами було влаштовано інформативний стенд, який містив наглядні матеріали, фотознімки, ксерокопії, статті, афіші й конверти, присвячені Петрусенко. Зібралися численні слухачі.

Почалася урочиста частина зустрічі з вітань учасникам заходу, що надійшли від заступника Міністра культури і туризму України Тимофія Кохана з Києва та голови Координаційної ради федеральних українських об’єднань Росії Василя Думи з Москви.

Перша частина лекції про життєвий шлях Петрусенко продовжувалася майже 1,5 години, які пролетіли мов одна хвилина. Люди слухали, затамувавши подих і ледь стримуючи сльози на очах. Супроводжувався виступ голосом Петрусенко в аудіозапису.

У другій частині було продемонстровано 20-хвилинний відеофільм про життя Оксани Петрусенко. Тихий, спокійний і водночас хвилюючий коментар народного артиста України Багдана Ступки до фільму проймав до глибини душі. Доля Оксани не може залишити байдужим нікого, хто слухає про неї. Навіть вербичани, які бачили фільм вже не раз і знайомі з її біографією, були розчулені до сліз.

З таким же натхненням було влаштовано „Вербиченькою” 30-хвилинний концерт з музичних творів, що ретельно були підготовані під керівництвом Заслуженого працівника культури Татарстану Геннадія Ларіоновича Мєщанінова, відзначеного почесною відзнакою Міністерства культури України за розвиток української культури в Росії. Чудово і щиро лунали українські пісні у виконанні хорового  колективу „Громади”.

Після зустрічі до мене підходили вдячні слухачі, дякували за цікаві інформації і змогу поповнити свої знання в галузі української культури та за подвижницьку роботу по її поширенню серед українців діаспори. 

Далі спілкування перейшло у невимушену теплу обстановку, концерт лунав вже у виконанні спільного „нижнєкамсько-іжевського” хору, вийшов він дружнім і майже родинним. Продовжилася програма за гостинним столом. Згадували Україну, „Львівську Політехніку”, вулиці стародавнього Києва, Львова та Харкова...

Саме в Іжевську ми дізналися, що таке „Калашніков”. Під час першої зустрічі в листопаді ми були в музеї всесвітньо відомого творця стрілецької зброї Михайла Тимофійовича Калашнікова. У всьому світі добре знають, що „Калашніков” то є автомат. Виявляється, що високоякісна удмуртська горілка теж носить назву „Калашніков”. Повинен згодитись, що міцність та вражаюча сила „Калашнікова” розливного не менша, ніж у „Калашнікова” залізного. От цікаво чи є в Америці віскі „М-16”, або бренді „Кольт”?

В листопаді 2006 року ми були в чудових музеях Іжевська, оглядали місто і храми. Під час нинішньої зустрічі продовжили знайомство з Іжевськом індустріальним та історичним. Це завжди цікаво й корисно, дозволяє познайомитись з іншими культурами і збагатити свої знання про історію землі, на якій живемо.

Такі зустрічі просто необхідні українцям, відірваним від Батьківщини долею і відстанню. Хочеться відчувати надійне плече й підтримку земляків, єдність своєї нації і повагу до її історичної культури.

На світлинах: Старий герб міста Іжевська. Такою була наша Оксана Петрусенко.

Євген САВЕНКО,

голова товариства „Вербиченька”.

verbichenka@list.ru