Під час урочистих заходів, присвячених 450-річчу приєднання Удмуртії до Росії, було відзначено пам’ять жертв українського Голодомору.

Для нижнєкамської „Вербиченьки” субота 25 листопада 2006 року видалася незвичайним днем, сповненим кількома визначними датами. Відбувся Міжрегіональний фестиваль української культури в місті Іжевську, який проводився в рамках урочистих заходів, присвячених 450-річчу приєднання Удмуртії до Росії. Український народ, розпорошений по світу, мов зернята пшениці по полях, займає досить вагомий відсоток і в Удмурті. Як і по всіх теренах світу, там теж українці збираються в товариства, єднаються, дружать, бережуть свою національну культуру.

Об’єднання українців Удмуртії носить назву „Громада”, існує вже 5 років, веде активну діяльність, очолює його Сергій Мартинюк. Приїхали до них на урочистості українців з удмуртських міст Зав’ялово та Ува, а також з сусіднього Татарстану.

З вітальним словом виступила заступник міністра з національної політики Удмуртії Наталя Смірнова. Вона відзначила численні добрі справи, активну участь української „Громади” і ансамблю „Черемшина” в культурному житті республіки та підкреслила важливість збереження доброзичливості у міжнаціональних стосунках.

Концертну програму фестивалю почали дуже вдало господарі – українці міст і районів республіки - цікавими сценками, мелодійними піснями. Просто схвилював присутніх виступ дитячого ансамблю „Катеринки” дитячого садочка № 135, які порадували всіх українською пісенькою. То навчила діток українка-вихователька. Пломенисті танки юнаків та дівчат Муніципального хореографічного ансамблю просто вразили витонченністю майстерності та вишуканістю й різнобарвністю костюму.

Слово для вітання фестивалю було передано нижнєкамській „Вербиченьці”.

Саме 25 листопада все прогресивне українство світу відзначало день пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Напередодні ми одержали електронікою заклик українських діток недільної школи імені Цьопи Паліїв з Торонто (Канада), відзначити цю дату. Наші „Лелеченята” відгукнулися на заклик, ми доповнили свій сценарій і присвятили фестивальний виступ вшануванню невинних жертв Голодомору.

Приїхало з нами до Іжевська лише восьмеро діток від 6 до 16 років. З запаленими свічечками вони піднялися на сцену. Я розповіла присутнім про нашу школу, запропонувала підтримати ініціативу дітей, це віднайшло живий відгук в кожнім серці. Весь зал піднявся до урочистої Хвилини мовчання й загальної молитви. А діти спустилися до залу з символічним поділенням однієї булочки між усіма присутніми зі словами, щоб ніхто і ніколи по цілому світі не помер більше від голоду. У цей день діти прикололи до вишиванок жовто-блакитні паперові квіточки - незабудки з написом „Пам’ятаємо Голодомор 1932-1933”. Вони роздавали такі квіточки слухачам з пропозицією виготовити ще й передати їх своїм знайомим. Так присутні віддали данину пам’яті жертвам сумних подій.

Далі діти читали вірші Тараса Шевченка, Івана Франка й Володимира Сосюри, про навчання у школі, про Україну, українську мову, і про те, як важливо її добре знати. Дитячій виступ завершився чудовою й дуже актуальною піснею „Мир на землі”.

А вітальне слово перебрала хорова частина колективу „Вербиченька”. Як і все в житті, сумне ходить поруч з веселим, привітали ми фестиваль жартівливим виступом, далі була пісенна частина, і на завершення нижнєкамські подарунки.

Наш виступ був не єдиним українським вітанням з Татарстану. Наші добрі сусіди громада „Батьківщина” з Набережних Човнів теж були присутні на фестивалі. Талановиті солісти ансамблю „Веснянка” покорили зал чудовими піснями. Їхньому фаху в цій справі можна лише щиро позаздрити.

Привітали фестиваль українські козаки. Як і слід козакам, говорили чітко, голосно, по-воєнному, вручили пам’ятні сувеніри і запевнили „Громаду” у своїй щирій підтримці й співпраці.

Уряд Удмуртії достойно відзначив участь українців у культурному житті республіки почесними нагородами й вагомими подарунками, і приємно вразив гостинністю урочистого бенкету.

Хочеться відзначити, що організація такого масштабного заходу потребує напруження значних сил і клопіткої підготовки, але проведено все було на дуже високому рівні, все було продумано й передбачено.

Наступного дня, ми відправилися оглядати Іжевськ. Чудове місто! Чисте, потопаюче в зелені струнких височенних ялин, вибілених свіженьким снігом. Міцний морозець пильнував, щоб ми довго не розглядалися навкруги, щипав за носи і щічки. Тепло Національного музею імені Кузебая Герда приємно вразило і... здивувало. Експонати про національне життя удмуртів (археологія, господарство, хліборобство, мисливство, побут) розміщалися не просто в залах, а наче посеред лісу, поміж деревами, звірами, птаством.

Звичайно, не можна в Іжевську минути Музею Михайла Тимофійовича Калашнікова. Очі чоловічої половини нашого товариства заблищали яскравіше, враженням не було кінця. Багато цікавого дізналися ми про цього незвичайного і видатного майстра наших часів, його дитинство, життєвий шлях, роботу в роки війни.

Хочеться відзначити тепло і щиру гостинність господарів, іжевських українців, особисту увагу й турботи пана Петра Корольського, Вікторії Шевчук, висловити їм нашу щиру вдячність, та запевнити, що наша зустріч не була останньою, подальша співпраця буде плідною і корисною у справі розбудови українства на теренах Росії.

На світлинах: Герб міста Іжевська. Українські дітки з Татарстану з запаленими свічками пам'яті. Учасники українського фестивалю в Іжевську біля входу до Музею Михайла Калашникова.

Людмила НАЙДЕНКО,

заступник голови МНКА УТ „Вербиченька” м. Нижнєкамська ,

керівник Об’єднання по вивченню історії і культури українського народу. 

verbichenka@list.ru