“Лелеченята” з Нижнєкамська зустріли свято на І-му Міжнародному дитячо-молодіжному конкурсіукраїнської культури „Червона калина” 

Традиційно, як і в усіх українських громадах, Нижнєкамська „Вербиченька” відзначає День Святого Миколая, влаштовує теплі й гостинні заходи для діток недільної школи „Лелеки”. В останні роки допомогає нам у цьому наш Почесний Батько товариства Петро Васильович Струк, що мешкає в Канаді, у місті Сент-Кетрінс. Відзначаємо ми також його уродини в Новий рік. У 2006 йому виповнилося 90 років. Він ретельно пильнує, щоб наші „лелеченята” отримали святкові подарунки, гостинці, ласощі від „Святого Миколая з-за океану”.

Цього року його подарунком для діток стала подорож до столиці сусідньої республіки білосніжної Уфи. Саме там до одного з найбільш улюблених українських свят було приурочено І Міжнародний дитячо-молодіжний фестиваль-конкурс української культури „Червона калина”, що проводився 17-20 грудня 2006 р. в столиці Башкортостану.

Не секрет, що українська молодіжна політика на теренах Росії ледь животіє, не має чіткого плану, заходи для дітей та молоді проводяться поодинокі і ні з ким не узгоджені. Тому участь у цьому конкурсі стала для наших діток справжньою подією! Готувалися до конкурсу ретельно. Переглянули весь наш репертуар, вивчені твори, відібрали найцікавіше, зібралися в дорогу.

Конкурс не був легким. Виконавців було багато і різного фаху. Але то й було на краще! Познайомилися, поспілкувалися й подружилися між собою діти українського походження з численних міст і районів Башкортостану (Салават, Золотоношка, Санжарівка, уфимських шкіл). З решти регіонів Росії був лише Татарстан. Україну представили тріо бандуристок з Полтавщини, чудова пара виконавців з Ніжинського університету, що на Чернігівщині, танцювальний колектив дівчаток з міста Українка, що на Київщині „Веселі чобітки”.

Гостинна зала уфимського філалу Московського Шолоховського університету лунала українськими талантами у всіх можливих номінаціях. Діти різного віку, солісти і колективи, відобразили всю різнобарвність української культури. Заворушили присутніх пломенисті танки, пронизливе читання художніх творів, мелодійні пісні та гра і спів бандуристок. Українці все ж добре подбали, щоб молоді покоління перебирали нашу українську справу, вивчали свою прадавню культуру й несли в своїх серденьках незгасимий вогонь наших предків.

Рівень конкурсних виступів був найширшого діапазону. Було на кого рівнятися, було з кого брати приклад. Компетентне й непідкупне жюрі професійно розставило всіх на належні місця, кожному винесло певний вердикт, справедливо розподілило місця і ступені. 

Поки жюрі займалось своєю важливою роботою, керівники організацій та молодь працювали за „круглим столом”, діти вже без будь-якої конкуренції і з великим задоволенням відривалися на дискотеці „Це наше”, яку було влаштовано з підбірки українських сучасних пісень башкортостанськими пластунами.

Ввечері 19 грудня після гала-концерту Святий Миколай щедро вручав чемним дітям подарунки. Не залишилися без нагород і наші “лелеченята”. Однією з наймолодших учасниць конкурсу була шестирічна Дарія Федорова, яка читала „Кицю” Івана Франка і співала пісеньку про ляльку. Вона дістала диплом ІІ ступеню, м’яку іграшку і масу задоволення. А її інтерв’ю башкирському радіо було визнано одним з найцікавіших. Такого ж диплому і сувеніру був удостоєний Віктор Савенко. Він - керівник молодіжного гуртка, серйозний і надійний юнак. Читав Віктор „Думи мої...” Тараса Шевченка майже бездоганно. Він був також активним учасником круглого столу з молодіжної політики. Ще два дипломи одержали учні нашої школи Анастасія Просяник і Вікторія Граньонкова за художнє читання. І всі разом дістали подарунки за пісню „Коляда-колядка”. Хоча не отримала високих нагород решта наших діток, то не значить, що вони старалися менше, просто їх нагороди чекають попереду.

Трапилася несподівана нагода підсолодити настрій дітей. Поруч з нами у залі сиділа почесна пара башкортостанських українців Григорій Андрійович та Ганна Олександрівна. Їм так сподобалися наші маленькі артисти, що вони подарували нам 200 карбованців на ласощі до свята. Дітям радість, дорослим щира подяка.

Взагалі, треба віддати данину пошани керівникам українського руху в Башкортостані Василю Бабенку, Володимиру Дорошенку, Людмилі Бабушкіній, Олександру Страшку та багатьом іншим активістам громади. Це справжні щирі українські патріоти, мудрі й далекозорі політики, працьовиті й завзяті люди. Вони не зважаючи ні на які перешкоди й клопоти беруться за будь-яку роботу і виконують її на відмінно. Вони потурбувалися не лише про сам конкурс, призи й подарунки, але і про культурну програму, знайомство з Уфою, транспорт, побутові умови гостей. Приємно було відчувати протягом усього візиту їх пильну увагу, передбачливість та турботу.

Скільки цікавого побачили ми в Уфі! Жили ми в гостинному пансіонаті „Рапіцентр” доктора Рапієва, але про його незвичайність навіть не чули. Містить центр унікальну, запатентовану, занесену в „Книгу рекордів Гіннеса” та „Книгу рекордів планети” бурштинову кімнату. Тонна камінців 60-мільйоннолітнього бурштину оточує відвідувачів зі стін, підлоги і стелі, а насичене його іонами й живицею повітря оздоровлює організм.

Приємно вразили дітей українські школи, умови для навчання у класах, сповнені дбайливо зібраним і оформленим матеріалом українські музеї.

Побували ми посеред Башкортостану і в справжньому українському шинку, так ретельно відображуючому український побут, господарство, хатнє начиння.

Піднесені почуття охопили навіть малюків, коли ми підійшли до величного пам’ятника Салавату Юлаєву, історичної постаті башкірського народу. Так гордо гарцював він на бронзовому коні над Білою рікою! Треба відзначити, що з такою ж гордістю і пошаною ставляться до Башкортостану і його українські мешканці.

Ще багато цікавого дізналися наші діти про культуру сусіднього народу.

Хочеться відзначити важливість проведеного конкурсу в українському молодіжному русі Росії, висловити щиру подяку всім організаторам дитячого свята на башкірській землі, подякувати Святому Миколаю за гарну нагоду зустрітися, відчути єдність всього українського народу і переконатися, що наше майбуття підростає в надійних умовах.

На світлинах: Наші “лелечата” під пам'ятником  Салавату Юлаєву. “Червона калина” – живий символ Міжнародного дитячо-молодіжного фестивалю-конкурсу української культури в Уфі. Фото учасників фестивалю з Володимиром Дорошенком  біля пам’ятника  Салавату Юлаєву. Вербичани  у обеліска. У “Бурштиновій кімнаті”. На екскурсії - фото напроти української хатки, біля будки, де живе  “Злючий пес”

Людмила НАЙДЕНКО, 

керівник Об’єднання по вивчанню історії і культури

українського народу м. Нижнєкамська.

verbichenka@list.ru 

19 грудня 2006р.