Деякі відгуки із українських громад в регіонах на повідомлення про злодійське вбивство Володимира Сенишина

Друзі, редакція сайту “Кобза-Українці Росії” після 25 грудня отримала багато листів від небайдужих людей, що розділяють біль і виражають співчуття своїй колезі і товаришці Наталі Ковальовій в зв’язку із злодійським вбивством нашого друга і соратника і її любимого чоловіка Володимира Сенишина. Публікуємо деякі з них.

Повідомляємо також, що члени Редакції прийняли спільне рішення виставити на головній, титульній сторінці сайту блок пам’яті "Українців в Росії вбивають" з іменами вбитих наших друзів і колег і лінками – посиланнями на раніше виставлені на сайті текстові і фотоматеріали.

Ми вирішили в цей блок нашої спільної пам’яті і солідарності крім мартирологу із іменами загиблих від рук підлих вбивць помістити нагадування про замахи на життя наших колег і товаришів, керівників українських громадських і церковних організацій, що лише чудом вижили після цих злочинів.

Повторюємо: ні по одному випадку вбивства чи замаху на життя керівників українського громадського руху правоохоронні органи винуватців не знайшли і до передбаченої законом відповідальності перед судом ніхто із злочинців ще не приведений. Тому нехай же це буде нагадуванням для всіх: наша спільна пам’ять, як “попіл Клааса”, що стукає в наші серця!

Головний редактор сайту Андрій БОНДАРЕНКО.

-----------------------------------------------------------------------

Дорогий Андрію! Руки тремтять від такої страшної звістки. В нашому комп’ютері ми зберегли допис про замах на життя Наталі Ковальової та два коротенькі листи переписки з покійним Володимиром.

Дорогі Друзі – Співвітчизники, тримайтеся!

Національно свідомі українці Сахаліну – разом з Вами!

Саме страшне, що ми безсилі в боротьбі з цим злом – ненавистю та завистю до нас – справжніх українців.

Від рук таких же «полуфабрикатів» загинув пан Криль у Владивостоці.

Нажаль навіть величезні відстані не стоять на перешкоді розповсюдження цього Зла.

Голова Сахалінської громади «Київська Русь» Микола Засенко.

Дорогий пане Миколо!

Дякуємо за слова співчуття. Не можна опускати руки, бо одна у нас Україна, ми повинні бути достойними наших батьків та дідів, що боролися за свободу. Ми дуже раді, що аж з далекого Сахаліну пролунало щире українське слово до нас.

Нічого, нічого, ще залуна наша пісня над Росією, бо наші брати-українці будували та лягали кістьми в холодну землю, тож маємо ми право на те, щоби нас поважали тут.

З повагою, Наталя та Володимир.

Нажаль, зараз ми нічого не можемо сказати пані Наталі – окрім слова – ТРИМАЙТЕСЯ!

Обіймаємо та сумуємо разом з Вами по Володимиру, що в мирний час поклав своє життя за те, щоб ми гордо несли себе серед росіян: Ми - Українці!

Микола та Людмила ЗАСЕНКО.

zasenko@rambler.ru

Шановний пане Андрію! Не вистачить всіх слів на світі, щоб виразити відчуття горя, жаху, безсилля, коли я узнала про цю  страшну і трагічну новину...

Зразу ж надіслала пані Наталі листа по електронці, а сьогодні надіслала грошову допомогу.

Розумію, це така маленька краплина і вона не зможе їй допомогти пережите цю страшну Трагедію,.але це єдине, що можу на цю мить зробити. Якби не те, що я тиждень тому виписалась з лікарні після операції ( і до цього часу через день мене возять на перев"язку), я б приїхала до неї, щоб щось допомогти...

Не знаю, що тут можна зробити, чим допомогти. Ще раз можу повторити, якщо Наталі потрібно з кимось побути, споспілкуватись я готова прийняти її у себе.

З належною пошаною: Лариса СКРИПНИКОВА.

P.S. Додаю листа, якого надіслала Наталі.

Дорогая Наталья!

Прими самые сердечные, самые теплые слова соболезнования...Твоему горю нет границ, нет слов выразить те чувства, которые я испытала прочитав о страшном известии!

 Прости, что мы  все проявили недостаточно участия в Вашей судьбе...

Завтра отправлю на твой адрес небольшую денежную помощь.

Вечная. светлая память Володе!

Держись, насколько хватает сил и даже больше того!

К, сожалению, я  только после операции, не смогу приехать, но готова принять тебя, если

сможешь приехать.

С искренним уважением, любовью, участием:

Лариса Скрипникова

vladpol@onego.ru