Члени нашого Товариства запалили їх 25 листопада в пам’ять жертв Голодомору

Активісти української діаспори Сахаліну виставили запалені свічки на вікна своїх осель в Пам’ять жертв Голодомору. І становиться дуже прикро від того, що багато людей нічого не знають про Геноцид проти українського селянства – штучний Голод 1932-33 років. Для багатьох слово “Голодомор” взагалі незнайоме слово і мені доводилось пояснювати, що був такий страшний злочин сталінського режиму.

Добре, що не відмовив директор радіокомпанії «Сахалін» в моєму зверненні до співвітчизників по радіо.

Для ігумена Парамона із Сахалінської Єпархії, котрий народився в Західній Україні і прекрасно говорить рідною мовою моя просьба про Панахиду була зрозумілою, але я залишив йому книгу «Злочин». Думаю, що священикам Московського Патріархату також потрібно читати цю книгу. А от хто повинен прочитати її примусово – так це депутати Верховної Ради України. Як сказала б моя покійна мати, яка поховала двох діточок в 30-ті роки – «ні стиду, ні совісті».

Навіть настоятель Римо-католицького Собору в Южно-Сахалінську, іспанець Фернандо з співчуттям віднісся до нашої просьби і пообіцяв, що служба буде відправлена не тільки в Соборі, а й в місті Аніва.

На всіх трьох вікнах в нашій оселі горіли свічки, а на двох із них тріснули скляні підставки, і в той час я подумав, що отак тріщала доля мільйонів людей по злій волі державних злочинців.

Микола ЗАСЕНКО.

«Київська Русь»

zasenko@rambler.ru

25.11.2006