При Кримському державному гуманітарному інституті функціонує Музей кобзарства Криму та Кубані. 

Творцем музею та його завідувачем був відмінник народної освіти Української РСР (1971 р.), заслужений працівник культури України (1993 р.) Нирко Олексій Федорович (1926-2005).

Збір експонатів до музею було розпочато 1964 року. В основне їх число входять давні бандури кустарного виготовлення, а також найрізноманітніші документи та матеріали, причетні до кобзарства досліджуваного регіону. Тут і окремі деталі бандур, і інструменти, якими робились бандури, світлини, листування, книги, журнали з відомостями про майстрів та бандуристів, спогади сучасників тощо.  

В експозиції музею знаходяться бандури таких майстрів і бандуристів:

1. Бандура 2-ї пол. XIX ст. Майстер невідомий. Бандурист-кобзар - Лудильник Карпо з м. Сімферополя (близько 1860-1940 рр.). Передав у 1994 р. у дар музею сімферопольський український скульптор Валерій Кольцов.

2. Бандура № 2. поч. XX ст. Майстер і бандурист Цемко Андрій Павлович (1878, м. Ялта -1956, м. Ялта). Придбана 1966 р. в Ялті за 15 крб. у Ніни Такової, племінниці А. Цемка.

3. Бандура 10-х рр. XX ст. "Столярный и музыкальный мастер Александръ Самуиловичъ Корниевский, г. Мена, Черниговской губернии." (1889, с. Данилівка,Чернігівської губ. - 1998, м. Корюківка, Чернігівської області). Бандурист - Лазаренко Володимир Семенович (1900, ст-ця Канівська - 1994, ст-ця Канівська). Придбана у бандуриста 1981 р. за 25 крб.

4. Бандура, сконструйована 29 лютого 1914 р. "Майстер - Боровик П. з м. Остер, Чернігівської губ." Бандурист - Попов (Попенко) Олександр Іванович (1881, м. Купіїваха, під Харковом - 1941, м. Київ). Передана в дар музею 1966р. ялтинкою, донькою бандуриста Ганною Могилевич, 1920 р. н.

5. Бандура 1914. Майстер - Герижван-Латій Іван Григорович (2-га пол. XIX ст. українсько-молдавське село Дмитрівка на Бузі, Херсонської губ. - І пол. XX ст., очевидно, там же). Бандурист - Шалений-Шуер Володимир Рейнгольдович (1891, м. Гельсінгфорс - 1980, м. Ялта). Придбана 1964 р. у бандуриста за 10 крб.

6. Діатонічна бандура з м. Кракова. Сконструйована після Першої світової війни невідомим майстром-емігрантом з Великої України (можливо, кубанцем). Ймовірно, одна з бандур Михайла Яковича Теліги (1900, ст. Ахтирська - 1942, м. Київ, Бабин Яр). Передав в дар музею 1988 року бандурист Петро Лахтюк з м. Щеціна, Польща.

7. Бандура поч. 20-х рр. XX ст. Майстер Сніжний Йосип. ( бл. 1890 р. м. Вільшана, Полтавської губ. - 1960, Буенос-Айрес (Аргентина). Бандурист -  Шемет Пантелеймон Петрович (1905, ст. Канівська - 1984, м. Київ). Бандура куплена за 50 крб. в дружини П. Шемета Данилівської Октавії Марківни (Київ, 1985р.)

8. Бандура №3. Хроматична. Модель 20-х рр. XX ст. Майстер - "Ів. Пр. К., м. Кобиляки." Бандурист - Цемко Андрій Павлович (1878-1956). Передана в дар музею 1966 р. племінницею А. Цемка Катериною Альохіною.

9. Бандура 20-х рр. XX ст. невідомого майстра з Лівобережної України. Бандурист з Криму - Ковальський Марко Лукич (10.10.1906, с. Преображенка, Херсонської губернії. - 1986, с. Чаплинка, Херсонської обл.). Придбана в музей від М. Ковальського.

10. Бандура поч. 20 рр. XX ст. Майстер - Німченко Кузьма Павлович (1899, ст-ця Пашківська - 1973, ст-ця Пашківська). Бандурист - Німченко Ілля Іванович (1925 р. н., ст-ця Пашківська). Придбана 1989 р. за 100 крб. в І. Німченка.

11. Бандура 1923 р. - одна з перших хроматичних моделей на Кубані. Майстер - Гусар Григорій (80 рр. XIX ст., ст-ця Канівська - І пол. XX ст-ця, ст. Канівська). Бандурист - Жарко Степан Сергійович (1887, ст. Канівська -1943, м. Мариїнськ, Красноярського краю, Росія). Креслення С. Жарка. Металеві деталі станичного токаря Супруна. Подарована в музей 1990 р. сином бандуриста Андрієм Жарком (1902-1997).

12. Бандура 1927. Майстер - Домненко з Полтави. Бандурист - Круча-Луковецький Василь Никифорович (19.12.1901, с. Косоржа, Щигрівського р-ну, Курської губ. - 13. 04.1983, м. Миколаїв). Передана в дар музею 1987 р. дружиною бандуриста Мацегорою Тетяною Миколаївною.

13. Бандура з Краснодара. "4. 11.1928. Майстер бандур - Крикун Дмитро Романович (2-га пол. XIX ст., Кубань - I пол. XX ст., Франція). Бандурист - Гавриш Іван Степанович (26. 10. 1904, ст-ця Новомінська - 5. 02. 1985, ст-ця Канівська). Бандуру подарувала в музей Гринь Віра Семенівна, 1917 р. н., друга дружина І. Гавриша (ст-ця Канівська, 1988 р.)

14. Бандура 1929 р. Майстер - "Прокіп Михайлович Смолока. Ст. Канівська. 23 січня 1929 р." (1908, ст-ця  Канівська - 1947, ст-ця Канівська). Бандурист Лазаренко Дмитро Семенович (1908, ст. Канівська - 1987, ст-ця Канівська). Подарована в музей Д. Лазаренком 1980 р.

15. Бандура роботи Скляра Івана Михайловича (12. 02. 1906, м. Миргород - 26. 10. 1970, м. Київ). Сконструйована "1930, м. Миргород, Гончарний провулок, 7". Бандурист з Севастополя - Наріжний Федір Харитонович. (народ. 20. 02. 1915., с. Улінівка, Полтавської губ.). Придбана 1976 р. в ялтинського бандуриста Остапа Кіндрачука (1938 р. н.).

16. Одна з бандур П. Носача. Модель 30-х рр. XX ст. Майстер невідомий. Бандурист - Носач Павло Варлаамович (22.09.1890, с. Бовкун, Київської обл. -20.10.1966, м. Київ). Зберігалася в родині Федора Оводенка (1918-1991) в с. Бовкун. Передана в дар музею 1989 р. ялтинською бандуристкою Оксаною Оводенко (1949 р. н.).

17. Бандура "AL. S. KORNIEBSKIJ" №120. 7. 03. 1936, 10. 06. 1936." Майстер - Корнієвський Олександр Самійлович (1889-1988). Бандурист - Хутірний Семен Дмитрович (1905, с. Рогозки, Чернігівської губ. - 1879, м. Партеніт, Крим). Передала в дар музею 1970 р. дружина бандуриста Анастасія Федорівна Хутірна.

18. Одна з 9-ти діатонічних експериментальних бандур Львівської фабрики щипкових інструментів. Модель 1949 р. Креслення львівського бандуриста Олекси Гасюка (10.01.1922 р. н.). Придбана 1975 р.

19. Бандура фабричного виготовлення. Конструкція київського майстра Тузиченка  Володимира Павловича. Бандурист Нирко Олексій Федорович (1926 р. н.). Придбана в музичному магазині Києва 1955 року.

20. Бандура двогрифна №152, м. Корюківка. 60-ті рр. XX ст. Майстер Корнієвський Олександр Самійлович (1889-1988). Бандуристка - Чуб (Польова) Любов Ренатівна (1963р., нар м. Костянтинівка, Донецької обл.(. Батьки родом з Кубані). (Передана в дар музею 1978 р. Ренатом Польовим (1927 р. н.)

21. Бандура з перемикачами. м. Київ. Майстер й конструктор Тузиченко Володимир Павлович. 1961 г. січень місяць". Передана в дар музею 1997 р. бандуристкою з м. Тетієва Литвин Світланою Максимівною (1944 р. н., с. Переспа, Волинської обл.).

22. Бандура № 2. Модель 1965 р. Майстер - Маковецький Василь Адамович (29.12.1907, с. Ляхівці, нині Житомирської обл. - 10. 04. 1972, м. Феодосія. Феодосійський бандурист - Кобзар Федір Тимофійович (1891 , с. Неклюдово, Курської губ. - 1967, м. Майкоп, Адигея). Передана в дар музею 1978 р. Юхимом Заславським (м. Феодосія).

23. Бандура № 1, клепкова. Модель 1972 р. Майстер - Турчинський Семен Євдокимович (1901 р., с. Вербівка на Поділлі - 1995 р., ст. Азовська). Бандурист - Духновський Олександр Михайлович (1908, с. Сквірка, Київської губ. - 31.10.1984, ст-ця Сіверська). Передана в дар музею 1995 р. донькою майстра Аллою Понімаш.

24. Бандура № 15. Модель 1980 р. Майстер - Турчинський Семен  Євдокимович (1901-1995). Бандуристи - учні педагога Марини Коземаслової (1961 р. н.) Школа мистецтв, ст-ця Сіверська. Передана в музей 1991 р. директором школи Іваном Солтовцем.

Для творчих колективів українського зарубіжжя Товариство зв'язків з українцями за межами України та Міністерство культури і мистецтв України спільно з центром українознавства Київського національного університету ім. Т. Шевченка провели в столиці України навчально-практичний семінар для вчителів і керівників творчих колективів українського зарубіжжя. У семінарі взяли участь представники української діаспори з Польщі, Румунії, Молдови, Росії, Білорусії, Грузії, Фінляндії, Хорватії, Казахстану. Для участі в семінарі запрошувались представники адміністрації президента України, кабінету міністрів України, міністерств, державних установ та громадських організацій, керівники творчих колективів. Програма семінару була насичена і різноманітна. Ми ознайомилися із мистецькими здобутками етнічної батьківщини, познайомилися особисто між собою. Це допоможе нам в подальшій роботі. Для нас провідними фахівцями Центру українознавства КНУ були прочитані лекції з українознавчих предметів, проводилися майстер-класи в Київському національному університеті культури і мистецтв. Також для нас були організовані екскурсії визначними місцями столиці України, відвідання національних театрів: опери та балету ім. Т.Г. Шевченка та музично-драматичного ім. І. Франка.

Я і ще одна представниця Кубані Лариса Панченко з Анапи щиро дякуємо Товариству "Україна" за надану можливість побувати на рідній землі, надихнутись її силою для подальшої роботи тут.

На світлині: Творець музею та його завідувач заслужений працівник культури України Олексій (Олекса) Нирко.

Лариса ЦІХОЦЬКА.

Відійшов бандурист Олекса Нирко

Востаннє з Олексієм Нирко я зустрівся за день до його смерті. В понеділок, 26 вересня, ми з дочкою Олесею завітали до нього в Ялтинський музей кобзарства Кубані та Криму, як виявилося, на останню розмову. Виглядав він бадьоро, молодцювато, не вірилося, що ось-ось йому виповниться 80 років. Не виповнилося...

Наприкінці розмови я сказав: "Пане Олексо, давайте я Вас на прощання сфотографую з Олесею..." Оце "на прощання" вразило і мене, і його... Він делікатно промовчав, посміхнувся, обійняв за плечі Олесю, молодцювато підняв голову... Хто знав, що це востаннє. На другий день Олексій Федорович відійшов в історію... Мене вістка ця приголомшила. Як так?! Та ми ж ще вчора...

Та то ж вчора... А сьогодні Україна осиротіла... Вічна пам'ять українському подвижнику, славному чоловікові Олексію Нирку!

Роман КОВАЛЬ,

Письменник.

“Вісник Товариства українців Кубані”

№ 4 (44) – 2005 р.

visnik@rambler.ru