В Києві вперше з'явився журнал, що віддав цілий номер оповіді про історію й культуру нащадків чорноморського козацтва

Вийшов друком довгоочікуваний «кубанський» номер «Пам'яток України» (2005, № 3-4).  Засновник і видавець цього солідного наукового видання – Міністерство культури й туризму України. Здається, вперше в Києві з'явився журнал, що віддав цілий номер оповіді про історію й культуру нащадків чорноморського козацтва. Звичайно, подібна знаменна подія не залишиться непоміченою, у тому числі й на Кубані, куди, як виняток, уже надійшов десяток екземплярів, що розійшлися в основному по музеях, архівах і бібліотеках.

Цей унікальний проект успішно здійснений, насамперед, завдяки ентузіазму й наполегливості головного редактора «Пам'яток України» Олександра Рибалка і його соратників, а також за допомогою Товариства українців Кубані (при організаційному сприянні Миколи Сергієнка), яке, не маючи навіть скромних коштів підтримати гарне починання, все ж-таки надало в розпорядження редакції різні архівні, літературні й фотоматеріали.

У багато ілюстрованому повнокольоровому виданні 234 сторінки й ще 34 сторінки становить додаток (він має окрему – латинськими цифрами – нумерацію). Серед авторів виділяються імена тих дослідників, які не вперше виступають із роботами з кубанознавства: історики Дмитро Білий і Бріан Боук, етномузиколог Надія Супрун-Яремко, літературознавець Олесь Федорук і, звичайно, відомий україніст Кубані Віктор Чумаченко, біографія й бібліографія праць якого фактично завершують номер. І це цілком виправдано, адже майже у всіх попередніх статтях  зустрічаються кількаразові посилання на його роботи, так що до кінця прочитання номера виникає природне  бажання познайомитися з дослідником докладніше.

Відкривається номер великою вступною статтею Дмитра Білого «Кубань і Україна», у якій названі й проілюстровані основні етапи історичного єднання двох  суміжних, етнічно родинних територій. Далі публікуються дві хрестоматійні статті дослідників 20-х років: Михайло Садиленко «Стійкість кубанської мови» і Івана Шалі «Українська літературна мова та мова Кубанщини». Їхню нестаріючу аргументацію на користь необхідності вивчення українських говорів Кубані вдало доповнюють дві статті Надії Супрун-Яремко: «Народна пісня українців історичної Чорноморії в контексті історії й сучасності» і «Пісенна спадщина українців Кубані в друкованих джерелах». Адже саме в кубанських українських піснях найбільш гостро відчувається  сьогодні нерозривний духовний зв'язок корінних жителів «перлини Росії» з їхньою історичною прабатьківщиною.

Ці родинні зв'язки простежується в статтях В. Ленченка й В. Слободяна про традиційну кубанську архітектуру, і в дослідженні М. Битинського про кубанський герб, і в роботі В. Олександровича про маловідомі сторінки історії козацького портрета. Історію Кубані й України втілюють у своїх долях також ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський, що працював директором педагогічного технікуму в станиці Полтавській (про нього пише Ф. Турченко), і історик  кубанського козацтва Ф. Щербина, що очолив на еміграції Український вільний університет в Празі (про американську долю його наукового архіву розповідають американський історик Б. Боук і його кубанський колега В. Чумаченко).

Безсумнівно, увагу читачів зацікавлять спогади відомих діячів культури: головного кубанського українця кінця XIX – початку XX століття Степана Ерастова (публікатор І. Старовойтенко), кубанського кобзаря Михайла Теліги («Як я став свідомим українцем» – публікатор Н. Миронець),  документальні свідчення про голод на Кубані класика української літератури письменника Василя Барки («Кубанський холокост» – публікатор В. Чумаченко) і художній «репортаж» Петра Волиняка («Кубань – земля українська, козача...»).  

Цікава публікація листа Олекси Горбача, написаного в березні 1962 р. і адресованого  Голові Ради Міністрів Української РСР В.В. Щербицькому. Публікатором (О. Рибалко) воно назване так: «Голос кубанця на захист української культури та мови». Представляється переконливою думка, висловлена в коментарі В.К. Чумаченка, про те, що в посланні кубанця зформульовані думки не лише реального О. Горбача, про якого ми поки що дуже мало знаємо, а скоріш всього – цілої групи однодумців, що стояла за цим ім'ям, кубанців й українців з метрополії,  стурбованих процесами денаціоналізації української культури.

Свідченням відчутних успіхів молодого кубанського українознавства є великий огляд О. Федорука «Сучасна україніка на Кубані», у якому, крім найбільш часто названих публікацій В. Чумаченка, перераховуються чисельні роботи Б. Фролова, А. Слуцького, А. Авраменка, Н. Супрун, А. Федіної, Н. Корсакової, М. Семенцова, Б. Трьохбратова, Т. Федіної, М. Тернавського й інших вчених, що плідно працюють в різних областях регіональної україністики.

На жаль, зустрічаються в журналі окремі фактичні помилки й так звані видавничі “ляпи”. Так, третю сторінку обкладинки прикрашає Краснодарський історико-археологічний музей ім. Є.Д. Феліцина, чомусь названий Краснодарським художнім музеєм ім. Ф. Я. Коваленка. Поет Іван Варавва названий Варравою. У коментарях до публікації І. Старовойтенко «Кубанці й наддніпрянці в українській громадській праці (За листуванням початку ХХ ст.)»  маловідомого кубанського українського діяча початку ХХ в. Сашка Міхновського переплутане з ім’ям великого українського революціонера Миколи Міхновського. За її ж версією розстріляний в 1938 році кубанський письменник В. Потапенко прожив до 1973 р. (очевидно, вона плутає його з померлим в еміграції М. Садиленком). Вона також стверджує, що Симон Петлюра виїхав з Кубані навесні 1904 р., насправді це відбулося восени. А в публікації листів кубанців до Михайла Грушевського (публікатор І. Гирич) член кубанської РУПП Іван Бородиня перетворився в Бородику, хоча написання його прізвища можна було легко перевірити – статті про нього є  в «Кубанському енциклопедичному словнику».

Втім, незважаючи на деякі погрішності, номер вийшов цікавим, насиченим, і він, без сумніву, буде широко використовуватись науковим співтовариством України й Кубані.

Віктор КИРИЛОВ.

“Вісник Товариства українців Кубані”

№ 1 (47) – 2006 р.

visnik@rambler.ru