Про День Матері в нашому українському недільному класі

Без Свята немає Святині.
Кришталяться будні у часі!
А Мати - найстарша Богиня
В сімейному іконостасі.
Антоніна Листопад

У травні, коли природа одягає землю килимом із трав, на Камчатці ще не всюди розтанув сніг, та до школи № 7, де працює вже 4-й рік український недільний клас, все ж можна пройти ближчою стежинкою. Боячись запізнитися, йду по воді, по снігові, адже сьогодні друга неділя травня – День Матері і я запрошена на свято. Доганяю трьох малюків. Може тому що в мене в руках квітка, вони мене запитують українською мовою: «Спішите на свято?» «Так», - відповідаю. «Не спішить, без нас не почнуть». Далі я вже йшла  сухими, і тільки їм відомими стежинкам в веселім веснянім «щебетанні» учнів-українців.

Настрій був чудовий. А коли зайшли до класу, то святкове його вбрання ще більше налаштувало на свято. Портрет Тараса Шевченка, Образ Матері Божої, прикрашені вишиваними рушниками. Біля Образу горить свічка. Вся стеля в кольорових кульках з звисаючими стрічками та різні гірлянди… В класі гомін, щасливий «щебет», останні приготування до свята.

Через мову попередніми поколіннями у спадок нащадкам передається світогляд,  звичаї, традиції, уподобання. Тому так важливо не тільки  вивчати рідну мову, а й відзначати свята українською мовою, використовуючи при цьому звичаї і традиції свого народу.

І ось до класу заходять учні з запаленими свічечками, яких заводить вчителька класу Валентина Миколаївна Вишньова і всі разом читають молитву. Їх зустрічають сяючі очі мамусь і бабусь. А коли Юля Сидорик підносить хліб-сіль мамам, всі вклоняються… Пані Валентина вітає всіх зі святом – Днем Матері, а учні, добрими, щирими, ніжними словами промовляють головне, найперше слово – Мати.

Марія Сидорик, яка була також вчителем цього класу і зараз не залишає своїх діток, продовжує розповідати, що сьогодні - це чудове свято людей всіх континентів, тому що маленькі серця дітей переповнює велика і ніжна любов до своїх мам і їм дуже хочеться розповісти всім про свою найкращу в світі маму. І саме тут донька пані Марії - Юлечка декламує вірш «Матусенька».

Яке це чудо, що є таке свято, коли голосно, щоб чули всі, можна сказати матусі, як любиш її! Це справжнє щастя!

Далі Валентина Вишньова розповіла історію виникнення свята, тобто про молоду американку Анну Джарвіс. Анна раптом і передчасно втратила маму і звернулась до президента США з пропозицією про вшанування навесні усіх матерів Землі за їх працю і доброту. Слово мама росте з нами тихо, як пробуджується природа навесні, розквітають квіти. І саме тоді, тим, хто має маму можна приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого її вже немає – білу. Сльози самі котилися з очей - говорити було тяжко…

У 1914 році Конгрес США прийняв постанову про введення свята – Дня Матері. Вперше в Україні, на Галичині, День Матері відзначили в 1929 році. Потім, з приходом Червоної Армії у вересні 1939 року, його заборонили. На щастя сьогодні це свято знову повернулося до нас, бо ж воно уособлює 3 найдорожчі Образи - Матері Божої, Матері-України, рідної неньки.

І знову  звучать вірші про матір, які читають: Тамара Боргун, Андрій та Антон Вишньови, Настя Діденко, Роман Петрук, Христина Придатко, Ксеня Островщук, які перекликалися з піснями: «Пісня про матір», «Чорнобривці», «Пісня про свято матері» та інші, які виконували як учні так і ансамбль «Ласкаво просимо», Емма та Віктор Шаповалові і всі присутні.

Радість і сльози, любов і ніжність все це і в душах дітей і дорослих. Бо в кожного є, чи то була Мама і всі згадують саме свою Маму. Бо для кожного «найкраща мати - моя мати», яка нічого не пожалкувала для своєї дитини, все віддала, щоб захистити її. Адже материнська любов не знає кордонів страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею.

Особливо ніжно і тепло привітали також бабусь. Тому що всі ми починаємось з них, тому що наші бабусі – найкращі, найлагідніші, найніжніші. Скільки б нам не було років – завжди потрібна мама і її ласка… «Нічого не треба, нічого не хочу від світу, лишень аби мати на білому світі була».

Чудово сприйняли присутні прем’єру  вистави «Небесні світлячки», що стала виявом щирої любові дітей до своїх батьків. Їм допомагали Антоніна Ходосова та Алла Лобко. Всім надовго запам’ятається «Пісня про Матір», яку чудово заспівала Лідія Плюшко.

Господарем свята був Валентин Пилипчук – це він розпочав свято словами Шевченка, потурбувався про квіти, які урочисто були подаровані матерям і бабусям, допоміг в організації ігор, конкурсів, адже свято є святом і там не обійтись без забав, подарунків, радості і сміху… Завершальним акордом свята стали  столи, застелені білими скатертинами з короваєм та всілякими солодощами на них.

Ще довго лунала українська пісня, яка завжди нас єднає в єдину велику родину. Розходились неохоче, дякуючи всім за участь у святі, за любов та ласку…

На світлинах: Авторка пані Едіта з квіткою в руках на День Матері. Вчителька Валентина Вишньова разом з своїми вихованцями. Учні українського класу біля Образу Божої Матері. Пісня про свято Мами.

Едіта ПОЗНЯКОВА

rendall@mail.kamchatka.ru

14.05.2006